Юлія Шаповалова відновлює кондитерську справу у Києві. 10 років присвятила цьому у Сєвєродонецьку

]]>Svoi.City: У рідному Сєвєродонецьку Юлія Шаповалова виготовляла кондитерські вироби на замовлення. В асортименті — торти, чизкейки, різноманітні тістечка та макарон. Перше замовлення, за яке Юлія отримала гроші, віддала клієнту 23 лютого 2012 року. Розмальовані імбирні пряники у коробці — останнє замовлення у мирному Сєвєродонецьку, яке Юля віддала 23 лютого 2022. А наступного дня почалася велика війна: обстріли міста російським військом, руйнування інфраструктури. І переїзд з родиною до Києва. Понад рік знадобилося Юлії, аби отямитися від пережитого і почати займатися наново улюбленою справою. ]]>

]]>Свої познайомилися з Юлією Шаповаловою на форумі “Всупереч війні. Жіноча сила Луганщини” у Києві та записали її історію.]]>

Методом спроб і помилок

Все починалося, як у багатьох домашніх кондитерів, з хобі — Юлія багато пекла для сім'ї, пригощала родичів, друзів і знайомих. Згадує, як на одному святі побачила дитячий торт, який її вразив і викликав бурхливі емоції не лише у неї, а й у її дітей. Та тоді жінка не могла дозволити купити сину й доньці цей смаколик, тому вирішила спробувати спекти його самостійно.

Юлія Шаповалова евакуювалася із Сєвєродонецька і нині відновлює власну кондитерську справу у Києві Автор: особистий архів

“Перші спроби були такі собі, та постійне відпрацювання технік приготування зрештою дало результат. Тоді ще не було так багато, як зараз, спеціалізованих курсів, тож я багато дивилася майстер-класів і уроків у YouTube, читала кондитерські форуми. Опрацьовувала багато рецептів випічки — одні вдавалися, інші не подобалися. Експериментувала, відпрацьовувала, а згодом склала список того, що виходило найкраще — святкові торти і тістечка макарон”.

Від першого замовлення до останнього минуло рівно 10 років

Спочатку Юлія пригощала рідних і друзів, а згодом спробували продавати свої вироби. Так вийшло, що перше замовлення, за яке їй заплатили, отримала 23 лютого 2012 року. Саме відтоді Юлія Шаповалова почала працювати як професійна кондитерка.

Юлія Шаповалова за улюбленою роботою Автор: особистий архів

Серед замовників було багато мешканців Сєвєродонецька і з інших міст Луганщини. А ще Юлія робила десерти для мережі кав'ярень Coffe Panda.

Своє останнє замовлення вона віддала напередодні повномасштабного вторгнення — це були розмальовані імбирні пряники, які жінка вручила замовнику 23 лютого 2022.

Ці імбирні пряники — останнє замовлення, яке Юлія зробила у ще мирному Сєвєродонецьку 23 лютого 2022 року Автор: особистий архів

"То виходить, що я рівно 10 років тішила своїх замовників тортами та тістечками"

До останнього вірили у повернення додому

До приходу росіян життя родини Шаповалових було спокійним і налагодженим. У місті вони залишалися до 6 березня.

“Рішення приймали насамперед, виходячи з того, що старшому сину потрібно було закінчувати школу. На момент початку повномасштабної війни він саме вчився у 11 класі, і йому треба було закінчувати навчальний рік, думати про вступ до вишу”.

Тому зібрали мінімальну кількість речей — на кожну дитину по валізі, і поїхали автівкою з рідного міста.

Все обладнання Юлія залишила вдома, тому у столиці довелося все починати заново, як тоді, у 2012 році. Тільки зараз у неї були вже знання і досвід.

Спершу Шаповалови на пів року оселилися у Дніпрі. За словами Юлії, жили з надією і вірою у те, що найближчим часом все закінчиться і вони зможуть повернутися додому. А ще — що буде все, як раніше.

“Тому в очікуванні сиділи, нічого не робили. Моя діяльність була на паузі. Це був час для осмислення, для того, щоб взяти себе до рук. Просто чекали, сподівались, що ще повернемося. Восени син вступив до Київського політехнічного інституту, тому вирішили переїхати до столиці, аби могли й надалі жити разом. Бо якщо ми не маємо власної оселі, то вже яка різниця де винаймати житло — у Дніпрі чи Києві?”

Адаптація під ритм і вимоги мегаполісу

Юлія зізнається, для неї, як жительки маленького міста, попервах життя у мегаполісах лякало. А ще було незручно через великі відстані.

“Не скажу, що адаптація у столиці далася легко, бо, як пам'ятаєте, восени 2022 і на початку 2023 були блекаути. По 20-30 годин жили без світла, тому про відновлення справи не йшлося. Бо перш за все потрібно було налагоджувати побут, аби відчути себе на новому місці. І це, зізнаюся, було складно зробити. Бо ще продовжували чекати, сподіватися”.

А вже влітку 2023 року я зрозуміла, що додому ми не повернемося, що прийшов час нарешті зібратися й робити те, що я вмію краще за все

Та в реальності виявилося не все так легко, як здавалося спочатку. Юлії довелося переосмислити свій підхід до роботи, бо у мешканців Києва зовсім інші смаки й вподобання.

“Тому я стала проходити тренінги, ходити на курси, постійно вчитися, щоб пристосуватися до нових реалій. Записалася на тренінг “Старт бізнесу”, на двотижневі курси ведення ФОП. По закінченню зареєструвалася як ФОП другої групи й вже почала працювати. Для Києва створила нову сторінку в інстаграмі]]>,]]> стала активно наповнювати її старими фото з архівів і поступово додавати світлини нових робіт.

Автор: особистий архів

Автор: особистий архів

Кондитерські вироби Юлії Шаповалової Автор: особистий архів

На курсах познайомилися з такими ж дівчатами зі статусом ВПО, які теж відновлювали власні справи або започатковували власний бізнес. І тому стало вже трохи легше від того, що є з ким порадитися, є від кого отримати підтримку. До того ж від дівчат дізналася, що є можливість отримувати грантову допомогу. Тобто подаєш заявку на грант, проходиш навчання, пишеш бізнес-план, захищаєш його і отримуєш грантові кошти, за які можна купити обладнання, матеріали тощо”.

Грантова підтримка дала змогу розпочати все заново

Юлія скористалася цією можливістю і подала заявки, куди тільки можна. Перший свій грант в розмірі 2700 євро вона отримала у серпні 2023 від німецького фонду Help.

“За ці кошти придбала кухонну машину — потужний міксер з багатьма функціями, пароконвектомат, морозильну камеру, блендер тощо. І це мені дозволило розпочати роботу, бо все необхідне у мене для цього вже було. І одночасно розвивала сторінку в соцмережі. Нарешті почали з'являтися клієнти серед місцевих. А ще була потужна підтримка від сєвєродончан, які теж переїхали до Києва. За своїми замовленнями вони приїздили до мене з різних районів столиці, і мене це надихало рухатися далі. Також на користь спрацювало “сарафанне радіо”.

Автор: особистий архів

На перші грантові гроші Юлія купила обладнання, яке допомогло їй відновити власну справу у Києві Автор: особистий архів

Так у Юлії з’явилася впевненість у власних силах і вона подала ще заявки. Й знову перемогла. За наступні грантові кошти купила принтер для харчового друку. Тепер Юлія може прикрашати будь-якими малюнками або написами свої кондитерські вироби — торти, тістечка, макарони, пряники.

“Постійно слідкую за пропозиціями всюди, де можливо, подаю заявки, проходжу навчання. І чим більше вчуся, тим більше розумію, що в наш час недостатньо тільки якісно готувати, треба ще й вміти продати свою продукцію. Тому багато уваги треба приділяти маркетинговій політиці. Знань не буває замало. Я постійно спілкуюся з підприємцями, відвідую форуми, конференції, дякувати, що в столиці цього багато. Рухаюсь далі, намагаюся вдосконалюватися”.

Джерело: Svoi.City - ]]>https://svoi.city/articles/357002/istoriya-konditerki-yulii-shapovalovoi...]]>

Матеріал по темі:

Сєвєродонецька кондитерка Юлія Шаповалова: "Дім - це насамперед не стіни, там, де ми жили. А люди"