Лист Міністерства юстиції України “Щодо надання роз’яснення положень антикорупційного законодавства” від 26.11.2015 р. № 868/1373-0-2-15/11

15-08-2016

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 26.11.2015 р. № 868/1373-0-2-15/11

Щодо надання роз’яснення положень антикорупційного законодавства

<…> Міністерство юстиції розглянуло лист <…> щодо надання роз’яснення положень антикорупційного законодавства і в межах компетенції повідомляє про таке.

Відповідно до положень частини першої статті 27 Закону України “Про запобігання корупції” (далі – Закон) обмеження щодо спільної роботи близьких осіб в умовах прямого підпорядкування поширюються лише на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за винятком народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів), вичерпний перелік яких наведено у пункті 1 частини першої статті 3 Закону.

Разом з тим слід зазначити, що наявність відносин прямого підпорядкування між особами, які працюють на одному підприємстві, в установі, організації, може призвести до виникнення реального конфлікту інтересів – суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Згідно з положеннями частини першої статті 28 Закону вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів зобов’язані як особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, так і особи, які для цілей Закону до них прирівнюються, у тому числі посадові особи юридичних осіб публічного права, а також інші особи, визначені законом.

При цьому юридичною особою публічного права згідно з частиною другою статті 81 Цивільного кодексу України є юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Водночас для вирішення питання, чи є особа посадовою, слід виходити з правозастосовної практики, відповідно до якої головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність у неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Так, постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 “Про судову практику у справах про хабарництво” визначено, що організаційно-розпорядчими обов’язками є обов’язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

У той же час під адміністративно-господарськими обов’язками розуміються обов’язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Цією постановою передбачено також, що особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов’язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов’язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель, бухгалтер тощо), виробничі (наприклад, водій, швачка) або технічні (друкарка, охоронник, оператор котельні тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки.

Також слід зазначити, що заходи як зовнішнього, так і самостійного врегулювання конфлікту інтересів визначені у статті 29 Закону.

Заступник Міністра                                                                                                                А. Янчук