Попри тимчасову окупацію значної частини території Луганська область залишається повноцінним управлінським, соціальним і фінансовим суб’єктом держави, який системно працює на оборону країни та підтримку своїх людей.
Очільник регіону Олексій Харченко повідомив про прийняття обласного бюджету.
Загальний обсяг видатків обласного бюджету на 2026 рік визначено у сумі 1.099.635,592 тис. грн (з урахуванням трансфертів), у тому числі видатки загального фонду – 1.090.289,390 тис. грн, спеціального фонду – 9.346,202 тис. грн.
Порівняно з поточним роком, збільшено обсяг фінансування видатків на освіту – 4,2 % або на 6.911,2 тис. грн, охорону здоров’я – 9,3 % або на 10.942,2 тис. грн, соціальний захист та соціальне забезпечення населення – 16,7 % або на 6.196,5 тис. грн, культуру і мистецтво – 16,5 % або на 5.362,5 тис. грн, фізичну культуру і спорт – 16,0 % або на 2.285,8 тис. грн.
Начальник Луганської обласної військової адміністрації Олексій Харченко неодноразово наголошує, що для регіону питання безпеки, підтримки Сил оборони, ветеранів, звільнених з полону та внутрішньо переміщених осіб є безумовним пріоритетом.
У 2025 році загальний обсяг видатків обласного та місцевих бюджетів Луганщини на підтримку Сил оборони та безпеки перевищує 1 млрд грн, що забезпечує області перше місце в Україні за відсотком коштів, спрямованих відповідні потреби.
Значна частина цього ресурсу використовується для закупівлі безпілотних літальних апаратів, засобів зв’язку та іншого критично важливого обладнання для підрозділів на передовій. Лише за 11 місяців року на придбання БпЛА спрямовано понад 545 млн грн, а напередодні Дня Збройних Сил України майже дві тисячі дронів було передано бойовим підрозділам, що безпосередньо впливає на збереження життів українських воїнів і ефективність оборони.
Водночас очільник Луганщини послідовно порушує питання управлінської спроможності регіонів, що перебувають в умовах тривалої окупації. Під час фахових дискусій і конференцій він акцентує увагу на тому, що держава досі не має чіткої, системної моделі управління громадами Луганської області, де з 2014 року не створені військові адміністрації, але де залишаються люди, їхні потреби й відповідальність держави за їхній захист.
Така невизначеність, за його словами, створює управлінські прогалини, обмежує можливості підтримки мешканців і ускладнює підготовку до майбутньої реінтеграції. Саме тому очільник області наполягає на переході від точкових рішень до цілісної державної політики щодо тимчасово окупованих територій, зокрема через фахове обговорення нових інституційних форматів і механізмів координації громад.
Окремим пріоритетом для обласної влади залишається вирішення житлових проблем внутрішньо переміщених осіб і людей, які пройшли полон. Луганщина реалізує одну з найбільш масштабних в Україні програм житлового кредитування для ВПО з 2014 року та звільнених з полону. У межах цієї програми у 2025 році 44 жителі області з числа колишніх полонених отримають компенсацію у розмірі 99,5% вартості іпотечного кредиту.
Паралельно триває будівництво житла для ВПО в інших регіонах України, збільшується кількість місць у шелтерах, розвиваються інструменти підтримки ветеранського бізнесу. Усе це, за словами Олексія Харченка, є продовженням підтримки військових уже після повернення з фронту чи полону, адже гідні умови життя є основою для повноцінного повернення людини до громади.
Особлива увага приділяється родинам загиблих та дітям військовослужбовців. Громади забезпечують щоквартальні виплати дітям полеглих Захисників, надають допомогу до початку навчального року, фінансують оздоровлення та лікування. Такі рішення мають не лише матеріальне значення, а й формують відчуття постійної присутності громади поруч із сім’ями військових. Паралельно підтримуються ветерани з інвалідністю, яким надається допомога на реабілітацію, лікування та санаторно-курортне оздоровлення, а також люди, які повернулися з полону й потребують тривалого відновлення.
Усі ці процеси відбуваються в умовах релокації, яка для Луганщини стала не тимчасовим явищем, а формою стійкості. Сукупно обласний і місцевий рівні формують модель, у якій бюджети перетворюються на ресурс оборони, соціальна політика — на інструмент довіри, а релокація — на доказ того, що навіть в умовах війни й окупації регіон може залишатися сильним, відповідальним і орієнтованим на людину.