ВПО із Сєвєродонецька Галина Алхимова в Дрогобичі долучилася до плетіння сіток нашим Захисникам

]]>Ініціатива плетіння сіток і кікімор у Дрогобичі: тут панують допомога, підтримка, щемливі історії та любов, - повідомляє "Активна громада".]]>

Ініціатива плетіння сіток та кікімор у Народному домі в Дрогобичі розпочала свою роботу ще з 2014 року, а набула нових обертів з перших днів повномасштабного вторгнення. У цій ініціативі волонтерять як дрогобичани, так і внутрішньо переміщені особи з різних міст: Маріуполь, Мелітополь, Краматорськ, Харків, Сєвєродонецьк, Слов’янськ, Енергодар, Київ, Херсон, Запоріжжя, Гуляй-Поле, Бердянськ. За місяць виготовляють 1500-2000 кв/м сіток. Комунікаційна координаторка з Дрогобича Леся Нестор завітала до «павучків» і ділиться з читачами історією цієї ініціативи.

"Ще розмовляючи по телефону та домовляючись про зустріч із Богданою Теодорою, волонтеркою ініціативи плетіння сіток та кікімор, зрозуміла, що буде багато теплого і щирого спілкування, щемливих історій, які триватимуть у процесі плетіння сіток. Прийшовши на зустріч, мене радо зустріла пані Богдана та познайомила із людьми, які метушилися і робили свою роботу із самого ранку. Хтось подавав мені крісло, щоб присіла за столом, хтось ставив чайник і пропонував вранішньої кави. А я була вже вражена організацією роботи, бо кожен мав своє завдання і знав, що і як робити", - мовить Леся Нестор.

Ініціатива плетіння сіток та кікімор у Народному домі в Дрогобичі розпочала свою роботу ще з 2014 року, а набула нових обертів з перших днів повномасштабного вторгнення.

Богдана Теодора волонтерить ще з 2014 року. Вона займалася закупівлею воїнам різної техніки на фронт, допомагала вишкільним таборам, проводила ярмарки, щоб зібрати кошти й закупити все необхідне для хлопців та дівчат, які їхали на фронт. З початку повномасштабного вторгнення пані Богдана допомагала організувати харчування для військових допоки налагодили логістику. А потім вже доєдналася до ініціативи плетіння сіток. Час від часу Богдана допомагає зі збором коштів на техніку, дрони, контактує з бригадою, де служить її дочка.

На запитання, а хто ж розпочав цю ініціативу, пані Богдана відповідає, що це була самоорганізація. Ті люди, які започаткували це ще з 2014 року вже давно роз’їхалися хто куди: хто повернувся у своє рідне місто, хто поїхав за кордон. А наразі вже більше року систематично щодня з 8 ранку до 8 вечора плетуть сітки близько 30-ти людей, а кікімори виготовляють близько 10-ти. У цій ініціативі волонтерять як і дрогобичани, так і внутрішньо переміщені особи з різних міст: Маріуполь, Мелітополь, Краматорськ, Харків, Сєвєродонецьк, Слов’янськ, Енергодар, Київ, Херсон, Запоріжжя, Гуляй-Поле, Бердянськ. За місяць виготовляють 1500-2000 кв/м сіток. Замовлень у них багато, адже за словами пані Богдани, це розхідний матеріал, і їхнє поповнення потрібне постійно. Адаптують колір сіток під місцевість і під сезон: зимою – це сітки біло-сірого кольору, весною – кольору хакі, літом – яскравіших зелених відтінків, восени – жовто-коричневих.

Мені випало також познайомитись і дізнатись історії людей, які приїхали до Дрогобича зі Сходу України.

Галина Алхимова родом з Дрогобича, все життя прожила в Сєвєродонецьку. З 2014 року організовувала процес харчування для військових. Жартує, що тоді у неї був свій позивний «Солодка зброя», адже пекла багато випічки. Також допомагала з одягом для військових, а пізніше долучилася і до плетіння сіток в Сєвєродонецьку. У Галини сім’я військових, чоловік військовий пенсіонер. Старший син був також військовослужбовцем, загинув у с. Кузьмине біля Кремінної, йому було 33 роки. Він як командир пішов рятувати свого солдата і його розстріляли з ворожого танка. Молодший син, якому виповнилося 19 років зараз навчається в академії десантно-штурмових військ. 13 березня 2022 року Галина з чоловіком приїхали до Дрогобича і майже одразу вона долучилася до ініціативи плетіння сіток у Народному домі.

Галина особисто збирає кошти на потреби для ініціативи, зокрема на закупівлю матеріалів для плетіння, адже замовлень сіток та кікімор багато і ресурси щоразу потрібно поповнювати. ]]>Посилання на сторінку у фейсбук Галини]]>, де ви знайдете інформацію про актуальні збори коштів.

Кошти на потреби ініціативи збираються із благодійних внесків. А також фінансову підтримку та надання матеріалів для сіток здійснюють різні організації, які знайомі з діяльністю і потребами ініціативи, це такі як «Дрогобиччина SOS», київська організація «Ініціатива Є» та інші.

Спілкуючись із жінками швидко стає зрозуміло, що це сформована спільнота людей, які не лише роблять важливу справу для пришвидшення перемоги, але і є одні для одних підтримкою, розрадою у непрості часи особистих випробувань. У багатьох рідні залишились у містах під окупацією, є рідні військовослужбовці, які знаходяться на передовій. Тому тут багато непростих розмов, сліз, емоцій, переживань і багато любові, підтримки та дружнього плеча. Самі про себе вони говорять, що вони вже як сім’я, свята святкують разом і це для них середовище, де вони віднаходять сили.

Галина Орел з чоловіком приїхала до Дрогобича 29 березня 2022 року із Краматорська і по приїзду шукали можливість плетіння сіток. З 2014 року плели сітки у Краматорську.

Ось як про цей період згадує Галина:

«Ми з 2014 року були під окупацією 3 місяці, і нам цього вистачило, щоб подивитися, що це за «русскій мір». Це взагалі страхіття було, за ці три місяці можна було з глузду з’їхати, просто дивлячись на все те, що вони робили там в Краматорську. Як вони поводились із людьми, як виїжджали на край міста, обстрілювали й казали, що це українці обстрілюють. А люди, які у своєму розумі, усе це бачили й все це розповідали. І коли їх вигнали 5 липня 2014 року, ми з чоловіком вирішили, що з цим потрібно щось робити, і пішли шукати в Краматорську, де можна докласти своїх зусиль, щоб якось на це впливати. І з вересня 2014 року ми знайшли організацію «Краматорські бджілки» і там вже плели сітки, робили кікімори – усю ту роботу, яку виконуємо зараз в Дрогобичі».

Галина говорить, що якби не сітки, то можна було б з глузду з’їхати, що це відволікає від різних думок: постійно зайнятий працею, а не сидиш в телефоні читаючи всі ті новини.

Поки ми спілкуємось, поруч проходить директор Народного дому Петро Кос, якого одразу зупиняють і починають висловлювати свою вдячність. Далі прямі слова пана Петра:

«Тут зараз ви бачите основних людей, які постійно ходять плести сітки. Вони постійно спілкуються між собою, діляться переживаннями, знають, де і що мають взяти. А Народний дім є тут для того, щоб тут були люди, приходили і якась робота йшла. Я думаю, що найменше, що ми можемо зараз зробити для перемоги – це надати можливість, приміщення для плетіння цих сіток і кікімор. Тут люди мало того, що приходять подивитися на артистів, мають ще змогу побачити титанічну працю цих дівчат і долучитися».

Я не випускаю нагоди сфотографувати пана Петра разом з усіма, - провадить далі Леся Нестор.

Наостанок нашої розмови жінки закликають допомогти із залученням людей до плетіння сіток, адже в цьому є велика необхідність: «Хай приходять на 1-2 години, робота знайдеться для всіх. Хтось нарізає тканину, хтось плете, хтось поре мішки, шиє, підшиває. У будь-якому випадку знайдеться робота. Ми навчимо всього».

І я справді закликаю долучитися, бо, крім корисної справи для країни, ви потрапите у чудове середовище людей, які вас точно не залишать байдужими.

За матеріалом: Активна громада - ]]>https://ag.com.ua/success-stories/iniciativa-pletinnya-sitok-i-kikimor-u...]]>