ДОГОВІР МІНИ: КОЛИ ВЗАЄМНА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ У РЕЧІ ДОЗВОЛЯЄ ЗАБУТИ ПРО ГРОШІ

За інформацією начальниці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірини СВИСТУН.

Продавець/покупець – головні фігури на авансцені ринкових відносин. У часи звичаєвого права їх співпраця ґрунтувалася лише на безгрошовому обміні товарами або послугами, проте й сьогодні, з появою коштів, ця практика продовжує застосовуватися, має попит та законодавче врегулювання.

У 2024 році нотаріуси Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції посвідчили понад 1100 договір міни. Громадяни обмінювалися будинками, квартирами, садибами, а також земельними ділянками для сільськогосподарського призначення та забудови.

Що таке договір міни (бартеру)?

Це угода, за якою кожна зі сторін зобов’язується передати у власність іншій стороні один товар в обмін на інший. Таким чином, цей договір передбачає взаємне відчуження майна без грошового розрахунку.

Кожна сторона договору міни одночасно виступає як продавець щодо майна, яке вона передає, і як покупець щодо майна, яке отримує.

Особливості договору міни:

1. Предмет:

• речі – як рухоме, так і нерухоме майно;
• грошова доплата – можлива у разі обміну товару меншої вартості на дорожчий (але виключно грошова доплата не може бути предметом договору міни);
• роботи або послуги – як об’єкт обміну на товар або іншу послугу.

2. Перехід права власності:

• право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань з передання майна обома сторонами, якщо інше не визначено договором чи законом.

3. Доплата за різницю у вартості:

• якщо один із товарів є дорожчим за інший, сторони можуть передбачити грошову доплату, що компенсує різницю у вартості.

4. Юридичний статус договору:

• договір вважається укладеним із моменту погодження сторонами всіх істотних умов.

У якій формі укладається цей правочин?

Загалом цивільним законодавством України передбачено 3 форми укладення домовленостей: усна, письмова та письмова з нотаріальним посвідченням. Всі вони, за певних обставин, доступні для використання під час засвідчення договору міни. А тепер більш детально по кожному.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком тих, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Намір обмінятися товарами та послугами, який виникає між двома юридичними особами має засвідчуватися у письмовій формі. Нотаріальне ж посвідчення є обов’язковим для угод, предметом яких є земельні ділянки, квартири, будинки, автомобілі та інше майно, котре потребує державної реєстрації.

Які права та обов’язки сторін договору міни?

Стороною договору обміну може бути фізична особа, що володіє необхідною дієздатністю, або юридична, для якої передача майна в рамках договору обміну відповідає її статутним цілям.

У межах такого договору кожен учасник водночас виступає і продавцем, і покупцем.

Права сторін договору:

– вимагати передачі майна відповідно до узгоджених умов.

Обов’язки сторін:

– передати майно у належному стані;

– гарантувати відповідність якості переданого майна договірним умовам;

– повідомити іншу сторону про відомі недоліки об’єкта обміну, а також про наявність прав третіх осіб на нього;

– забезпечити збереження майна до моменту фактичної передачі, якщо право власності переходить раніше.

Як внести зміни або розірвати укладену угоду?

Зміна чи розірвання договору обміну можлива лише за взаємною згодою сторін, якщо інше не передбачено законом або самим договором. Однак, у разі істотного порушення умов договору однією зі сторін, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про його зміну або припинення.

Зміна договору означає коригування його умов, зокрема щодо предмета, строків або порядку виконання зобов’язань. Розірвання договору веде до припинення прав і обов’язків сторін. При цьому все, що виконано за договором до моменту його розірвання, залишається у сторін, якщо інше не передбачено законодавством чи самим договором.

Договір обміну визнається недійсним у разі порушення загальних вимог до правочинів. У такій ситуації кожна зі сторін зобов’язана повернути отримане за договором, а якщо це неможливо — компенсувати його вартість відповідно до актуальних ринкових цін.

]]>https://www.sumyjust.gov.ua/novini/dohovir-miny-koly-vzayemna-zatsikavle...]]>