Сіверськодонецьку - 91!

Любий Сєвєр!

Ми пишемо тобі всім гуртом і кожний окремо!Тобі вже за 90-то, але ми, на жаль, не можемо особисто пройтися проспектами або затишними вуличками старого міста.

Ти народився у 1934-му. Ти - місто хіміків і будівельників, лікарів і викладачів. Місто, яке завжди було сповнене життя й руху, творення і творчості, світла в усіх вікнах наших затишних домівок і тепла сердець.

Ти пам’ятаєш? І ми все-все пам’ятаємо..!

Булочку з маком чи цукровою пудрою у шкільному буфеті. Перше кохання на лавці біля Палацу культури. Прогулянки площею Перемоги - з обовʼязковою бабусею з насінням. Скейтерські тусовки біля Амстору, запах квітучих абрикос, бузка та акацій, розлите пиво й шепіт сосен у лісі... Лебеді на Чистому... Рожеві заходи сонця, які фарбували небо так, як ніхто більше не вміє.

Ти дав кому дитинство, кому зрілість. Свободу. Але всім без виключення - Дім.Ти формував нас серед твоїх вулиць, твоїх жителів, твоїх історій. Ти вчив нас, як відповідати, з якого ти кварталу: Піски, Піньки, ДСК, Бухара, Тихий, ПН, Китайська стіна, Бомбей... Ми звикли, що в нас є Льодовий, Азот, Імпульс, фонтани і найкрасивіший Театр. Ти навчив нас пишатися твоїми скверами і тим, як круто робити щось для свого міста - для тебе, а значить, і для нас всіх.

Твої жителі сьогодні у лавах ЗСУ на лінії зіткнення, у складі ТрО, ДСНС, медичних установ та волонтерських організацій, на освітянських та спортивних теренах.

Ми всі робимо все можливе і неможливе, щоб над тобою знову замайорів УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР біля міського Палацу культури, на всіх будівлях!

Ми стали тим, ким стали - завдяки тобі.І це не ностальгія — це вдячність.Це пам’ять, яка живе в кожному з нас.

Місто, яке вчить бути сильними. Місто, яке живе в кожному з нас.

Місто, яке молоде серцем і душею, попри рани й втрати.

Місто, що стало символом любові, світла і боротьби.

Сіверськодонецьку, Сєвєродонецьку, Сєвєру, ти — це ми!

І ми - з тобою.

З любов’ю назавжди!