"Наш шлях почався з Сєвєродонецька", - начальник відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Луганській області Андрій Шелест

Сєвєродонецьк онлайн: Знешкодження ворожих мін, уламків ракет та інших вибухонебезпечних предметів – це робота, яка не припускає права на помилку. У цьому напрямку залучено багато спеціалістів. З-поміж інших цим займаються і поліцейські вибухотехнічної служби Луганщини. Наразі велику частину їхньої роботи становить розмінування деокупованих територій. Покладаючись на власний досвід, знання та пильність, фахівці зачищають сантиметр за сантиметром українську землю від російського заліза.

Сьогодні у складі зведеного загону НПУ луганські поліцейські-вибухотехніки несуть службу на території Куп’янського та Чугуївського районів Харківщини.

Про особливості своєї роботи, найпоширеніші вибухонебезпечні предмети на деокупованих територіях Харківщини та обсяги проведеної роботи «Сєвєродонецьк онлайн» розповів начальник відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Луганській області Андрій Шелест.

 - Пане Андрію, як змінилася робота вашого підрозділу з початком повномасштабного вторгнення?

 - До повномасштабного вторгнення ми займалися знищенням вибухонебезпечних предметів у рамках кримінальних проваджень, допомагали слідству. З початком російської агресії у нас додалася робота і, мабуть, вона вже стає нашою основною – це оперативне реагування на виявлені вибухонебезпечні предмети, їхнє оперативне знищення і розмінування території. До агресії ми цим займалися, але не в великих обсягах. Особовий склад відділу працює у зведеному загоні фахівців вибухотехніків Національної поліції України та виконує як поліцейські функції, так і займається оглядом та розмінуванням територій після вибухів, лісосмуг, сільськогосподарських угідь, полів, виявленням та знищенням нерозірвавшихся боєприпасів, зокрема авіабомб та FPV-дронів. Дуже часто зустрічаємо їх. Працюємо на лінії розмежування, у Куп’янському та Чугуївському районах. Предметів там дуже багато…Чи не щодня на Харківщині ми виявляємо нерозірвані боєприпаси та міни, які залишили окупанти.

Андрій Шелест

 - Ваша діяльність ‐ це постійний ризик. Розкажіть, з чого починається робота вибухотехніка, коли приїжджаєте на місце?

 - Все починається зі спілкування. До нас поступає дзвінок з чергової частини та листи про залучення фахівців на розмінування забруднених територій, частіше інформація надходить з Куп’янського РВП. У процесі розмови з черговим, ми виясняємо, куди будемо прямувати. Виходячи з наданої інформації, плануємо свої дії, проводимо оцінку території та вибудовуємо план відпрацювання виклику. У своїй роботі ми використовуємо спеціальне вибухотехнічне обладнання, яке дозволяє вибухотехніку дистанційно працювати з вибухонебезпечними або саморобними пристроями (від саперного щупа з міношукачем до роботизованих комплексів, квадрокоптерів). Залежно від обставин використання обладнання змінюється, у пріоритеті – це дистанційна робота з вибухонебезпечним предметом.

 - На яких ще територіях здійснювали діяльність?

 - Наш шлях почався з Сєвєродонецька. Далі – Лисичанськ, Бахмут, Краматорськ, Покровськ, Лиман і ще було дуже багато інших міст. Наразі ми забезпечуємо вибухобезпеку на території Харківщини.

 Робота вибухотехніків

 - Де найважче працювати? Чи можемо говорити про те, де більше замінувань?

 - Так підходити до цього питання неможливо. Кожен виклик несе свою історію, скажемо так. Робота у вибухотехніків завжди на краю уваги, ми маємо обережно ставитися до кожного завдання, де б воно не було. Так само й характеризувати, на якій території більше чи менше замінувань, не можна. Ситуація змінюється, як і застосування боєприпасів, і з кожним місяцем все ускладнюється, йде розвиток, різноманіття боєприпасів зростає. На деокупованих територіях Харківщини найбільш зустрічаються протипіхотні міни серії ПМН, ПФМ-1, мінні загородження ОЗМ, МОН та протитанкові міни серії ТМ. На жаль агресор проводить постійне дистанційне мінування лінії зіткнення та прилеглої території.

 - Чи є інформація, скільки ваш підрозділ провів розмінувань?

 - З початку 2024 року станом на травень поліцейські вибухотехніки провели розмінування майже 20 гектарів землі, знищили три кілограми вибухових речовин та 630 боєприпасів, зокрема протипіхотні та протитанкові міни, гранати, керовані та некеровані ракети, РСЗВ, авіабомби. Не можна сказати, що у Куп’янському районі чи, до прикладу, у Чугуївському, працюють тільки працівники Луганського підрозділу. Це спільна праця усіх вибухотехніків України.

 - Пане Андрію, скажіть, чого не вистачає луганському підрозділу?

 - Нам не вистачає Луганської території, щоб почувати себе добре. Робота на рідній Луганщині для працівників відділу дала б «подвійне дихання».

 - Розумію… А що стосується спорядження?

 - Спорядженням ми забезпечені. Подібні питання розв’язуються керівництвом ГУНП в Луганській області та Управлінням вибухотехнічної служби НПУ.

 Робота вибухотехніків

 - Скажіть, будь ласка, скільки кілограмів носить на собі поліцейський-вибухотехнік?

 - Натякаєте на те, що ми працюємо постійно у вибухотехнічних костюмах? Не завжди. Можемо працювати оперативно в засобах індивідуального захисту, з мінімальною кількістю обладнання для виконання поставлених задач. Кожний виклик потребує аналізу та планування для мінімізації ризиків.

 - Міна не пробачає помилок… Чи були у вашому підрозділі випадки загибелі вибухотехніків під час виконання завдань?

 - У вибуховому підрозділі, слава Богу, таких випадків у нас немає. Я мрію, щоб їх і не було. Це дуже важко. У підрозділах Національної поліції такі випадки є, на жаль… Кожен працівник Нацполіції так само ризикує своїм життям, не менше за вибухотехніків.

 - Яку міну можна назвати найнебезпечнішою?

 - Найнебезпечнішим вибуховим пристроєм є той пристрій, до якого вибухотехнік звикає в процесі роботи та втрачає пильність. Розвиток вибухотехніка ніколи не закінчується. Це постійне навчання та вдосконалення своєї праці.

 - Чи могли б пригадати найважчий випадок за період повномасштабного вторгнення?

 - Вибухотехніки ставляться до кожного виклику як до бойового, з урахуванням, що він і є найважчий.

 - Скажіть, що ускладнює вашу роботу?

 - Ця робота приносить мені задоволення, тому про ускладнення важко щось сказати. Коли ти бачиш результати своєї праці, це дає тобі другий подих. І ця радість, коли ти на очах у людей, виконав свою роботу. Це дає більше сил.

 - Чи зустрічали у своїй практиці випадки, коли росіяни мінували дитячі іграшки, предмети побуту? Досить часто про таке чуємо з новин.

 - Луганські вибухотехніки не відпрацьовували розмінування дитячих іграшок. Факти мінування предметів побуту у нас на практиці траплялися під час роботи на деокупованих територій.

 Робота вибухотехніків

 - Пане Андрію, що вас найбільше вражає?

 - Вражають пошкодження після обстрілів та випалена земля. Ти пам’ятаєш місця такими, якими вони були, до прикладу, пів року назад, а зараз від них залишається лише один фундамент – це вражає…

 - Наскільки професійно росіяни мінують?

 - Недооцінювати противника – нерозумно. Ми навчаємося у них, вони у нас. Все це треба враховувати у подальші свої дії. Вони використовують новітні розробки, так само як і ми. У них є велика кількість нових мін та боєприпасів. Це війна, вона іде, і змінюється швидко.

 - Скільки, на ваш погляд, після війни потрібно часу, щоб розмінувати всю територію нашої країни?

 - Зрозуміло, що розмінування триватиме багато років. Зараз вже Управління вибухотехнічної служби має на озброєнні роботизовані комплекси, які пришвидшують цю роботу. І якщо наша служба достатньою мірою буде оснащена ними, то й розмінування нашої території відбуватиметься значно швидше.

Джерело: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/27093