Справа, що гріє серце: історія Юлії Іщенко, Сєвєродонецьк

]]>Юлія разом із сім’єю – двічі переселенці. У 2015 році вимушені були покинути Луганськ, а у 2024 – Сєвєродонецьк. Спочатку родина знайшла прихисток на Івано-Франківщині, а згодом перебралася в Київ.]]>

До повномасштабного вторгнення Юлія працювала економісткою. Проте вже давно виношувала ідею щодо рукоділля. У лютому 2022 року придбала омріяну швейну машинку, але попрацювати за нею так і не встигла.

«Треба було чимось себе зайняти. Від жахливих новин просто «зносило дах». Щоб якось відволіктися і бути корисною, я пішла волонтерити в організацію «СпівДія. Одяг», – розповідає майстриня.

Юлії дуже пощастило, що власниця будинку, в якому вони оселилися під Києвом, була швачкою й залишила там свою швейну машинку.

Зараз Юлія виготовляє різні капелюхи. Спочатку почала шити панами, пізніше – в’язати шапки.

Асортимент майстрині залежить від пори року. Тому зараз вона активно працює над новими ідеями, щоб навесні порадувати своїх покупців.

Джерело: Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України - ]]>https://minre.gov.ua/2024/03/03/sprava-shho-griye-sercze-istoriya-yuliyi...]]>