"Починаємо все з нуля»: сєвєродончанка Юлія Бородавка про відродження улюбленої справи

«Не буде кращого часу ніж зараз, тому починаємо все з нуля»: історія майстрині манікюру від Сєвєродонецьк онлайн.

Уродженка Сєвєродонецька Юлія Бородавка – майстриня манікюру. У рідному місті сєвєродончанка розвивала свою манікюрну справу, а паралельно здобувала вищу освіту фармацевта у Луганському державному медичному університеті та бухгалтера у Східноукраїнському університеті ім. В. Даля.

Любов до красивих нігтів у Юлії пішла родом з дитинства, у шкільні роки були перші спроби себе в манікюрі, а згодом – базове навчання та підвищення кваліфікації. Так манікюр для подружок та знайомих вдома перетворився у манікюрну справу в невеличкому орендованому приміщенні.

Однак події від 24 лютого 2022 року геть змінили життя: замість теплої квартири та роботи в зручному офісі – холодний підвал, без світла, а усі плани та цілі поглинула невідомість.

Юлія Бородавка розповіла  про те, як розгорталися події у Сєвєродонецьку після початку повномасштабного вторгнення, про два переїзди, труднощі, з якими їй довелося зіштовхнутися, та початок нового життя.

Перші відчуття – страх, розгубленість, тривога

«24 лютого 2022 року о восьмій ранку я збиралася на роботу та почула страшні вибухи. Мені почали дзвонити та писати клієнти, щоб скасувати записи. Я пам'ятаю свої перші відчуття – це був страх, розгубленість та тривога. Але на той момент ще не відчувала усієї серйозності ситуації», – згадує Юлія перший день повномасштабного вторгнення.

Спочатку разом з родиною ночувала в квартирі. Проте вже на початку березня, коли обстріли міста стали щільнішими, усі разом перебралися у підвальне приміщення, де без світла та опалення просиділи до кінця березня. 

«Там було дуже холодно. Виходили на вулицю тільки для того, щоб приготувати їжу на вогнищі або зарядити мобільні телефони через дорогу від бомбосховища (там ще деякий час було світло), – розповідає сєвєродончанка.

За її словами на той момент у місті ще працювали деякі магазини, тому час від часу вирушали й на пошуки їжі.

«Кожен похід до магазину був страхом, тому що не розумієш - вб’є тебе чи ні. Пам’ятаю, як люди стояли в черзі біля магазину «Сім’я», туди прилетіло, внаслідок чого було дуже багато поранених та загиблих», – згадує страшний момент жінка.

Юлія говорить, наприкінці березня у місті тривали дуже запеклі бойові дії, частина будинків була зруйнована.

За словами жінки, на той момент зв’язок був дуже поганий, але вони дізналися, що у місті проводиться евакуація населення, вирішили виїжджати у безпечне місце.

«Шлях до місця збору, району БК Будівельників, був дуже небезпечний. Під щільними обстрілами... Не всім вистачало місця в автобусах», – згадує ті події Юлія.

Родина не стала ризикувати та домовилася з приватними перевізниками, які їх забрали від місця переховування і вивезли до Дніпра.

Юлія

«Дорогою ми побачили весь цей жах, який стався з нашим Сєвєродонецьком. Це вже було інше місто, розбите... Хоча, як і багато інших людей, думали, що обов’язково повернемося додому, дуже скоро...» – каже Юлія.

Життя на новому місці

Наступною зупинкою родини стало с. Дережичі, що знаходиться на Львівщині. На допомогу прийшли знайомі, які дали сєвєродончанам тимчасовий прихисток.

«У Львівській області були люди, які нам допомагали, але були й ті, хто ставився не дуже добре до переселенців, особливо з Луганської області», – ділиться неприємним досвідом жінка.

За словами Юлії, на Львівщині нікому з родини так і не вдалося десь працевлаштуватися. Час плинув, а заощаджування закінчувалися, тому наприкінці травня переселенці ухвалили рішення переїжджати у столицю, облаштовуватися там та шукати роботу.

«Єдиною проблемою у Києві було знайти житло. У мене є собака, яку я забрала з собою з Сєвєродонецька, і з тваринами не дуже хотіли здавати квартиру», – говорить Юлія.

 Собака Юлії

А ось працевлаштуватися у манікюрний салон вдалося легше. Там переселенка працювала певний час, щоб підтримувати життя, оскільки виїхали з дому в чому були одягнені та з однією валізою у руках.

 Робота Юлії

«Матеріали та обладнання я не вивезла з Сєвєродонецька. Взагалі про це не подумала... Були обстріли, йти до офісу було не дуже безпечно», – говорить майстриня манікюру.

Сєвєродончанка поділилася, що бачила відео, на якому горів будинок разом з її квартирою. Повертатися немає куди, тому відбудовує своє життя на новому місці.

«Я вирішила, що не буде кращого часу ніж зараз, починаємо все з нуля, – відзначає Юлія. – Поки зарано говорити про якісь досягнення, тому що все тільки починається. Але я переконана, щоб досягнути своєї мети - треба рухатися вперед і все буде добре».

Юлія

Юлія говорить, що сьогодні серед її клієнтів переважно кияни. Однак є і дівчата з Донецької та Луганської областей, зокрема, з Сєвєродонецька, які ходили раніше й знайшли свого майстра у столиці.

Марта Нетюхайло

Джерело: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/23487