Герої не вмирають! Ми пам'ятаємо та вдячні Олександру Радієвському за звільнення Сєвєродонецька

Антитерористичною операцію по звільненню Сєвєродонецька від російських бойовиків 22 липня 2014 року керував командир Криворізької окремої бригади охорони громадського порядку, полковник Національної гвардії України Олександр Віталійович Радієвський. Саме він одним з перших увійшов до міста.

Наступного дня, 23 липня 2014 року, Олександр Радієвський загинув у бою в ході звільнення сусіднього Лисичанська, коли разом із бійцями потрапив у ворожу засідку на мосту. У тому запеклому бою, прикриваючи Олександра Віталійовича також загинули командир батальйону підполковник Павло Сніцар і стрілець 1-ої патрульної роти, солдат Ігор Коцяр.

Людина обов’язку й честі, мужній та професійний командир, завжди доброзичливий і уважний до співрозмовника – так про Олександра Радієвського згадують його колеги. Він був вимогливим командиром, але дуже уважним до нагальних проблем підлеглих, і з особливою турботою ставився до воїнів строкової служби. Його улюбленим прислів’ям було: «Солдата треба не жаліти, а берегти!».

Полковник Радієвський мав неабиякий авторитет серед підлеглих – насамперед тому, що йшов у бій попереду них, зокрема, особисто очолював спецоперації зі знешкодження блокпостів терористів на підступах до населених пунктів Миколаївки, Семенівки, Слов’янська. Полковник швидко орієнтувався в оперативній обстановці і приймав чіткі і своєчасні рішення, особисто знешкоджували озброєних терористів.

У районі антитерористичної операції на чолі з’єднання (навесні 2014 р. перетвореного у окрему бригаду охорони громадського порядку Центрального оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України) він провів загалом два з половиною місяці. Після проведення ротації особового складу невдовзі вдруге повернувся в зону бойових дій, куди був направлений і старший з його синів - командир роти іншої військової частини НГУ лейтенант Андрій Радієвський…

А за день до загибелі Олександр Віталійович відчув чи не найвище щастя професійного військового: на центральній площі щойно визволеного Сєвєродонецька зібрався великий натовп місцевих жителів з українськими прапорами. І коли втомлений, але щасливий полковник Радієвський оголосив, що місто вільне від терористів, люди вітали визволителів, обнімали й цілували їх, хором скандували: «СПА-СИ-БІ!», пригощали солодощами, запрошували до себе в гості. Проте на полковника Радієвського чекали нові бої, і він не дуже переймався лаврами слави …

15 липня 2014 року Указом Президента за особисту мужність та самовідданість полковник Олександр Радієвський був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Указом Президента України N 617/2014 від 25 липня 2014 р. полковнику Олександру Радієвському присвоєно військове звання генерал-майора (посмертно).

Луганська обласна ОДТРК (нині Суспільне Донбас) зняла фільм «Радієвський. І мертвим, і живим» про мужнього командира, який особисто керував діями бійців по знищенню ворожих блокпостів під час звільнення Миколаївки, Семенівки, Слов'янська, Сєвєродонецька, Лисичанська. У ньому спогадами про героя діляться його рідні, знайомі, товариші по службі.

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", Павло Сніцар та Ігор Коцяр нагороджені орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Наказом командувача Національної гвардії України підполковнику Сніцару присвоєно військове звання полковника (посмертно). Солдат Коцяр нагороджений відомчою відзнакою «Мужність, честь, закон» (посмертно).

У травні 2015 р. на будівлі середньої загальноосвітньої школи № 104 м. Кривого Рогу було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь випускника цього навчального закладу генерал-майора Олександра Радієвського, у поблизу м. Лисичанська - пам’ятник на місці загибелі відважного комбрига та двох його підлеглих, полковника Павла Сніцара та солдата Ігоря Коцяра.

А 23 липня 2015 р. у м. Сєвєродонецьку було урочисто відкрито пам’ятник генерал-майору Олександру Радієвському.

Після окупації Сєвєродонецька влітку 2022 року російські загарбники спочатку осквернили пам'ятник генерал-майору Національної Гвардії України Олександру Радієвському, "обезголовивши" бюст, а потім повністю його демонтували.

На окупованих територіях росіяни та їхні найманці знищують все українське та ведуть війну навіть із загиблими...

Але українська помста рашистам та колаборантам буде невідворотньою, а Сєвєродонецьк, як і всі українські населені пункти та території, обов'язково буде звільнено від російських загарбників.

Вічна пам'ять та слава Героям України!