Порядок звернення до Європейського суду з прав людини та імплементація рішень у судову практику Апеляційним судом Луганської області

Згідно з Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україною ратифіковано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 11 листопада 1997 року є датою набрання чинності для України.

Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не тільки проголосила основні права людини, а й створила особливий механізм їх захисту, яким є Європейський суд з прав людини.

Європейський суд з прав людини – міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і включає всі питання, які стосуються тлумачення і застосування конвенції, включаючи міждержавні справи і скарги окремих громадян.

Важливою функцією Європейського суду є забезпечення неухильного дотримання і виконання норм конвенції її державами-учасницями. Він здійснює це завдання шляхом розгляду і вирішення саме конкретних справ, прийнятих ним до провадження на основі індивідуальних скарг про порушення державою прав людини.

Останнім часом все більше громадян України звертається до Європейського суду з прав людини з метою відстоювання своїх прав, у зв’язку з чим, на мою думку, необхідно знати умови і порядок подання скарги.

Перш, ніж скарга буде подана до суду, необхідно знати, що її предметом можуть бути тільки права і свободи, які гарантуються конвенцією або її протоколами.

Варто зазначити, що в практиці Євро­пейського суду існують й інші поняття. Так, особу може бути визнано потенційною жертвою в разі, якщо вона піддається реальному ризику застосування до неї законодавства, що суперечить Європейській конвенції і її правам, які закріплені в конвенції. Крім того, існує поняття «непряма жертва», тобто особа може відчувати порушення своїх особистих прав і через те, що порушені права іншого. Для цього необхідно, щоб у цієї особи з безпосередньою жертвою був дуже близький зв’язок. Найбільш поширеним прикладом є звернення родичів особи постраждалого до державних органів про незабезпечення ними належного захисту права на життя людини, в результаті чого родичі відчувають моральні страждання і несуть матеріальні збитки.

Звернення до Європейського суду з прав людини:

1. Звернутися до Суду ви можете, якщо вважаєте, що ви особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції ваших прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.

2. Скарга повинна бути подана не пізніше ніж через шість місяців з моменту ознайомлення з остаточним судовим рішенням. Цей термін відновленню не підлягає. Перебіг шестимісячного строку припиняється в момент отримання Судом від вас першого листа, в якому чітко викладено (хоча б у стислій формі) предмет заяви, яку ви маєте намір подати, або заповненого формуляру заяви.

3. Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох і лише тих, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації.

4. Ви можете звернутися до Суду лише зі скаргами, що стосуються подій, за які несе відповідальність суб’єкт владних повноважень держави. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.

5. Згідно з п. 1 ст. 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту, насамперед судові засоби такого захисту. Для України вичерпанням національних засобів правового захисту буде проходження заявником першої, апеляційної та касаційної інстанції, причому немає потреби обов’язково використовувати позасудові засоби юридичного захисту або звертатися зі скаргами або заявами до різних правоохоронних та контролюючих органів, оскільки ці засоби захисту не вважаються такими, що необхідно використати перед зверненням до Суду.

Рішення Європейського суду з прав людини мають преюдиціальне значення для всіх судів загальної юрисдикції України, тобто суд, який розглядає справу, зобов’язаний визнати такими, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням Європейського суду з прав людини.

Апеляційним судом Луганської області протягом першого півріччя 2016 року винесено 20 судових рішень з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини, з них: цивільною палатою – 12, з яких основна категорія рішень за апеляційними скаргами на рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості та визнання права власності, а також кримінальною палатою – 8, з яких основна категорія рішень за апеляційними скаргами щодо продовження строку тримання під вартою, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

О. САВЧУК, заступник керівника апарату Апеляційного суду Луганської області