«Бахмут нагадує мені фортецю Сєвєродонецьк», – доброволець-нацгвардієць про боротьбу з російськими загарбниками на сході України

10 років боєць з позивним Бургер жив, працював та будував плани на майбутнє в іншій країні. Та все змінилося після 24 лютого. Одним з перших він прибув на захист України та став до лав 3-го батальйону оперативного призначення «Свобода» Бригади швидкого реагування,  який формувався з добровольців, які мали сильну мотивацію, - ]]>Національна гвардія України.]]>

Одним із перших він прибув на захист України та записався добровольцем у Києві. Пройшов Рубіжне, Сєвєродонецьк та зараз виконує завдання на Бахмутському напрямку.

«Я трошки запізнився сюди, під Бахмут, – згадує Бургер, – на полігоні отримав травму коліна, лікувався і, як наслідок, прибув на позиції на 20 днів пізніше за моїх хлопців. Весь цей час я ледь не гриз собі нігті – пацани там окупантів знищують по 50 в день, а я весь «двіж» пропускаю. З іншого боку, коли новини були невтішними, я жалкував, що зараз не можу допомогти побратимам, – дуже я тоді рвався на схід України».

На наступний день після прибуття на позиції Бургер своїми очима побачив Курдюмівку та зрозумів, що війна продовжується, нічого глобально не змінилося з часів Рубіжного – і хоча такої кількості артилерії, як раніше, ворог не застосовував, постійні сутички «обличчя-до-обличчя» зі штурмовими групами ворога говорили про те, що дещо змінилося.

«Декілька разів вони міняли тактику. Першу фазу із закиданням зеків як масового м’яса на наживку я пропустив. Проте поступово кількість зеків почала зменшуватися і вони стали більш розумно атакувати меншими штурмовими групами, застосовувати професійні диверсійні групи. Загалом, вони відійшли від тактики масштабних атак “в лоб”», – ділиться гвардієць.

Коли Бургер прибув боронити Донеччину, його родичі та багато друзів вже постраждали від війни, багато хто став вимушеним біженцем із району бойових дій. Тому свою мотивацію боєць пояснює першочергово небажанням поширення бойових дій на всю територію України.

«Глобально – наша сутність у тому, що ми добровольці, це був наш свідомий вибір. Кістяк підрозділу – це люди, які пройшли бої за Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Ми розуміли, що буде війна, війна серйозна і ми їхали саме воювати. Весь цей час ми чомусь навчалися, проходили полігони, вчилися в бою, – найшвидший спосіб навчання, як я вважаю. 24 лютого я приїхав сюди з іншої країни, де я прожив 10 років, – в мене родичі тікали з Бучі. Я маю багато друзів і близьких в Україні, тому дуже не хочеться, щоб вони переживали цей жах», – каже Бургер.

Бої на Бахмутському напрямку нагадують бійцю битву за фортецю Сєвєродонецьк.

«Росіяни дуже довго, дуже великими силами намагаються взяти Бахмут. Проте зараз у них нема наскільки масованої переваги в артилерії, як це було на Луганщині. Я бачу, як їхні сили видихаються, вони не можуть дозволити собі такого вогневого валу, як раніше. З іншого боку, ми багато чому навчилися, у нас зʼявилися власні міномети, СПГ, АГС-и, контрбатарея працює по ворогу. Хороший солдат – це той, який постійно вчиться і ми урок засвоїли. Нові танки, які нам обіцяють дати, також можуть змінити хід війни. Буде складно – але я вважаю, що кінець цієї війни не за горами», – запевняє гвардієць.

Джерело: Національна гвардія України - ]]>https://ngu.gov.ua/bahmut-nagaduye-meni-forteczyu-syevyerodoneczk-burger...]]>