Сєвєродончанина Олександра Коваленка нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня

]]>За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України Володимира Зеленського командира роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" лейтенанта Олександра Коваленка нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня. ]]>

Олександр Коваленко із позивним "Хук" захищає Україну з 2014 року, і вражень має стільки, що вистачило б на багато життів, і точно не на одну війну. Він знає, що означає піти у саме пекло, аби врятувати рідну людину, та навіть у ворожому лігві, попри смертельну небезпеку, не зміг образити рідний український прапор. Захиснику України не з книжок відомо, як викликають на себе артилерійський вогонь, як перемагають тоді, коли просто вижити здається неможливим.

Нагороджений також орденом “За мужність” ІІІ ступеню, медалями “За військову службу Україні”, “Захисник Вітчизни”та численними відомчими відзнаками.

Крім того, Олександр  "Хук" зірка українського TikTok - у вільні хвилини записує антистресові танцювальні відео. Його ролик із передової під пісню Вітні Х’юстон став вірусним і зібрав рекордні 400 тисяч переглядів. Відомо, що танцювати Олександр почав завдяки своїй маленькій донці Кароліні.

Рішення захищати Україну у Збройних силах

"Я пішов воювати у 2014 році. Один з моїх близьких був депутатом у Сєверодонецьку. Його викрали "сєпари" і повезли в Луганськ. Я тоді пішов у штаб сепаратистів, де вони знаходилися. У них на вході на підлозі лежав український прапор. Я його переступив. Якими тільки матірними словами мене там не обзивали...

У них пароль був: треба було на прапор наступити, витерти ноги – і тоді ти проходиш. Мене звідти вигнали, коли почав ставити питання. Я сказав, що прийшов за батьком.

Потім приїхала їхня так звана "опергрупа". Я сказав, що шукаю близького родича. Правдами-неправдами людину вдалося витягнути. За тиждень, проведений в полоні бойовиків, йому порвали вухо, переламали ребра, сильно підірвали здоров’я. Ми відправили чоловіка лікуватися, а я вирішив, що побачив уже достатньо "русского мира", дикості та ненависті до всього українського, і пішов воювати. Потім були Щастя, Металіст, Райгород, Жовте, Світле, Лутугіне.

Найбільше запам’яталася Георгіївка у 2014 році. Коли там висадилися 234 псковських десантники. І ми: збірна, до двох десятків вояків, усіх разом, з різних підрозділів. Питаємо людей із сусідньої позиції: "Пацани, вас багато? " А ті матом: "Дофіга. А вас? ". – "Ще більше, до фігіща, звісно ж". Знав би тоді ворог, скільки нас було насправді… Ситуація була плачевна. От і дурили, виходили зі становища як могли", - розповів в одному з інтерв'ю Олександр Коваленко.

Страх та його подолання на війні 

"Боятися треба – це рятує життя. По-перше, страх – це добре, бо інакше людина не буде довго захищати свою країну, просто не дійде до кінця. Якщо є у людини страх, то це вже перемога. Найголовніше – користуватися цим страхом вміло. І це індивідуально, це з кожною людиною по-різному. Тобто якщо на війні у людини страх з'явився якийсь, вниз опустився, зброю опустив, але цим страхом можна користуватися і потрібно користуватися. Противник теж боїться. Він – живий, він йде і боїться. І в цей момент умілі дії зі страхом своїм приводять нас до перемоги.

Щодо цивільних людей, які знаходяться на мирних територіях і куди прилітають ракети, страх у всіх буде. Єдине – це одразу впасти на землю, тобто занизити силует. Тобто перше – впасти на землю, а після вибуху одразу бігти в укромне місце, це може бути яма, якась вибоїна, куди ти можеш переміститися і перебіжками відходити подалі від тієї точки, куди прилетають ці ракети", – каже армієць ЗСУ.

Він також додав, що якщо це стрільба – так само це заниження силуету. Треба впасти. Та й сам страх не дасть стояти на ногах. Страх змусить впасти. А коли людина упала, треба пересуватися, відходити з цього місця.

Також Олександ Коваленко падкреслює: "І найголовніше – це все аналізувати. Це стосується солдата і стосується цивільної людини. Навіть якщо йдуть якісь приходи ракет чи прильоти із мінометів, людина має проаналізувати ситуацію. Прийшла, наприклад, ракета, а за нею через 10 секунд інша прийшла. Тобто у цієї людини є 10 секунд, щоб вона могла зробити перебіжку. І такими пухами відійти у те місце, яке буде більш захищене. Це підвали, де є бетон, чи це окопи. Навіть підійде місце, де прилетів снаряд і виникла виїмка. Можна забігти туди і в цю виїмку лягти".

Повномасштабне військове вторгнення рашистів

Повномасштабне військове вторгнення росії 24 лютого 2022 року застало Олександра Коваленка в районі Волновахи (Донецька обл) на посаді командира взводу. Батальйон “Айдар” там успішно стримував наступ окупантів. 

Пізніше Олександр став командиром роти й після тривалих боїв на півдні був переведений командуванням до Бахмута, де його штурмова рота відкидала ворога зі загрозливих напрямів. 

“Ми - штурмовий батальйон, в нас така робота. Ми приїхали, вибили супротивника, до вечора втримали позиції та їхні контратаки, тоді нас замінюють. А наступного ранку - знову нове завдання. Тобто часу для сну чи відпочинку мінімум. Буває, що й два дні відпочинку дадуть, але це вже для нас просто подарунок. А так виходить, що кожен Божий день у нас штурм”, - розповідає Олександр про захист міста. 

Олександр Коваленко як командир, що і сам пішов захищати Україну рядовим воїном, ставить собі за мету не просто якісно виконувати завдання, а й максимально зберігати в боях своїх людей.

Світлини, відео та інтерв'ю з відкритих джерел.