Народився у Сіверськодонецьку. Навчався у середній загальноосвітній школі №3 (нині Колегіум), згодом вступив до місцевого Професійно-технічного училища №93.

Після завершення навчання проходив військову службу на території колишнього Одеського військового округу. Повернувшись, працював плиточником-лицювальником у Сіверськодонецьку.

Захоплювався музикою та фотографією, активно займався спортом, зокрема футболом. За словами родини, був чуйною, дисциплінованою та відповідальною людиною. Поважав своїх батьків, любив своїх доньок та дружину. Завжди допомагав товаришам у складних ситуаціях.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації родина Михайла переїхала до Львова. Тут став на захист Батьківщини до лав Державної прикордонної служби України. Згодом Михайло звільнився з військової служби та протягом певного періоду працював у Львівському комунальному підприємстві «Львівський ліхтар», однак у 2024 році повернувся на фронт. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Михайла Д’ячкова залишилися батьки, дружина, двоє доньок, сестра та племінник.

Загиблого захисника поховали на Личаківському кладовищі. Про це повідомила Львівська міська рада.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня указом Президента України.

Сєвєродонецька міська військова адміністрація низько схиляє голови у глибокій скорботі, вшановуючи пам'ять вірного сина України, нашого земляка. Щирі співчуття рідним та близьким.

Герою Слава і Вічна Пам'ять!