“Окупована пам'ять”, - донька Йосипа Курлата про заходи роспропаганди до 95-річчя поета

В день 95 річниці з дня народження відомого сєвєродонецького поета Йосипа Курлата його донька ]]>Наталія Курлат]]> виклала пост про те, як російська пропаганда потворить образ її батька та намагається використовувати його в своїй діяльності.

"Сьогодні - день народження поета Йосипа Курлата. В окупованому Сєвєродонецьку окупаційною владою наразі проводиться ціла низка заходів щодо вшанування пам’яті та творчості Йосипа Курлата, відомого поета та громадського діяча Луганщини (1927 – 2000 рр.).

І це відбувається в той час, коли місто майже повністю знищено російською навалою. Так само вщент зруйновано будинок, де проживав поет: квартира вигоріла разом із його архівом та невиданими творами. З’являлася навіть інформація щодо ідеї встановлення на будинку, де мешкав поет, меморіальної дошки.

Правда, неясно, яким чином її чіпляти на зруйновану будівлю… Такі дії не можуть не обурювати як родину поета, так і сєвєродончан. Особисто мене як доньку Йосипа Курлата новина про проведення подібних заходів пропаганди вразила навіть більше, ніж звістка про зруйнування квартири…

Не будемо лукавити – поетичне слово завжди було дуже привабливим для пропаганди. Так було і за радянських часів: всі письменники на особистому обліку у КДБ. Йосип Курлат, до речі, був відрахований з Літінституту за «антисоветчину». Але зараз не про це. Сьогодні окупаційна влада знову вдається до звичних прийомів пропаганди, окупуючи саму пам'ять про видатну людину, використовуючи її творчість для власних мерзенних цілей.

В Сєвєродонецьку лунають вірші Курлата, вивчається його біографія. Але я стовідсотково впевнена, що деякі факти цієї біографії свідомо замовчуються. І саме на них я хочу наголосити.

Мій тато був глибоко патріотичною людиною. Звісно, кожен з нас є «продуктом» часу та суспільства, в якому проживає. Йосип Курлат народився в 1927-му році на Луганщині. Він був ветераном Великої Вітчизняної війни, обманом навіть приписав собі рік, аби піти захищати Батьківщину. Так, він був патріотом своєї держави – держави тих часів.

Можна побачити, що кожна з його книжок для дорослих, виданих за радянські часи, мала так званий «паровоз» - це обов’язкова частина книги про партію та таке інше. І так було не тільки в книжках Курлата, а в будь-яких, що видавалися, бо це було обов’язково. Не буду судити, які саме радянські ідеали та як довго були татові близькі в роки його молодості, в середньому віці. Але особисто прекрасно пам’ятаю, що за часів розпаду СРСР він був прихильником цього процесу та вітав становлення саме незалежної України.

До речі, це було, м’яко кажучи, незвично для нашого регіону в ті часи. Коли відкрилася вся правда про злодіяння комуністичного режиму, в поетичному житті Курлата сталася реальна криза: тато не писав кілька років, казав, не має права, дуже глибоко переживав, що як поет та громадянин, виявляється, був частиною цієї жахливої системи. Втім, як тільки з’являється політична партія «Рух», яку очолював В’ячеслав Чорновіл, Курлат стає її членом. А це теж було навіть дещо радикально для Донбасу того часу.

Біографію Курлата можна докладно прочитати на офіційній сторінці його пам’яті (копія в кінці допису). Але окремо хочу виділити факти, які, впевнена, окупаційні агітатори на своїх заходах не озвучують:

• Йосип Курлат проживав та працював (як поет та журналіст) в багатьох областях України, в тому числі і на Заході, підтримував тісні зв’язки з україномовними поетами. У Чернівцях він близько дружив з відомим українським поетом Степаном Будним та іншими буковинськими поетами, є навіть вірші, присвячені цій дружбі.
• Півтори роки Йосип Курлат був літературним секретарем у Павла Тичини, який, до речі, і написав йому рекомендацію до вступу у Літературний інститут.
• Мав близькі дружні та творчі стосунки з українськими поетами Луганщини, Донеччини, Київщини тощо. Серед них Ліна Костенко, Галина Гордасевич, Іван Низовий та багато інших.
• В Донецьку керував літературним об’єднанням, яке відвідував і Василь Стус. Тато завжди дуже пишався цим фактом.
• Очоливши літературне об’єднання вже в Сєвєродонецьку, Курлат з гордістю надає йому ім’я Василя Стуса.
• Першу україномовну літературну газету для дітей «Дударик» в Сєвєродонецьку випустив саме Йосип Курлат. Був і російськомовний аналог, але він з’явився пізніше, бо батько завжди був за підтримку українського слова. Щодо цього є багато відгуків та спогадів сучасних літературних діячів.
• Йосип Курлат заснував всеукраїнський фестиваль дитячої поезії «Джерельце», який за часи його життя набув великих масштабів. І зараз провідні українські поети 40+ років публічно згадують, як брали участь у цьому фестивалі в Сєвєродонецьку.
• Йосип Курлат був засновником міського двомовного літературного альманаху «Мрія».
• Всі україномовні поети як Сєвєродонецька, так і Лисичанська й інших міст Луганщини завжди з теплотою згадують підтримку Йосипа Курлата. Він допомагав їх становленню, і хоча сам українською мовою віршів не писав, але вважав дуже важливим підтримку саме україномовної поезії в нашому регіоні. Втім, як і поезії в цілому.

Це далеко не всі факти, але не вважаю за потрібне занурюватися ще глибше у тематику, доводити, що біле - це біле, хоча хтось каже на нього чорне. Додам ще один особистий факт: навчаючись на першому курсі, я мріяла емігрувати з України, мені здавалося, що життя тут не має перспектив. Тата обурювала така думка – він наголошував, що треба жити саме тут і будувати Україну, не гіршу за всі «закордони».

До речі, така розмова відбулася і в останній раз, коли я бачила тата, 15-го липня 2000-го року. 16.07 його не стало. В нашому місті завжди вшановували пам'ять Йосипа Курлата заходами і на честь його дня народження, і у річницю смерті. Продовжували проводити й заснований ним фестиваль «Джерельце».

Але я впевнена, що тато «перевернувся би у труні», дізнавшись, під егідою яких ідей наразі пригадують його в улюбленому Сєвєродонецьку. Вірю, що пам'ять не можна образити. Втім, її можна використати. До певного часу – до дня, на який ми так чекаємо – повернення Сєвєродонецька в Україну".

Джерело: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/16427