4 роки без легендарного керівника Сергія Губанова…
Полковника поліції, Героя України і воїна з великої літери, який загинув 4 роки тому від вибуху, що стався під час патрулювання поблизу Трьохізбенки. Саме його ім'я носить перший батальйон штурмового полку «Луганськ» бригади Нацполіції «Лють».
Люди, які служили із Сергієм Леонідовичем кажуть: «Губанов завжди їздив на всі зачистки і штурми. Де було «весело» – там завжди він».
Полковник не лише особисто брав участь у контрдиверсійних заходах, а і завжди йшов першим в групі, - кажуть побратими, які неодноразово сварилися з Сергієм через це. Але кожного разу відповідь була одна: «Так, я командир – і ви повинні брати з мене приклад».
Для Губанова першочерговим було звільнення територій – він не бачив себе в кабінеті та постійно працював разом зі своїми бійцями. Завжди вислухає і допоможе. Цінував професіоналів і людей, які розвивають свої навички - завжди допомагав, а не заважав. Заточений на результат він і збирав навколо себе таких же людей.
«В присутності чужих людей з ним спілкувалися, як з командиром, але в нашому близькому колі – родинному колі – він мені був за старшого брата і за батька і одночасно», - згадує заступник командира полку «Луганськ» Леонід Овдіюк, - «Я, коли бачу ворога – все. Треба знищити! А він ще 50 тисяч разів все обдумає і прорахує. Леонідович нас завжди оберігав, як власних дітей, захищав від необдуманих дій».
За спогадами заступника начальника управління – начальника відділу тактико-спеціальної підготовки Володимира Сотнікова, у підрозділі не було людей, які б його боялись: «Усі боялись не його – його боялися підвести. Готові були робити все, що б командир був спокійний».
Мужній. Справедливий. Чутливий. Хоробрий. Батько. У нього завжди була ціль повернутися в Луганськ. Тепер цей шлях продовжують його побратими.
Вічна пам’ять Герою.
Слава Україні!
Матеріали по темі: