Олена Ніжельська — координаторка чотирьох проєктів із реалізації Регіонального плану дій 1325 та експертка з впровадження Порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» на регіональному рівні. У 2025 році долучилася до розробки та впровадження регіональної комунікаційної кампанії 1325, а також здійснювала експертний моніторинг виконання Регіонального плану 1325 із підготовкою рекомендацій для органів влади. Є тренеркою програми SHE LEADS UKRAINE та очолює громадські організації, поєднуючи медійну, адвокаційну й аналітичну діяльність для посилення участі жінок у безпекових і відновлювальних процесах. Ініціювала підхід «Бюджети в екзилі» для збереження підзвітності й участі громад в умовах переміщення. Її діяльність спрямована на інтеграцію принципів Регіонального плану 1325 у регіональну політику, гуманітарне реагування та процеси прийняття рішень. У інтерв’ю пані Олена розповіла про здобутки, важливість людських історій та поділилась баченням посилення залучення жінок до прийняття рішень. 

Поза всього торік громадські організації, які представляє пані Ніжельська реалізували низку проєктів, в тому числі ті, що безпосередньо стосуються саме Резолюції ООН 1325. Один із них, каже пані Олена, мав дослідницький характер, а другий — більш прикладний. Перший проєкт називався «Луганщина 1325. Навчаємо, моніторимо, інформуємо». Він був спрямований на покращення виконання Регіонального плану дій у Луганській області, адже попри те, що територія області майже повністю тимчасово окупована, люди, які асоціюють себе з громадами Луганщини, прагнуть залишатися в інформаційному, культурному та соціальному полі зв’язків із краєм свого походження: 

— Назва проєкту — «Навчаємо, моніторимо, інформуємо» — відображає три базові компоненти. Перший компонент — навчальний. У його межах проводилася низка просвітницьких та тренінгових заходів. Основними темами були дотримання прав людини, міжнародне гуманітарне право, підвищення обізнаності щодо прав жінок і дітей у збройних конфліктах. Формати були різні: повноцінні тренінги, вебінари, воркшопи, що поєднували теоретичну частину і практичні навички для учасників та учасниць, — ділиться пані Олена, — Другий компонент — моніторинговий. Він був спрямований на оцінку виконання нормативних документів щодо функціонування спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від насильства. Третій компонент — інформаційний. Організація, яка імплементувала проєкт — кризовий медіацентр «Сіверський Донець», — не могла залишити його без інформаційної кампанії. Ми створювали і поширювали сучасні інформаційні матеріали: лонгріди, кепшн-відео, тематичні картки. Це дозволило розповісти про резолюцію 1325 та пов’язані з нею теми значно ширшій аудиторії.

Поєднання навчального, моніторингового та інформаційного підходів, наголошує коаліціянка, сприяло успіху проєкту: коли було проведено моніторинг виконання Регіонального плану 1325 за 2025 рік, було відзначено, що внесок інститутів громадянського суспільства, зокрема і нашої організації, мав вагомий характер.

Другий проєкт був прикладним, розповідає пані Ніжельська. Його назва — «Кремінна поруч. Безпечний простір для жінок і дітей у Дніпрі». Він був спрямований на створення безпечного, комфортного і турботливого середовища для жінок, дітей та внутрішньо переміщених осіб, які нині перебувають у Дніпрі. Партнерами стали Кремінська міська військова адміністрація та їхня комунальна установа «Добро».

— Я дуже люблю проєкти, де поєднуються так звана тверда і м’яка складові, — розповідає співрозмовниця, — Тверда складова передбачала частковий ремонт приміщення, оновлення техніки — зокрема ноутбуків, створення можливості підтримувати комфортну температуру в приміщенні. Цієї зими це було критично важливо. Також були придбані зарядні станції, що дозволило в умовах перебоїв з енергопостачанням продовжувати роботу і надавати послуги. Крім того, було встановлено інформаційні дошки, які стали майданчиком для інформування відвідувачів хабу про можливості в громаді та доступні послуги для ВПО.

М’яка складова, розповідає спікерка,  — навчальна. З дітьми внутрішньо переміщених осіб працював логопед, паралельно надаючи практичні поради батькам щодо реагування на виклики війни. Проводилися комунікаційні тренінги — як спілкуватися, як говорити на складні теми:

— Окремо ми подбали про працівників хабу. Здебільшого це жінки, які самі є ВПО. Для них це подвійне навантаження. Тренінг із протидії вигоранню став дуже корисним, адже щодня вони працюють із людьми у складних обставинах і мають залишатися стійкими. Ось ці два проєкти були реалізовані у 2025 році. Це, можливо, невеликий, але важливий внесок у впровадження Регіонального плану 1325.

Про саму Резолюцію ООН 1325, наголошує пані Ніжельська, важливо говорити не лише мовою документів, а й через історії людей. Адже проста мова є елементом доступності. 

— Зараз проста мова є елементом доступності. Найбільше мені не подобається у Національному та Регіональних планах 1325 — це складна мова, якою вони написані. Людина там себе не бачить. Якщо вона не є фахівцем у питаннях гендерної рівності, зрозуміти ці складні формулювання практично неможливо. А коли ми говоримо мовою живих історій — як конкретна жінка вплинула на прийняття рішення і вирішила проблему у своїй громаді — це сприймається інакше. Історія успіху — найсильніший інструмент. Коли у когось вийшло, інші думають: «Я теж зможу».

Тому, акцентує жінка, при підготовці нового Регіонального плану, нею висловлюється наполеглива рекомендація — викладати його простішою мовою для жінок і чоловіків, хлопців і дівчат, які мають розуміти, про що йдеться і де їхнє місце в цьому плані.

«Я хочу, щоб жінки були не лише «тилом», який готує рішення, а щоб вони безпосередньо впливали на їх прийняття та імплементацію»

Під час моніторингу виконання Регіонального плану1325 було з’ясовано, що в колегіальних органах, штабах, робочих групах жінок більше, ніж чоловіків. Але якщо подивитися, хто їх очолює, розповідає пані Олена, на рівні прийняття рішень переважають чоловіки.

— Я хочу, щоб жінки були не лише «тилом», який готує рішення, а щоб вони безпосередньо впливали на їх прийняття та імплементацію. На національному рівні я хочу бачити жінок за столом переговорів. Дослідження показують: коли жінки присутні в переговорних групах, мир настає швидше і є більш стійким. Для мене особисто маркер — побачити жінок у переговорному процесі.

Обговорюючи тему місцевого самоврядування, пані Олена наголошує: перед соціумом сьогодні стоїть величезне завдання щонайменше зберегти його. 

— На Луганщині органи місцевого самоврядування тимчасово замінені військовими адміністраціями. Це інша модель управління — не колегіальна, а більш одноособова. І тому вже зараз нам потрібно активно використовувати інструменти локальної демократії — інформаційні запити, звернення громадян, публічні обговорення, консультації. Навіть дистанційно. Бо консультації і діалоги — це складний шлях, але без нього немає демократії. Наша задача — залишатися в інформаційному полі і нагадувати: прийняття рішень залежить від кожного і кожної.

Матеріал створено в межах співпраці з Українським жіночим фондом за підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів та Канади і за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики