Ви тут:

Тетяна Ганускова про чоловіка в полоні: "Я знаходжусь у режимі постійного очікування обміну"

06-07-2023
Категорія: 

Тетяна Ганускова - викладачка історії у Сєвєродонецькій загальноосвітній школі №14, двічі переселенка. У 2014 році вона з родиною була вимушена покинути Луганськ. У 2022 році вчителька виїхала за кордон одразу після повномасштабного вторгення, наразі продовжує викладати онлайн. Її чоловік - військовий. Голос коханого Олексія Тетяна не чула вже понад рік, бо з березня минулого року він перебуває у полоні. 

У розмові з “Сєвєродонецьк онлайн” жінка розповіла, як виглядає життя людини, яка чекає військового з полону, що дозволяє не втрачати надії та де вона бере сили на плідну працю.

Тетяна працює вчителем вже понад 20 років. Обрала цю професію, бо змалечку зрозуміла, що їй подобається історія і вона хоче ділитися своїми знаннями та напрацюваннями з іншими.

"Перешкод на шляху до кар’єри вчителя майже не було. Батьки підтримали мій намір викладати, тому подала документи до педагогічного, з легкістю склала іспити та вже на другому курсі пішла працювати, це був 1999 рік", - зазначає Тетяна.

У 2014 році родина вимушена була покинути рідний Луганськ та переїхати до Сєвєродонецька. З 2015 року жінка працює в Сєвєродонецькій школі №14.  

Тетяна

Тетяна Ганускова

Коли почалась повномасштабна війна, вчителька разом зі своїм сином виїхала за кордон. Чоловік – військовий. Служив у 53 бригаді ще з 2019 року. У лютому минулого року перебував у районі Волновахи. Він потрапив у полон. З 3 березня 2022 року чоловік перестав виходити на зв'язок. 

пікет

Акція на підтримку військовополонених

"Чоловік знаходиться у полоні вже понад рік та не виходить на зв'язок. Це дуже важко емоційно. Я знаходжусь у режимі постійного очікування обміну. Передивляюсь фото, шукаю списки тих, кого обміняли. А потім розчарування, що знову немає…", - ділиться жінка.

родина

Родина

Впоратися зі складними життєвими обставинами Тетяні допомагає робота. Адже графік вчителя досить напружений: підготовка до занять, перевірка домашніх завдань, постійний зв'язок з учнями та їхніми батьками.

"Я завжди маю якусь справу й це дозволяє мені відволікатись. Я класний керівник 6-го класу. Моя робота – відстежувати місце перебування дітей, виходити на батьків та питати, як вони, їхні справи, які складнощі. Наприклад, коли почалась повномасштабна війна, я покинула Сєвєродонецьк, відстежувала, де кожна дитина. Один з учнів разом з бабусею довгий час перебував у підвалі на заводі "Азот". Виїхати не могли. Тому я знайшла волонтерів, які погодились допомогти врятувати сім’ю. Потім зателефонувала бабусі та повідомила, де бути, в який час. Волонтери їх вивезли", - каже жінка.

Наразі 50 % учнів Тетяни знаходяться в різних містах Україні, 30 % - за кордоном й 20 % - в окупації. Школа надає можливість здобувати освіту усім своїм учням за індивідуальними графіками.

навчання

Навчання онлайн

"На початок повномасштабної війни ми вже мали дуже гарну базу: у нас вже збудована своя платформа, гугл-класи, вчителі пройшли навчання і у кожного напрацьована база онлайн-уроків. Після 24 лютого школа швидко зорієнтувалась та почала проводити уроки для дітей в країні та за кордоном, а також для тих, хто залишився в окупації. 15 квітня у нас вже був сформований розклад. Для всіх категорій було налаштоване зручне навчання, щоб учні отримали якісну освіту", - розповідає Тетяна.

Діти, які виїхали, першу половину дня навчаються в школі за кордоном (бо того вимагає місцева влада), а в другій - отримують консультації від українських вчителів. Найчастіше приходять з запитами розібрати нову тему з математики, пояснити новий параграф по історії, допомогти виконати складне завдання. Такі консультації вчителі проводять 1–2 рази на день. Для підтримки психологічного стану дітей організували години спілкування з психологом, а також створили безліч постів підтримки у Фейсбук.

"Діти молодці! Не дивлячись на складні обставини, вони приєднуються до занять та плідно працюють. Звичайно, діти скучили за соціальним життям. Їм не вистачає спілкування з однолітками та вчителями. Вони все питають: "Коли ми повернемось до класу?", - розповідає Тетяна.

Вчителі також мріють про повернення до рідної школи через те, що онлайн-навчання має свої складнощі: відсутність світла, інтернету, технічні негаразди. Тетяна докладає багато зусиль, щоб залучити дітей до навчання, створити захоплюючі уроки та презентації.

"Ми знаходимо родзинки, щоб було цікаво працювати як вчителям, так і дітям. Наприклад, програми, які впроваджують ігрові моменти або ж дозволяють малювати під час уроків. Тобто інструментів для онлайн-навчання – безліч. Кожен вчитель має цілий портфелик онлайн-уроків, однак ми постійно шукаємо нове, перероблюємо, адаптуємо, прагнемо досконалості", - ділиться вчителька.

Приміщення Сєвєродонецької школи №14 постраждало від обстрілів окупантів. Зруйновані кабінети математики та хімії. Але вчителі вже проходили опитування щодо повернення до закладу після деокупації міста. Військова адміністрація працює над тим, щоб відновити навчання у звичайному режимі після Перемоги.

 

школа

 Школа

"У цьому році ми вже провели останній дзвоник онлайн. На платформі створили кабінет, роздали посилання усім охочим. Приєднались батьки, діти та вчителі. Усе було, як і минулого року: привітання директора, слово молодшим учням, прощання випускників. Тепер діти на канікулах, але ми підтримуємо зв'язок. Щодня я заповнюю таблицю про місце перебування дітей, якщо є зміни – то ми вносимо", - розповіла Тетяна.

 

Єлизавета Ломонос

 

Джерело: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/19519





Рейтинг: 
Голосов пока нет