Щороку 27 січня уся світова спільнота вшановує пам'ять жертв Голокосту

Щороку 27 січня уся світова спільнота вшановує пам'ять жертв Голокосту – мільйонів жінок, чоловіків і дітей, котрі загинули від рук нацистів у роки Другої світової війни.

Саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.

Історія має багато направду чорних сторінок, і Голокост, без сумніву, належить до одних з найчорніших. Масштаби цієї страшної трагедії шокують: на українських землях жертвами Голокосту стали сотні тисяч представників єврейського народу, а в найбільшому нацистському таборі смерті Аушвіц поблизу польського міста Освенцим мученицькою смертю загинуло близько 1,4 мільйона людей. Жертвами Голокосту були також інші етнічні та соціальні спільноти, яких нацисти переслідували і знищували – цигани, масони, безнадійно хворі тощо.

Голокост - цим словом історики називають геноцид євреїв та інших соціальних груп нацистами в період з 1933 по 1945 роки. Третій Рейх і його союзники знищували всіх, кого вважали "неповноцінними" - євреїв, слов'ян, ромів, темношкірих, гомосексуалів, людей з інвалідністю та хворобами психіки.

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту 27 січня засновано з ініціативи ООН, щоб світ ніколи не забував про скоєні нацистами звірства. Україна також брала участь у підписанні документа. Жертв Голокосту щороку згадують 27 січня. Цього дня вшановують пам'ять приблизно 11 мільйонів невинно убитих жертв геноциду.

Голокостом називають геноцид соціальних груп, яких нацисти вважали негідними на життя - насамперед, євреїв. «Ми не заспокоїмось, поки по землі ходитиме  бодай один єврей…» — ці слова дослідники Голокосту приписують Адольфу  Гітлеру, стверджуючи, що сказав він їх відразу після приходу до влади. Чи так було насправді — достеменно невідомо. Натомість відомо, що нацистський режим за 12 років свого існування знищив 6 мільйонів представників цього древнього народу, що становить приблизно третину єврейського населення всього світу.

Процес цей розпочався в Німеччині і з часом поширився по всій окупованій гітлерівцями Європі: нацисти  створили в захоплених ними країнах розгалужену мережу концтаборів. Загалом перший концтабір за часів правління Гітлера з’явився в Дахау, неподалік  Мюнхена, у березні 1933 року. Потім були відкриті «Треблінка», «Освенцим», «Вестерборк» та інші. Умови перебування там були жахливими. Наприклад, у «Треблінці» майже не було ніякої інфраструктури, крім газових камер та житлових приміщень для підрозділів СС.

Також за роки існування Третього Рейху було вбито близько 3 мільйонів слов'ян - як радянських військовополонених, так і мирних мешканців; близько 2 мільйонів поляків (інтелігенції та активістів опору); близько 250 тисяч людей з інвалідністю та психічними розладами; близько 400 тисяч ромів.

Також жертвами нацистських звірств ставали тяжко хворі люди, біженці, партизани, гомосексуальні чоловіки, політичні конкуренти. Іноді до кількості жертв Голокосту зараховують втрати серед цивільного населення на окупованих територіях, що збільшує загальну кількість убитих приблизно до 17-20 мільйонів.

Третій Рейх утримував "неповноцінних" на думку нацистів людей у концентраційних таборах, які називали "таборами смерті". Більшість ув'язнених навіть не доживали до страти, помираючи від хвороб, антисанітарії, голоду, тортур. Найбільшим нацистським концтабором був Аушвіц у польському місті Освенцим.

Жертв Голокосту примусово стерилізували, використовували для рабської праці та медичних дослідів на ще живих людях. Колаборанти розшукували євреїв на окупованих територіях і передавали Третьому Рейху. 

Україна була однією з найбільш постраждалих від Голокосту територій. Напередодні німецького вторгнення в Україну, у червні 1941-го, на її теренах проживало понад 2 мільйони євреїв. Німці, ледь перетнувши кордон, відразу ж взялися за «вирішення єврейського питання». Про трагедію, що сталася наприкінці вересня 1941 року в київському урочищі Бабин Яр, де зондеркоманди СС розстріляли понад тисячі людей, серед яких було й багато грудних дітей, знають в усьому світі.

Поряд з урочище Бабин Яр був розташований Сирецький концтабір. Точна кількість жертв Бабиного Яру невідома; називаються числа від 70 до 150 тисяч. В наш час тут знаходиться меморіальний комплекс, присвячений пам'яті жертв Голокосту.

У Бабиному Яру розстрілювали не тільки євреїв. Жертвами страт також стали військовополонені, українські партизани та націоналісти, пацієнти психіатричної хвороби. Нацисти не шкодували ні вагітних, ні дітей.  Вважається, що у Бабиному Яру була вбита нацистами українська поетеса Олена Теліга з колегами-журналістами (точна дата та обставини її смерті невідомі). За всю Другу світову війну відомо лише про 29 людей, які врятувалися з Бабиного Яру.

Місцями найбільших масових страт євреїв в Україні стали: Бабин Яр (Київ), Богданівка Одеської області, Дрогобицький Яр (Харків), Кам’янець-Подільський, Дальник Одеської області, урочище Сосонки біля Рівного.

Ця трагедія є однією з найстрашніших в історії людства. У різних країнах світу під час Другої світової війни переслідували людей тільки через їхню етнічну, релігійну та політичну приналежність. 

В День пам'яті жертв Голокосту ми об’єднані скорботою зі світом, вшановуючи пам’ять невинних жертв, які постраждали від нелюдської політики, вірячи, що така трагедія більше ніколи не повториться.

На жаль, сьогодні, у самому центрі Європи відбувається геноцид українського народу. Весь світ побачив звірства російської армії в Україні. Загарбники катують, гвалтують і вбивають мирних жителів України. Знищують усе, що несе в собі ознаки українського. 

Маючи таке потужне застереження, як памʼять про Голокост, не всі народи зробили висновки з цієї жахливої сторінки в історії людства. Потрібно потроїти зусилля, віднайти нові підходи для збереження цієї памʼяті живою, для поширення правди про геноциди, щоб уникнути їх нового й нового повторення.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті та УНІАН

]]>Сєвєродонецька міська публічна бібліотека]]>