Тинялися фронтом у пошуках командування: на Луганщині ЗСУ розбили батальйон мобілізованих росіян
Російська система управління загарбницьким військом подекуди є настільки недолугою, що інколи ворог втрачає цілі підрозділи просто за той час, коли їх перекидають з місця на місце вздовж лінії фронту. Саме так на Луганському напрямку всього лише за кілька днів загинули близько 400 мобілізованих, - 24 канал .
За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, інцидент стався всередині листопада у Луганській області неподалік від траси Сватове – Кремінна. Цілий батальйон "частково" мобілізованих було знищено артилерією ЗСУ ще до того моменту, як окупанти безпосередньо взялися за виконання своїх завдань.
Ба більше, у них і бойових задач ніяких не було, адже батальйон російські генерали просто "загубили".
(Не) сумні пригоди "неврахованих" мобіків
- Достатньо показова історія трапилася з мобілізованими із Московської області. Сформувавши батальйон із 600 фактично цивільних осіб, військове керівництво вирішило відправити його на фронт на Луганщину.
- Серед "чмобіків" вибрали командування батальйону, після чого всіх перекинули у Сєвєродонецьк, де мали видати все необхідне.
- Втім, реальність виявилася геть інакшою. По прибуттю до тимчасово окупованого міста водії вантажівок просто розвернулися та поїхали геть, а командування російськими військами на луганському напрямку, яке зустріло батальйон, неабияк здивувалося його появі.
- Голодним та замерзлим "чмобікам" прямо пояснили, що на їх прибуття тут ніхто не чекав. Куди їх подіти, не знають, тому будуть вирішувати із вищим керівництвом. А поки цього не сталося, вони можуть переночувати десь у полі.
- Аби хоч якось поїсти, мобілізованим, яких не годували вже дві доби, довелося вимінювати продукти на різноманітні цінності у місцевих бойовиків, що дислокуються у Сєвєродонецьку.
- Наступного дня після приїзду батальйону командування пояснило мобілізованим, що прийняти їх у підпорядкування не можуть. Тому 600 осіб мають дістатися до Рубіжного, де дислокується один із моторстрілецьких полків. Нібито там всіх приймуть під своє командування та поставлять на забезпечення.
- Батальйон "чмобіків" поїхав до іншого населеного пункту, але дорогою до нього дві вантажівки рознесло снарядом. Так їх стало на 80 менше. 45 загиблих залишили просто неба, а поранених вирішили довезти до Рубіжного.
- Втім, по прибуттю виявилося, що місць для "трьохсотих" у шпиталях та лікарнях немає. До того ж, ніхто не міг зрозуміти, що за батальйон до них приїхав, адже за документами "чмобіки" не були закріплені за жодною з військових частин.
- Як виявилося, офіцери з Сєвєродонецька вирішили просто здихатися від мобіків та без якихось домовленостей чи попереджень наказали їм їхати до мотострілецького полку, звідки їх уже відправили на штурм траси Сватове – Кремінна.
-
Дізнавшись, що на передову поженуть взагалі весь батальйон, його командири навідріз відмовилися кудись їхати з Рубіжного. Вони наказали підлеглим висуватися на лінію зіткнення, а самі вони у цей час буцімто займатимуться тим, щоб прилаштувати підрозділ до якоїсь частини. Саме так на передовій з'явилися майже 500 "неврахованих" чмобіків. Спочатку вони розмістилися на місці дислокації місцевих угруповань терористів, однак згодом їх звідти вигнали через непотрібність. Мовляв, їжею з вами ділитися треба, боєкомплектом треба, а ви лише місце в окопах займаєте.
Назад не можна, а вперед безглуздо
Оскільки ситуація, в якій опинилися мобіки суттєво відрізнялася від того, на що вони очікували, а ніякого зв'язку з командуванням у них не було, загарбники вирішили рухатися назад до Рубіжного у пошуках начальства. Втім, як виявилося, з передової у тил попасти не можна. Представники загородзагонів пояснили їм, що передадуть всі побажання командуванню, їжу та боєкомплект їм незабаром привезуть, а поки "чмобікам" доведеться облаштовувати позиції та тримати оборону.
Зрозумівши, що відшукати управління батальйону їм вже не вдасться, мобілізовані залишилися на передовій та кілька днів намагалися просто виживати. Аж раптом на їх ніяк не підготовлені позиції обрушилися високоточні снаряди. Понад 120 осіб загинули одразу. Ще близько 80 отримали поранення та довгий час помирали без отримання якоїсь медичної допомоги.
У сусідніх підрозділах їм казали, що евакуація передбачена лише для діючих військових, а мобіки буцімто "безхозні", то ж мають розбиратися зі своїми командирами. Ситуація була безвихідною, то ж частина мобілізованих вирішила втекти з передової. Деяких розстріляли під час спроби дезертирства. Інші ж так і залишилися на фронті, але вже у значно меншому складі. Станом на 23 листопада, через тиждень після відбуття батальйону з московської області, із 600 осіб залишалися живими лише 140. Згодом від чергового артилерійського вогню загинули й інші.
Близько десятка мобілізованих, яким пощастило пройти через це пекло, все ж таки надали притулок "резервісти" з "лнр". Однак довго вони у таких умовах не проживуть.
Саме так російське військо всього лише за кілька днів втратило повноцінний батальйон піхоти. Але з точки зору російських законів мобіків на передовій і не було, адже вони всі навіть не були приписані до якоїсь ВЧ. То ж додому їх тіла повертати навряд будуть, а родини не отримають компенсацій. Максимум – оголосять такими, що пропали безвісти під час навчань десь у росії.
Джерело: 24 канал - https://24tv.ua/luganshhini-zsu-rozbili-batalyon-mobilizovanih_n2208405