"Втратила квартиру, але не втратила дітей". Вчителька початкових класів з Сєвєродонецька Тетяна Куценко про навчання під час війни

Тетяна Куценко - вчителька початкових класів сєвєродонецької школи №10. Вона працює у цій школі 35 років. Жінка каже, з дитинства мріяла навчати найменших школярів. Цього року вона випустила свій дев’ятий за рахунком 4-Б. Каже, ці чотири роки стали випробуванням: пандемія, війна, окупація, біженство. Як все це вплинуло на навчання, чи впорались діти, яким довелось тікати з домівок через повномасштабне вторгнення РФ, і чи буде у Тетяни Куценко десятий перший клас, - ]]>у матеріалі Суспільного]]>.

Тетяна Куценко родом з села Боровеньки, що на Луганщині, навчалась у Лисичанському педагогічному училищі. Закінчивши, почала працювати у 10-й сєвєродонецькій школі. Випустила дев’ять класів.

"Останні чотири роки були дійсно надскладними в моїй роботі", — каже вчителька.

Згадує, діти в перший клас пішли у 2019 році, і вже у другому півріччі першокласники навчалися дистанційно через пандемію коронавірусу. Працювали то очно, то онлайн, аж раптом настало 24 лютого 2022 року.

На початку повномасштабного вторгнення у тоді ще 3-Б навчалося 20 дітей, розповідає Тетяна Куценко. Дванадцять учнів із родинами виїхали в інші регіони України, сім — за кордон.

Сама ж Тетяна знайшла прихисток спочатку в місті Дніпро, а потім разом з сином та сестрою переїхала до Києва. Квартиру в Сєвєродонецьку, розповідає, втратила ще на початку бойових дій: житло згоріло дотла.

Зі всіма сім’ями своїх учнів спілкувалася постійно, знала, хто в якому місті живе, в яких умовах. Дистанційне викладання почала, як і всі педагоги її закладу, 15 квітня 2022 року. По буднях проводила уроки з тринадцятьма хлопчиками та дівчатами, що знаходилася в Україні, та й з Веронікою, яка зараз живе з батьками в Лондоні.

"Дівчинка приєднувалася до нас кожен день о п’ятій ранку за лондонським часом, а вже потім йшла до англійської школи", — згадує вчителька.

Для інших дітей, чиї родини через війну опинились за кордоном, вона проводила додаткові консультації.

"А було й таке, що всі дев’ятнадцять вихованців зустрічалися онлайн, спілкувалися, раділи, знайомили один одного зі своїми пухнастими друзями – котиками, собачками, папугами та хом’яками. Виходило справжнє свято", — розповідає Тетяна Куценко.

Серед учнів — є один хлопчик, який із мамою залишився у окупованому Сєвєродонецьку, розповідає вчителька.

Каже, довго нічого не знала про долю учня, але якось їй зателефонувала бабуся дитини, і сказала, що мати хлопця померла, а він вчиться у школі на окупованій території.

"Він є в списках нашого класу. Заяву про те, щоб його виключили, ніхто не писав. Як тільки звільнять Сєвєродонецьк, обов’язково допоможемо хлопчикові, його доля зв’язана з Україною, він український громадянин", — підкреслює Тетяна Куценко.

Нині школа №10, як і всі інші Сєвєродонецькі, набирає першачків на дистанційне навчання. Окрім Тетяни Куценко, ще дві вчительки початкових класів випустили цього року дітей. Чи наберуть три перших на 2023-2024 рік навчання, невідомо. Нині, за словами Тетяни Куценко, є вже 10 заяв від батьків майбутніх першокласників.

За інформацією управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації, за два роки у громаді кількість шкіл скоротилась на чотири. Нині працюють 20 закладів середньої освіти. Закінчили цей навчальний рік онлайн 7 тисяч 428 учнів, до війни в місті навчалися 10 тисяч 700 дітей.

З-за кордону вчилися онлайн в школах Сєвєродонецької міської територіальної громади 2 тисячі 358 дітей. Дані про дітей шкільного віку, які зараз знаходяться в окупованому місті та громаді чи виїхали на окуповану територію Луганської області, приблизні, уточнили в управлінні освіти, наразі відомо, що таких школярів понад дві з половиною тисячі.

За матеріалом: Суспільне - ]]>https://suspilne.media/502084-vtratila-kvartiru-ale-ne-vtratila-ditej-vc...]]>