Хотів звільнити свій рідний Сєвєродонецьк: військовослужбовця 81-ї бригади Андрія Мироненка поховали у Краматорську на Алеї Героїв

13 липня на Алеї Героїв у Краматорську поховали мешканця міста Сєвєродонецька Мироненка Андрія Миколайовича (07.08.1977 - 02.07.2024).

Він загинув, боронячи рідну Луганщину від російських загарбників.

]]>Кар'єру військового Андрій почав ще задовго до початку повномасштабного російського вторгнення, - повідомляє ]]>]]>Kramatorsk Post]]>]]>.]]>

Чоловік пішов за контрактом до 81-ї окремої аеромобільної “Слобожанської” бригади водієм, а пізніше його перевели на обслуговування техніки. На це вплинула його любов і тяга до автомобілів.

“Він, навіть будучи на війні, купив собі машину і зробив з неї певний проєкт, яким займався, коли приходив у відпустку чи на ротацію. Він же в армію після 2014 року спочатку пішов не воювати, а бути там механіком”, - згадує Юлія, цивільна дружина Андрія.

Поховання військовослужбовця Андрія. Фото - Дмитро Глушко/Kramatorsk Post

З Юлією Андрія познайомила їхня спільна подруга з Сєвєродонецька. Спілкування пари почалося всього за два дні до великої війни, і в ті дні була можливість лише переписуватися в мережі.

“Ми переписувалися і одне одного не бачили, але так закрутилося, що потім вирішили одружитися. А наша перша зустріч вживу відбулася вже в Донецькій області, у Краматорську, куди довелося всім виїхати. До цього обмінювалися лише парою фотографій”, - розповідає Юлія.

Жінка розповіла, що Андрій був добрим і справедливим, він допомагав усім бабусям і не шкодував грошей, щоб допомогти нужденним.

“І нам допомагав, коли ми ще не були в близьких стосунках. От чужа людина ніби, а такі вчинки. Моя мама його одразу прийняла, хоч він від неї приховував, що служить. Казав, що працює поштарем. Хоча спочатку, коли ми познайомилися, мама знала, що він військовий. Але Андрій сказав, що пішов зі служби і тепер на новому місці”, - згадує Юлія.

Але у Андрія Миколайовича були вагомі причини, щоб продовжити службу в армії. Чоловік рано втратив свою першу дружину і в нього залишилося троє неповнолітніх дітей, а також літні батьки, яких не вдалося вивезти всіх із рідного міста і воно опинилося під російською окупацією.

“Він дуже хотів звільнити своє місто, там же залишилися всі рідні йому люди. І він через це пішов на передову”, - розповів Ігор, побратим і військовослужбовець 81-ї бригади.

Поховання військовослужбовця Андрія. Фото - Дмитро Глушко/Kramatorsk Post

Як каже Ігор, незважаючи на такий життєвий удар після смерті дружини, Андрій все одно сумлінно виконував свої обов'язки. Був хорошою людиною, не пив, не курив і навіть прискіпатися не було до чого.

“Він запам’ятався мені працелюбством і тим, що завчасно все готував і все було на своїх місцях. Грамотним був і підтримував нас із хлопцями”, - згадує Ігор.

Андрію за час служби вдалося взяти участь в оборонних діях своєї рідної Луганщини. Саме там одна з перших приймала бій його 81-а аеромобільна бригада. Пізніше він зі своїми товаришами тримав оборону і згодом звільнили частину Харківської та Донецької областей.

Загинув Андрій, виконуючи службові обов’язки в Білогорівці Луганської області.

Сєвєродонецька міська військова адміністрація висловлює співчуття рідним, близьким та побратимам загиблого Захисника України Андрія Миколайовича Мироненка.

Герої не вмирають!

Використано матеріал та світлини інтернет-видання  ]]>Kramatorsk Post]]> -  ]]>https://www.kramatorskpost.com/xotiv-zvilniti-svii-ridnii-sjevjerodoneck...]]>