Майже кожна людина пережила ці емоції з початком активних бойових дій у місті Сіверськодонецьку Луганської області. У деяких і досі психологічний стан потребує лікування у спеціалістів. 
Саме тому і звернулась до сімейної лікарки КНП "Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги" жителька міста Сіверськодонецька Н. у місті Кам’янське Дніпропетровської області, куди було частково релоковано наш медичний заклад.
Її розповідь  надихнула нас розповісти і іншим цю історію з життя:
«Коли ми виїжджали, я просто діяла. Зібрала документи, дитину, кілька речей — і поїхали. Я казала собі, що треба триматись. Не плакала, не говорила, просто робила те, що треба. А потім, коли ми оселилися в новому місті, наче все стихло зовні, але всередині — буря.
Ночами не спала, серце вискакувало від кожного звуку. Постійно крутились думки: що буде далі, як жити, де дім.
Я довго мовчала. А потім пішла до лікаря, бо зрозуміла — сама не справляюсь.
Вона зустріла мене спокійно, не розпитувала про все одразу. Сказала: «Ви зараз у безпеці. Заплющте очі. Відчуйте ногами підлогу. Глибоко й повільно вдихніть через ніс, рахуючи до 3-х. Впустіть повітря до самого низу легень. Тепер повільно видихніть через рот, рахуючи до 6-ти. Повторіть це мінімум 4 рази. Але якщо стане зле, зупиніться». Ми разом дихали повільно, я вперше за довгий час відчула, що стою на землі. Потім лікарка попросила подивитися навколо — назвати, що бачу, що чую, що відчуваю. Це допомогло повернутись у теперішній момент, перестати ніби “жити” в тих страшних спогадах.
Вона сказала, що все, що я відчуваю — нормально. Що не треба соромитись страху, сліз, втоми. І тоді мене прорвало. Я плакала, а вона просто була поруч і слухала. Без осуду, без поспіху.
Після цієї розмови я не стала “щасливою”, але стало трохи легше дихати. З’явилось відчуття, що я не одна. І що просити про допомогу — це не слабкість.
Тепер, коли “накриває”, я згадую, як ми дихали, як дивились навколо. Це допомагає знову відчути землю під ногами.
Я ще в дорозі до себе. Але вже не мовчу.»
_____________________________
❗То ж, якщо ви відчуваєте сильну тривогу чи розгубленість — зверніться по першу психологічну допомогу. Це не терапія, а підтримка, яка допомагає повернути відчуття безпеки, знизити напругу й зробити перший крок до відновлення.