Золота письменниця України із Сєвєродонецька Світлана Талан презентувала нову книжку «Її вишиване життя»

Світлана Талан – українська письменниця із Сєвєродонецька. Авторка романів в жанрі «реальних історій», що відомі як в Україні, так і за кордоном (зокрема, у Канаді та Казахстані). Членкиня Національної спілки письменників України (2014). Золота письменниця України (2015). Почесний громадянин Сєвєродонецька (2017).

Днями наша талановита землячка ]]>Світлана Талан на своїй сторінці Facebook оприлюднила пост]]> про наболіле: "24.02.2022. Спорожнілі вулиці міста та я біля під'їзду свого будинку. Незабаром на цьому місці перед вид'їздом із Сєвєродонецька я скажу: "Відчуваю, що вже ніколи сюди не повернуся". Того дня встигла передати військовим перев'язочний матеріал, який напередодні мені надіслали. Одного дня не вистачило, щоб отримати три посилки для захисників та прапори для прикордонного загону - перестала працювати НП.

Минуло два роки. З колишнього життя лишилися лише ключі від квартири, які я сховала подалі, бо то вже сувенір. Лишилися спогади, як важкий вантаж за плечима, якого хочеш позбутися, але не можеш.

За ці два роки всередині все згоріло-зітліло, лишилася лише оболонка, яка працює, часом впадає у відчай, потім звідти вигрібається і знову живе та усміхається".

Як і переважна більшість сєвєродончан, пані Світлана живе в евакуації, сумує за улюбленим містом та займається творчістю - пише книги, які із задоволенням чекають та читають поціновувачі її таланту. Крім того, Світлана Талан волонтерить та допомагає нашим Захисникам. А ще вона свято вірить в Україну та нашу Перемогу!  

]]>Світлана Талан презентувала написану в Миколаєві книжку, - повідомляє творча мозаїка "Калейдоскоп думок".]]>

Минулої неділі в Народному літературно-мистецькому музеї Уляни Кравченко та Миколи Устияновича міста Миколаєва вимушено переселена з Луганщини золота письменниця України Світлана Талан презентувала нову книжку «Її вишиване життя». У виданні ідеться про українську фольклористку й етнографиню, громадську діячку Пелагею Бартош.

Світлану Талан привели в Миколаїв не лише воєнні дії, адже її знайомство з містом відбулося не в перші дні березня 2022 року, а ще задовго до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну – під час Книжкових толок, на яких вона презентувала свої перші романи. Кожне видання цієї авторки зацікавлює реальними історіями. Така ж і книжка «Її вишиване життя» – про людину, котра своїм талантом і працею розвивала Україну.

]]>]]>

]]>]]>

]]>]]>

Народжена 1833 року на Глухівщині Сумської області, тобто краянка Світлани Талан, героїня книжки Пелагея Бартош допомагала притулкам для дітей, жінкам, постійно брала участь в обговоренні громадськістю актуальних «жіночих питань», щоб покращити становище жінок у тогочасному соціумі, розвивала освіту, досліджувала та систематизувала матеріали з народного ткацтва, рибальства, кулінарії, народних вірувань, традицій, побуту, господарства тощо. Їй довелося жити у складні політичні часи. Але вона не зрадила Україні.

Розповідь про цю українку та її справи – саме в книжці Світлани Талан «Її вишиване життя».

Зацікавлення і творчістю письменниці, і її героїнею скликало в музей багатьох людей. Були серед відвідувачів і вимушено переселені громадяни. Було цікаво, бо про це подбала організаторка заходу завідувачка музею Марія Ганич, запросивши на літературне свято місцевих театралів та музикантів, співаків: Наталію Муху, Оксану Стасів, Анну Корецьку, Тараса Рудька, Лева Іщака.

]]>Світлана Талан: «Я не настільки екстравагантна, як Шиллер або Гюго» - інтерв'ю для КнигоЛенд.]]>

Пані Світлано, коли Ви написали свій перший твір? Про що він був?

Моя уява та фантазія працювали добре із самого дитинства. Бабуся шила людям одяг, тож мені віддавала маленькі клаптики тканини, з якими я ділилася з подружками і вже тоді я вигадувала пригоди принцеси, яка мала одяг з тих клаптиків. Пізніше, коли мені було років 8-10, молодший брат не міг засинати без моїх казок, які я вигадувала для нього щовечора. Переважно це були пригоди котів, які живуть своїм потаємним життям і мають свої школи, садочки та вміють розмовляти. Після однієї такої казки, де я розповіла, що котики ховають свої портфелі від людей на горищі, брат поліз туди, щоб знайти портфелі котів.

З дев’ятого класу я була позаштатним кореспондентом районної газети, тож після закінчення навчання в школі мені пропонували йти навчатися до літературного університету та запрошували на роботу кореспонденткою в районну та обласну газету, та я обрала шлях батьків і стала вчителькою.

Був довгий період літературного мовчання і лише у 2008 році я зрозуміла, що у мене все не складається у житті, бо йду не тим шляхом. Я повернулася до літературної творчості і твердо вирішила стати письменницею. Мій шлях не був легким, бо перший роман побачив світ лише у 2012 році. Мої романи написані у жанрі реальних історій – вони про кохання, сильних жінок та українок, які витримують випробування долі й виходять переможницями.

Чи маєте Ви ритуали, які виконуєте щоразу, як сідаєте писати? Розкажіть, будь ласка, про них.

Існує думка, що творчі люди часто є диваками і дещо у цьому є. Наприклад, Віктор Гюго, працював над романами «Знедолені» і «Собор Паризької Богоматері» за крихітним хистким трюмо, за яким можна було написати хіба що листа. Коли письменника охоплювала чергова криза, він замикався в порожній кімнаті і творив повністю оголеним, щоб навіть одяг не відволікав його. У грудні він працював із відчиненими вікнами, не відчуваючи при цьому холоду.

Оноре де Бальзак творив, стоячи босоніж на холодній підлозі, вночі, при свічках і щільно засунутих шторах. 

Фрідріх Шиллер писав свої драми, тримаючи ноги в крижаній воді, а ще він не міг працювати, якщо шухляда його письмового столу не була набита гнилими яблуками.

Я не настільки екстравагантна. Босоніж по снігу не бігаю, по 50 горняток кави протягом дня не п’ю. Єдине, що ніколи не починаю працювати, доки не прочитаю молитву. Так налаштовуюсь на роботу і стає спокійніше на душі. Не можу писати під музику, як це роблять деякі письменники – мені потрібна повна тиша і звичне місце. Якось спробувала змінити розташування робочого місця, але довелося повертатися на старе, вже напрацьоване.

Які книжки вплинули на Ваш розвиток найбільше?

Не можу назвати конкретно якусь книгу, але настільною книгою у домі батьків був «Кобзар» Тараса Шевченка. Любов до літератури до мене прийшла у підлітковому віці з книжками українських класиків. Батько був учителем української мови та літератури і у нас була велика бібліотека. Усі книжки були читані-перечитані, але я була підлітком, коли неймовірне враження справила «Лісова пісня» Лесі Українки й я намалювала кілька картин Мавки та Лукаша. 

Чим подобається Вам сучасна українська література? Книжки яких українських письменників/письменниць Вам сподобалися?

Сучасна українська література радує своєю багатожанровістю, тому можна знайти будь-яку книгу, яка буде до душі. Намагаюсь ознайомлюватися з новинками сучасних авторів, тож, щоб бути в курсі новинок іноді доводиться читати не мій улюблений жанр.

Багато книжок сучасних авторів мене вразили та зачепили за живе, проте не можу зараз читати книжки про війну, хоча вони мають бути написані зараз і відтак зайняти певну нішу в літературі, щоб ми пам’ятали і не забували трагічні сторінки нашої історії. Я читатиму таку літературу, особливо написану військовими, але пізніше. Напевно, я все ще перебуваю у ПТСР після пережитого від 24 лютого 2022 року.

Починала писати романи для дорослих, але згодом повернулася до написання творів для дітей. Це є і оповідання, і новели, і казки та п’єси. Багато творів увійшли до колективних збірок. Окремою книгою світ побачила книга «Чекаю на тебе тату!» та у співавторстві з сином Сергієм Таланом написали повість-казку «Чорник та Білик».

Над яким твором Ви зараз працюєте?

Це твір про жінку переселенку, яка втратила не лише домівку, але й пережила руйнування родини, хворобу, опинилася сам-на-сам зі своєю бідою. Вона розчарована життям, зневірена, у неї пошрамоване не лише тіло, а й душа, але життя таке непередбачуване! До неї прийде кохання, щоб врятувати, чи вбити останній цвях у її надію?

Паралельно для іншої книги я збираю свідчення сєвєродончан від 24 лютого 2022 року до часу їхньої евакуації з міста. У цьому році Сєвєродонецьк має відзначати свій ювілей, тож ми хочемо зробити йому подарунок від мешканців, які вимушені були покинути своє рідне місто, але їхні серця лишилися там.

Чи плануєте Ви зустрічі з читачами та автограф-сесії у 2024 році? Можливо, вже є орієнтовний розклад таких подій для наших читачів?

Першого лютого побачила світ новинка – роман про неймовірну жінку, історичну постать «Її вишиване життя», тож планую ряд зустрічей з читачами та презентації книги.

Хочу зазначити, що будучи вимушеною переселенкою, я не гаяла час, творчо працювала, проводила авторські зустрічі на Львівщині, Івано-Франківщині та Волині. Щоразу намагалася відвідати історичні місця, побувати в музеях та стародавніх замках тощо. Я не просто мандрувала – пізнавала цей чудовий край, знайомилася з цікавими людьми та дізнавалася щось нове про історичні постаті. Безмежно вдячна організаторам таких авторських зустрічей та цікавих екскурсій!

Як багато часу Ви проводите в соціальних мережах? Чи відчуваєте Ви залежність від них?

Мені доводиться багато часу проводити у соцмережах. Там я знайшла вже чимало справжніх друзів, з якими вела переписку, потім ми спілкувалися по телефону і пізніше зустрілися в реальному житті. Через соцмережі я розповідаю своїм читачам про літературні плани та новинки, не один роман у жанрі «реальні історії» з’явився саме через розповіді читачів, які мені писали у приватні повідомлення.

Навіть не знаю, якби я пережила втрату свого минулого після 24 лютого 2022 року, якби не велика підтримка моїх читачів. Хочеться висловити щиросердну подяку кожному з них і обійняти серцем та душею!

Що таке успішний роман, на Вашу думку?

Напевне, той, який став бестселером. Це означає, що він знайшов своїх читачів.

Чи плануєте Ви надалі писати, чи колись, можливо, Ви захочете поставити крапку й розпочати іншу творчу справу?

У моїх планах ще багато сюжетів, які мають у майбутньому стати романами, тож поки що ніяких планів, окрім літературної діяльності в мене немає. Літературна діяльність – це те, від чого я отримую справжнє задоволення, хоча й відбирає чимало сил.

Розкажіть докладніше про Ваші хобі. Що надихає Вас найбільше?

У рідному Сєвєродонецьку я купувала «дитинки» орхідей і власноруч вирощувала великі та квітучі. Вони були настільки чудовими і мали кілька гілок з квітами, що просили поділитися досвідом. Ніяких секретів не було – потрібно все робити з любов’ю. На жаль, усі мої квіти лишилися там і загинули. Відчуваю себе перед ними зрадницею. Можливо, у майбутньому повернусь до улюбленої справи, але зараз тимчасово винаймаю житло, то поки живу без орхідей.

Вдома любила малювати картини за номерами. Це так захоплювало, що я втрачала лік часу! Тому вирішила так: планую собі на день роботу і, якщо все виконую із запланованого, то можу дозволити собі взяти до рук пензлик. І таки працювало! То був такий собі стимул до роботи та ліки від лінощів.

Які Ваші романи Ви б могли порекомендувати школярам до прочитання?

Роман про Голодомор вже рекомендований для вивчення в освітніх закладах. Також хочеться, щоб старшокласники ознайомилися із дилогією «Оголений нерв» та «Повернутися дощем», де розповідається про те, з чого все починалося у 2014 році. 

Роман написаний за реальними подіями; є прототипи героїв у реальному житті, я була свідком тих подій, про які розповідається у цих творах, а також записувала розповіді бійців, які вийшли живими з Іловайського котла.

Не одна мама зазначила, що їхні доньки, дівчатка-підлітки, полюбили читати книжки після мого роману-первістка «Коли ти поруч». Тож, може, варто спробувати?

Ваші побажання українським читачам та читачкам.

Нехай кожен знайде саме свою книгу. Дякую кожному своєму читачеві!

Також бажаю не втрачати оптимізму у нелегкий для кожного з нас час, вірити у краще і дочекатися Перемоги.

За матеріалами: Калейдоскоп думок - ]]>https://kaleydoskop.kert.in.ua/%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%bb%d0%b0%d0%b...]]> та КнигоЛенд - ]]>https://knigoland.com.ua/ru/svitlana-talan-ya-ne-nastilki-ekstravagantna...]]>