Сєвєродончанка Яна вірить у нашу перемогу та повернення додому

]]>Подробиці розповіли про родину із Сєвєродонецька. Молода мати із двома доньками вимушено живе у прихистку у Дніпрі, її чоловік - прикордонник - захищає Україну. Під час короткотривалих зустрічей вони справили весілля. Як не впадати у відчай, жити далі й чекати на перемогу - далі. ]]>

24 лютого 2022 Яна вперше у своєму житті почула повітряну тривогу. Дівчина з Сєвєродонецька. Чоловік - прикордонник, батько - рятувальник. Полишити прифронтове місто наважились не одразу.

Я ще не розуміла, що це буде. Наскільки буде страшно. Дві доби, дві ночі ми провели в підвалі. А на 3 день мені подзвонив чоловік і сказав, що вони їдуть з області. 

Родина поїхала до Дніпра. Це фото дівчина зробила, коли вперше зупинилася на заправці, аби погодувати маленьку Кіру - старшу доньку. Немовля, яке нині бавиться на руках дівчини, на початку повномасштабного вторгнення ще не було навіть у планах, зізнається Яна. Добу родина прожила в автівці поки не знайшли прихисток у шелтері.

Командування сказали їм, що вони повертаються назад в Лисичанськ. І Дмитро, мій чоловік, залишив нас у шелтері, а сам повернувся назад. 

Чоловік Яни досі у ЗСУ. Родина бачить його лише раз на декілька місяців. Єдина розрада, каже дівчина, телефонні дзвінки.

Дмитро та Яна за час великої війни зробили те, на що наважиться не кожна родина - спершу одружилися, весілля влаштували у шелтері за усіма звичаями. Наречена була у сукні, наречений - у формі. Гості, переважно, такі, як вони переселенці.

Згодом у родині сталося поповнення - народилася Злата. Дівчина зізнається: війна розділила життя на до та після. У рідному Сєвєродонецьку російська армія разом із їхнім родинним гніздечком знищила все дороге для них.

Сьогодні родина намагається не марнувати жодного дня. Яна виховує двох донечок. Кіра у Дніпрі пішла у перший клас і записалась у гурток черлідингу.

Чоловіка з перемогою родина чекатиме у Дніпрі. А вже потім будуть планувати майбутнє у вільній Україні, говорить Яна.

Ми дуже віримо у нашу перемогу. Ми дуже сподіваємося, що одного дня ми повернемось додому.

 

За матеріалом: Подробиці - ]]>https://podrobnosti.ua/2484696-ne-marnujut-zhodnogo-dnja-storja-rodini-z...]]>