Дʼячков Михайло Володимирович — воїн 66-ї ОМБр, посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня указом Президента України.

Ця нагорода — про його відвагу, про силу його духу, про життя, віддане за Україну і за кожного з нас.

Михайло Дʼячков народився у Сіверськодонецьку. Навчався у середній загальноосвітній школі №3 (нині Колегіум), згодом вступив до місцевого Професійно-технічного училища №93.

Після завершення навчання проходив військову службу на території колишнього Одеського військового округу. Повернувшись, працював плиточником-лицювальником у Сіверськодонецьку.

Захоплювався музикою та фотографією, активно займався спортом, зокрема футболом. За словами родини, був чуйною, дисциплінованою та відповідальною людиною. Поважав своїх батьків, любив своїх доньок та дружину. Завжди допомагав товаришам у складних ситуаціях.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації родина Михайла переїхала до Львова. Тут став на захист Батьківщини до лав Державної прикордонної служби України. Згодом Михайло звільнився з військової служби та протягом певного періоду працював у Львівському комунальному підприємстві «Львівський ліхтар», однак у 2024 році повернувся на фронт. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ Збройних Сил України.

Загиблого захисника поховали на Личаківському кладовищі.

У Михайла Д’ячкова залишилися батьки, дружина, двоє доньок, сестра та племінник.

Герою Слава і Вічна Пам'ять!

Пам’ятаємо з болем.

Дякуємо з честю.

Низький уклін Герою.