Забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах

Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначена рівність трудових прав громадян України, а саме, заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від статі та гендерної ідентичності, які пов’язані з характером роботи або умовами її виконання.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005р. № 2866-VI законодавчо дає можливість досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

При цьому, досить тривалий час не було визначено питання практичного застосування на місцях боротьби з дискримінацією в усіх її проявах.

Нарешті, наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2020р. № 56 було затверджено Методичні рекомендації щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах та розроблено з метою забезпечення єдиного підходу до визначення у колективних договорах та угодах вимог щодо створення умов праці, в яких жінки та чоловіки можуть вести трудову діяльність на рівній основі, забезпечується фактична рівність чоловіків і жінок на робочих місцях, не допускається дискримінація за ознакою статі. А також можуть бути використаними при укладанні колективних договорів.

Методичні рекомендації пропонують примірний перелік положень щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у трудових відносинах для внесення їх до колективних договорів. Так, у Методрекомендаціях у частині дискримінації за ознакою статі у соціально-трудових відносинах зазначено, що вона виявляється, зокрема, через:

• нерівний доступ до профнавчання;
• нерівний доступ до оплачуваної праці та різних професій (занять);
• необґрунтовану чи безпідставну нерівність в оплаті праці;
• неоднакові умови праці та організації робочого часу;
• нерівний доступ до отримання компенсації та допомоги.

Застосування  вказаних  рекомендацій  дасть  змогу  ефективно  використовувати  наявні робочі  ресурси та отримувати більші  вигоди  для  підприємства  у  конкуренції  за кваліфіковану робочу силу завдяки усуненню дискримінаційних чинників. А впровадження політики рівності та недискримінації на підприємствах, в установах, організаціях сприятиме встановленню прозорих та чітких принципів і методів управління трудовим колективом (працівниками підприємства), рівних і незалежних від статі можливостей професійного навчання, розвитку, кар’єрного зростання; умов для поєднання професійної діяльності з сімейними обов’язками, у тому числі шляхом застосування гнучкого робочого графіка та можливості дистанційної роботи в межах режиму роботи підприємства, установи, організації.