У Мінсоцполітики розповіли, які зміни чекають на ветеранів та пенсіонерів

Соціальна тематика сьогодні чи не найактуальніша після військової. Від вчасних виплат соціальних допомог, пенсій, субсидій залежить значна кількість українців. Про зміни, які відбуваються в соціальній сфері, їх значення та вплив на громадян, виведення соцпослуг на новий рівень стандартів, ]]>«Пенсійний кур’єр»]]> поспілкувався з першою заступницею міністерки соцполітики Дарією Марчак.

– Даріє Миколаївно, з жовтня функції виплати, а згодом і нарахування субсидій, передаються до Пенсійного фонду України. Чим викликані ці зміни й чи не вплинуть вони на якість надання соціальних послуг українцям? 

– Ми впевнені й, власне, у тому й причина об’єднання, що це вплине на якість надання послуг у кращий бік. Сьогодні система призначення й виплати субсидій громіздка. Людина прив’язана до управління соціального захисту населення, яке знаходиться в її регіоні. Ми дуже чітко це побачили, коли розпочались активні бойові дії. Адже на окупованих територіях чи в зоні бойових дій органи соцзахисту просто не працюють і, відповідно, немає кому провести операції з нарахування субсидій. А якщо людина звернеться за субсидією за новим місцем проживання, то потрапить під контроль так званих «двійників» (адже органи соцзахисту бачитимуть, що такій людині вже нараховується субсидія за іншим місцем проживання), і виплату субсидії такій людині на новому місці можуть не погодити.

Водночас Пенсійний фонд з усіх інструментів соціальної політики має найкращу ІТ-базу й може нараховувати субсидії незалежно від того, де людина проживає. Усі пенсіонери, які взаємодіють з Пенсійним фондом на постійній основі, знають, що їм неважливо: вони проживають у Київській області, Вінницькій, на Волині чи Закарпатті – це ніяк не впливає на їхню можливість отримувати пенсію. 

І такий підхід ми хочемо запровадити й для нарахування інших соціальних виплат, передусім житлових субсидій. Аби полегшити людям взаємодію з державою та прибрати ризик того, що паперові документи будуть загублені, згорять у будівлі під час обстрілу. Результат має бути такий, що для людей, які нікуди не переїжджали, взагалі нічого не змінюється. А для тих, які стали внутрішніми переселенцями, ця процедура міститиме менше ризиків. 

– До підтримки переселенців прикуто багато уваги. Скільки коштів урядом виплачено протягом воєнного стану й скільки їх потрібно щомісяця? 

– Внаслідок війни кількість внутрішньо переміщених осіб збільшилась з 1,3 млн, які були за результатами 2014 року, до 4,6 млн громадян. Щоб підтримати їх, уряд ще в березні ухвалив постанову №332, якою передбачив щомісячні виплати: 2 тис. грн для дорослої людини й 3 тис. грн для дитини або людини з інвалідністю. 

У цілому державним бюджетом на 2022 рік передбачено за цією програмою майже 57 млрд грн. Щомісячний приблизний обсяг до кінця року – 6,6 млрд грн. До 20 вересня за цією програмою було виплачено 34,5 млрд грн.

– Міжнародні організації, зокрема, різні служби ООН, активно включились у допомогу українцям. Чи ведуться зараз перемовини й з іншими організаціями про допомогу?

– Ми розуміємо, що кошти держбюджету, особливо під час війни, є дуже обмеженими. Тому намагаємось якомога більше співпрацювати з міжнародними та українськими донорськими організаціями. І Міністерство соціальної політики тут виступає як глобальний координатор діяльності багатьох міжнародних організацій. Ми підказуємо, куди першочергово потрібно спрямовувати допомогу в натуральній чи в грошовій формі. 

І коли було призначено на посаду міністра соцполітики Оксану Жолнович, а мене – в її команду, співпраця з донорськими організаціями була посилена. Ми вже домовились про нові напрями. Перш за все, мова про забезпечення громадян безпечними житловими приміщеннями, підтримку послуг соціального догляду, фінансування діяльності фахівців з надання психологічної підтримки, доступ до освітніх програм навчання, фаховий соціальний супровід маломобільних груп громадян. І це все діятиме на додаток до значного обсягу грошової допомоги, яку міжнародні організації надають. 

Ми й надалі продовжуємо налагоджувати співпрацю. Приміром, у мене була зустріч з п’ятьма приватними міжнародними фондами, які хочуть працювати в Україні. Приходять нові запити й далі.

– Навесні уряд ухвалив два рішення щодо виплати пенсій і допомог тим, хто живе в зоні бойових дій та на окупованих територіях. Пошта не може туди доправити гроші, тому пенсіонерам відкривають рахунки в Ощадбанку. З іншого боку, якщо Ощадбанк не може здійснювати там виплати, то вирішено гроші переводити через пошту. Тут простежується певне протиріччя й, фактично, ці люди не зможуть отримати гроші. 

– Насправді протиріччя немає. Ми говоримо про різні відповіді на різні питання. На початку повномасштабної війни ключовою проблемою було швидке захоплення багатьох територій окупантами. І хоча Укрпошта намагається працювати в більшості точок України, але ми розуміємо, що наражати людей на небезпеку не можна. 

Для того, щоб люди, які отримували пенсії через Укрпошту, не втратили їх, було ухвалене рішення щодо переведення виплат на картки Ощадбанку. І ці рахунки просто чекають їх. 

А коли відбулась деокупація значної частини Харківської області, ми стикнулись зі зворотною проблемою. Через бойові дії там сильно зруйнована інфраструктура, банківська в тому числі. І з одного боку люди мають кошти на рахунку, бо їх впродовж цих місяців виплачували, але не мають можливості їх зняти. А в когось, можливо, і картки немає, бо будинок зруйновано чи його пограбували. 

І саме для таких випадків, щоб полегшити можливість людям отримати живі гроші, було прийнято рішення про можливість змінити спосіб отримання коштів з уповноваженого банку, зокрема, на Укрпошту. Більше того, навіть не сама людина може звертатись до банку. Вона може прийти до керівника своєї громади чи до представника військово-цивільної адміністрації, сказати, що хоче отримувати гроші через Укрпошту. І вже вони подають заяви до Пенсійного фонду. А фонд змінює механізм виплати пенсії з банку до Укрпошти. Доки людина не скаже: усе, банки запрацювали, я знову хочу отримувати пенсію на банківську картку. 

– Міністерство оголосило про роботу над концепцією базового пенсійного доходу та універсальної соціальної допомоги. Роз’ясніть детальніше, що це таке і як має працювати? 

– Тут потрібно зробити крок вище й поговорити про пріоритети міністерства з урахуванням усіх тих викликів, які є в соціальній сфері. На наш погляд, такими викликами є значне зростання інвалідизації громадян. Другий виклик – це посилення бідності. Ми розуміємо, що в нас високі темпи інфляції внаслідок війни. За різними оцінками, близько 30% громадян втратили свою роботу, значна кількість підприємств припинили своє функціонування. Це все призводить до великого ризику, що велика кількість українців опиняться у фінансовій скруті. 

Ми як міністерство маємо запропонувати адекватні інструменти підтримки. Ми детально аналізували ті інструменти фінансової підтримки, які сьогодні є в нашому арсеналі, і дійшли висновку, що більша їх частина не здатна впоратися з цими викликами. Або тому, що ці соціальні виплати та допомоги ніяким чином не прив’язані до фінансово-майнового стану і є багато випадків, коли родині, яка має хороші доходи, держава ще й доплачує через низку виплат. Або тому, що процедура призначення виплат для певних категорій є досить складною й не завжди зрозумілою. 

Тому ми розробили новий інструмент, який у разі його підтримки урядом і депутатами, зможе суттєво розширити охоплення тих громадян, яким ми маємо зараз фінансово допомагати. І надавати таку допомогу певний час для того, щоб родина могла знайти роботу, влаштувати свої основні справи й після цього повернутися до самостійного життя. Я поки що не можу розкривати більше деталей, оскільки проєкт закону ще знаходиться на опрацюванні, але ми сподіваємось, що протягом осені він буде поданий до Верховної Ради та ухвалений. 

І тоді, починаючи орієнтовно з квітня 2023 року, ми зможемо запровадити такий універсальний інструмент підтримки. І один з нюансів цього інструменту – це те, що ми хочемо відійти від показника прожиткового мінімуму та запровадити певний базовий показник та порівнювати доходи, які отримує родина з ним. І якщо родина отримує дуже низькі доходи з усіх джерел, тоді надавати фінансову підтримку такій родині від держави. 

– Я так розумію, це мова про універсальну соціальну допомогу. А базовий пенсійний дохід – це щось буде відмінне від мінімальної пенсії? 

– Якщо ми говоримо про пенсійну систему, то ми також працюємо над оптимізацією законодавства.  Але коли ми говоримо про базовий дохід – цей показник має враховуватись саме при наданні універсальної соціальної допомоги.

– Ще одна проблема з підтвердженням пільгового стажу – втрата документів. Нам відомо, наприклад, що працівники маріупольських меткомбінатів, евакуюючись на підконтрольну Україні територію, втратили можливість забрати свої трудові книжки й отримати довідки, що підтверджують пільговий характер роботи – підприємства там у руїнах. Тепер ці люди втрачають право на пільгову пенсію, а можуть і звичайної не дочекатися. Чи знають в уряді про цю проблему? Чи є надія в таких людей? 

– Так, ми знаємо про цю проблему й рух до її вирішення був розпочатий ще до війни. Страховий стаж на сьогодні обчислюється з урахуванням даних, які містяться в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соцстрахування. Тобто, вони вже здебільшого не залежать від конкретних документів людини, а лише в частині обрахування стажу до 2004 року. 

З 2020 року розпочалась робота по цифровізації трудових книжок. Але, звичайно, ми розуміємо, що далеко не всі підприємства встигли цю роботу зробити. Тому днями, за ініціативи Мінсоцполітики, урядом були внесені зміни до постанови Кабміну №637, яка врегульовує механізм підтвердження стажу в разі втрати документів на підприємствах, що розміщені на тимчасово окупованих територіях, а також у разі, коли майно (документи) підприємств знищені внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією рф проти України. Наприклад, коли відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, то для підтвердження спеціального стажу роботи, можна буде приймати уточнювальні довідки підприємств чи їх правонаступників. Або, якщо немає правонаступника чи знищено архіви, ми зможемо зараховувати до стажу роботи й підтверджувати його через будь-які додаткові опосередковані документи, на підставі яких комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, створені при головних управліннях Пенсійного фонду України, ухвалюватимуть відповідне рішення.  

– Щодо військових. Війна рано чи пізно закінчиться й Україна зіткнеться з великою кількістю ветеранів, які матимуть право на низку пільг. З одного боку, питання не нове – держава має досвід після 2014 року такої роботи. З іншого – ми матимемо геть інші масштаби. Запитання, звісно, не лише до вас, але в Мінсоцполітики є наразі розуміння, як організувати достойний пакет соцзахисту для ветеранів?

– Насправді це дійсно дуже складне питання у багатьох факторах. По-перше, це розуміння, наскільки ми всі в боргу перед нашими захисниками. Будь-які гроші, про які ми можемо говорити, будуть виглядати в якості пенсійного забезпечення нерелевантними до того подвигу, який здійснює наша армія. 

Водночас, і це другий складний фактор, ми як країна розуміємо, що в нас і без того сьогодні складна ситуація з фінансуванням пенсій. і нам потрібно брати такі зобов’язання перед нашими захисниками, які ми насправді як держава зможемо виконати. Ми як Міністерство соціальної політики дуже не хочемо створити якісь очікування, які уряд не зможе потім виконати. 

Третій складний фактор полягає в тому, що сьогодні структура нарахування й призначення пенсій військовослужбовцям дуже складна. Для мене такою моральною частиною цієї складової є те, що згідно із законодавством, при підвищенні виплат військовим, які захищають нас на фронті тут і зараз, також підвищуються виплати й дуже великій когорті військових пенсіонерів, які отримали призначення пенсій раніше 2014 року. 

І тут постає питання: чи ми маємо мати єдиний підхід, спільний, для підвищення пенсій для всіх військових пенсіонерів? Чи все ж таки до людей, які захищають нашу країну сьогодні, має бути інше ставлення? 

Це питання наразі відкрите. Ми співпрацюємо з профільним комітетом Верховної Ради, намагаємось співпрацювати із силовими органами. І обов’язково будемо говорити також з Міністерством ветеранів, оскільки саме воно є профільним органом, який формує політику по підтримці наших ветеранів. 

У нас немає поки готової відповіді. Але я сподіваюсь, найближчим часом ми знайдемо відповідь на нього й зрозуміємо, як має виглядати гідна підтримка людей, які сьогодні нас захищають. 

– Реабілітація бійців – ще один виклик для країни. Яку роботу проводить міністерство для забезпечення бійців усім необхідним? З якими викликами доводиться стикатись?  

– Реабілітація бійців має багато складових. Передусім це фізична реабілітація, але також мова й про професійну, психологічну реабілітацію, які є вкрай важливими. Ми в цій частині працюємо з двома питаннями. 

Перше – це соціальні послуги. На наш погляд, вони мають бути тим інструментом, який допомагає громадянам долати складні життєві обставини. На сьогодні, на жаль, система соціальної підтримки в державі дуже викривлена. Замість вирішення проблеми, ми просто пропонуємо гроші. Але гроші далеко не завжди вирішують проблему. 

На наш погляд, держава має дуже багато уваги приділяти соціальним послугам. Ми бачимо тут посилення ролі держави в тому, щоб контролювати якість, стандарти надання соціальних послуг. Ми маємо бути впевнені, що громадяни незалежно від громади отримують якісний пакет соцпослуг.

І тут потрібно зробити примітку: відповідно до законодавства, сьогодні соціальні послуги – це повноваження місцевих органів влади. І це призводить до того, що один голова громади вважає соціальні послуги потрібним інструментом, інвестує, вкладає зусилля у нього і розвиває. А інший – не розуміє, у чому сенс та ігнорує його. Тому наше завдання полягає в тому, щоб забезпечити якісний набір стандартизованих послуг для громадян, де б вони не жили. 

Але другий важливий напрям роботи – це фізична реабілітація. Одним з найбільших викликів сьогодні є те, що значна кількість учасників бойових дій і звичайних громадян отримали поранення, каліцтво. І якщо держава швидко не допоможе їм, то вони випадуть з активного соціально-економічного життя, не матимуть нормальної роботи, доходів, власних джерел для фінансування, не зможуть побудувати нормальні родини. І кількість людей, які будуть залежними від державної підтримки, лише зростатиме. Тому ми бачимо це як один з найбільших викликів. 

Для того, аби адекватно відповісти на цей виклик, ми плануємо багато інвестувати в придбання допоміжних засобів реабілітації (ДЗР) (протези – авт.) для громадян. Для цього ми провели переговори з Міністерством фінансів. Я дуже вдячна Мінфіну за те, що вони підтримали нас у розумінні цієї проблеми. Якщо на 2022 рік у нас заплановано на придбання ДЗР 1,6 млрд грн, то на 2023 рік це вдвічі більше – 3,3 млрд грн. І це лише коштом державного бюджету, не враховуючи коштів міжнародних донорів, з якими ми також про це говоримо. 

І, власне, у співпраці з Міністерством охорони здоров’я ми плануємо й сподіваємось забезпечити достатньою кількістю ДЗР усіх громадян, які їх потребуватимуть. Тим більше, що на сьогодні ринок допоміжних засобів реабілітації дуже розвинений. Уже є приблизно сто приватних постачальників таких засобів, які виробляються в Україні. Це означає, що вони можуть постійно обслуговуватись, що є важливою частиною допомоги громадянам, які втратили кінцівку. 

Авторка: Тамара Тисячна, фото пресслужби Мінсоцполітики

Джерело: ]]>https://social.com.ua/lyshe-u-nas/intervyu/pro-zminy-dlya-veteraniv-ta-p...]]>