Ми маємо не допустити, щоб хтось у світі засумнівався у стійкості всієї України – виступ Президента у Верховній Раді

Слава Україні!

Українці пройшли вже тисячу днів цієї війни. Не зламалися. Не здалися. Не втратили державності.

Українці пройшли тисячу днів повномасштабної війни. Це подвиг наших воїнів, усього українського народу. Мільйонів наших людей.

Кожен і кожна заслуговують на вдячність –  велику вдячність.

Слава Україні!

Вчора я був у Покровську. Був у Куп’янську та на позиціях наших воїнів поблизу цих наших українських міст.

Протягом уже довгих місяців наші Покровськ і Куп’янськ – у тяжких випробуваннях, у справді важкій ситуації, в усіх новинах, усюди в житті.

Саме там і на суміжних оборонних напрямках на нашій українській Донеччині, на нашій Харківщині Росія пішла на найбільший рівень своїх втрат за цю війну.

І ми всі маємо розуміти, за що ворог сплачує таку ціну.

Росія хоче руйнації нас, нашої держави, наших людей, руйнації нашої стійкості.

Українська стійкість на цій лінії від Куп’янська до Покровська й далі до Запоріжжя може забезпечити фундаментальні передумови для справедливого завершення цієї війни.

І це стійкість не лише наших воїнів.

Ніхто з нас не сумнівається у стійкості наших героїв, у стійкості наших воїнів. Вони дійсно справжні, міцні. Ми пишаємось кожним українським воїном. Ми пишаємося всією Україною. Всією державою. Всім суспільством. Завжди. Стійкість усієї України нам потрібна.

У вирішальні моменти – а вони будуть наступного року – ми маємо не допустити, щоб хтось у світі засумнівався у стійкості всієї нашої держави.

На цьому етапі війни вирішується, хто дотисне. Або ми ворога, або ворог нас, українців. І європейців. І всіх у світі, хто хоче жити, і жити вільно й не підпорядковано якомусь одному диктатору.

Ця битва – вона не тільки про Покровськ, Куп’янськ чи будь-яке наше українське місто, містечко, село. Не тільки про ту чи іншу нашу область. Ця битва – про всю Україну. Битва про всю Європу. Про порядок чи хаос для всього світу. І поки весь світ чекає на диво від Трампа, дай бог, ми з вами маємо не чекати, ми маємо не втрачати стійкості, ми маємо пахати. Треба працювати кожен день. Усім народом на стійкість усієї держави.

Порізно виграти в цій битві просто неможливо. У єдності – також непросто, але можливо. Це війна, у якій вирішується доля всієї нації. І ніхто не повинен і не зможе вирішити її за нас.

Україна була й буде незалежною державою, яка має свою долю. І самостійно Україна визначатиме, як жити зараз, як жити далі. Україна має право на це. Україна завоювала право на це.

Але, щоб змогти реалізувати це своє право, ми повинні зараз вистояти. Зараз не посипатися. Щоб не ми, а окупант посипався. Нам потрібна внутрішня стійкість.

Основи такої стійкості я представлю саме зараз.

 

Пане Голово Верховної Ради України!

Усі присутні в цій залі!

Дорогий український народе!

Тисяча днів. Зрозуміло, ми всі змінилися.

Українці виправили історичну помилку поколінь, які боролися заради нашої держави в попередні часи. Ми не втратили єдності, не втратили нашої держави. Ми не стали битися одне з одним, конкурувати за Україну одне проти одного. І тому не стали внутрішньо слабкими. І тому Україна може перемогти Росію.

Слава Україні!

Усе дуже непросто, але в нас є для цього внутрішня сила.

Але це правда, що наших зусиль зараз треба ще більше – більше, щоб єдність працювала.

Єдність – це передусім люди.

На жаль, багатьох наших людей, багатьох найбільших носіїв української єдності, українського духу ми втратили.

Вони віддали своє життя заради нашого, заради життя України. І кожна така втрата забирала частинку від нашої України, від нашої консолідації. Від української впевненості.

Проте кожна втрата, кожна загибель наших героїв на полі бою додає незворотності українським змінам. Ми не можемо зрадити їх.

І це зобов’язує всіх нас робити значно більше, щоб компенсувати те, що вже не зроблять наші герої, полеглі герої України.

 

Шановні присутні!

Я прошу зараз хвилиною мовчання вшанувати пам’ять усіх наших героїв, які загинули заради нас із вами.

Дякуємо.

 

Шановні присутні!

Дорогі українці, українки!

Єдність – це перший пункт нашого внутрішнього Плану стійкості. І це те, без чого не може бути необхідних результатів Плану перемоги України, який був представлений вам і нашим партнерам.

У кожній війні, щоб не програти її, є речі, які може зробити сам народ, і є те, що можна зробити тільки в єдності із союзниками.

Саме тому потрібні ці два документи: те, чого ми очікуємо від себе передусім, і те, чого ми очікуємо від партнерів.

І наша внутрішня єдність завжди має бути такою, щоб об’єднувати і наших партнерів.

Світ може бути глухим іноді до окремих голосів, але не до цілого народу, який знає, чого хоче, працює об’єднано та вміє досягати своїх цілей.

Ми це довели. Україна довела, що існує цей фундаментальний зв’язок між нашою єдністю й тим, як об’єднуються серця інших. Зокрема у Європі. Зокрема в Америці. Зокрема в інших частинах усього світу, безумовно, від Аргентини до Японії.

Коли ми в Україні об’єдналися на свій захист, ми об’єднували й інших.

Український прапор впізнають в усьому світі та відчувають, що за нашим прапором є сила. Цього не було б без нашої єдності.

І без нашої єдності Європа не стала б настільки сильною в захисті спільних позицій та захисті своїх цінностей.

Зараз уже й не згадують, як раніше, що нібито Євросоюз ні на що не здатний. Не так давно це було мейнстримом у політичних розмовах. Нібито це бюрократія. Нібито Євросоюз не здолає криз і не витримає ударів.

Євросоюз досяг значно більшого, ніж від нього очікували. Як і Україна.

Багато в чому джерелом цих досягнень усієї Європи стало саме наше внутрішнє єднання, єднання тут, в Україні. Наше вміння не здатися складнощам і сміливо поглянути в очі історії 24 лютого.

Як результат – об’єднана Європа усвідомлює себе все більше глобальним суб’єктом і рухається до все більшої автономії, до більшої сили.

НАТО безальтернативне для всіх у Європі. Безальтернативне для нас і одночасно і свободи, і безпеки. Для всього цього.

Світ шукає нових форматів взаємодії, і Україна запропонувала свій формат – Формулу миру, яка об’єднала сто країн і міжнародних організацій. Я хочу подякувати зараз кожному, хто працював заради цього. Дякуємо вам, дякуємо партнерам.

Як результат усього того, що сталося завдяки нашій із вами єдності, значна частина світу усвідомлює зараз краще, ніж будь-коли, що мир не буває просто даністю, не буває подарунком, не може бути просто спадком.

Мир потребує зусиль, і це мають бути зусилля саме на основі єдності.

Ми досягли найбільшого рівня близькості із Європейським Союзом і НАТО за весь час незалежності.

Вже сформовано всю необхідну архітектуру для перемовного процесу із Європейським Союзом. Ми маємо рухатися динамічно у перемовинах.

Вже незабаром завершимо процедуру скринінгу законодавства України. Вже на початку 2025 року ми готуємося відкрити перемовини щодо першого кластера. Дякую всій команді за роботу. Другий та всі інші кластери – без зволікань.

Україна має стати найшвидшою у вступі в ЄС. І тому кожен в Україні має бути найшвидшим в ухваленні та реалізації відповідних рішень, які трансформують нас, Українську державу.

Ключові принципи перетворень у нашій державі та необхідні рішення будуть зазначені в додатку до цього пункту Плану стійкості – у додатку щодо євроінтеграції.

Життєво важливим для всіх нас є й право України на членство в НАТО.

План перемоги України починається з пункту про негайне запрошення нашої держави в Альянс.

Запрошення – це політичний крок. Крок, який не змінює докорінно безпекових умов для партнерів та не означає для України негайної активізації пʼятої статті Договору про НАТО.

Хоча наші люди на це заслуговують, якщо чесно.

Однак українці захищають уже тисячу днів наш колективний спосіб життя у Європі – право кожного європейського народу бути вільним і жити мирно зі своїми сусідами на континенті.

Україна буде в Альянсі. Буде, якщо ми з вами продовжимо говорити з Альянсом у єдності. Вся Україна як один. Тільки так народам не відмовляють. Саме так.

Ми уклали вже 27 двосторонніх безпекових угод із нашими партнерами. Майже всі вони – члени НАТО. І вони підтримують вступ України в НАТО. Це число свідчить про те, що нас від Альянсу не відділяє нічого фундаментального. Тільки дефіцит сили, дефіцит політичної волі.

До речі, не української політичної волі. І ми переконаємо партнерів бути сміливими. Я впевнений у цьому. Ми зможемо.

І це не щось додаткове чи нове для України. Це не подарунок для нас.

Це має бути виправленням партнерами історичної помилки.

Те, що потрібно було зробити ще вчора, щоб не було цієї війни.

Ми не торгуємо суверенітетом, безпекою чи майбутнім України.

Ми не відмовимося від прав України на свою територію.

І ми точно не дозволимо використати Україну в чиїхось передвиборчих баталіях.

За рахунок України виграти не вийде.

Разом з Україною виграти можна.

Тільки так.

І ми не відмовимося від раціонального підходу до гарантування прав нашої держави. Маємо діяти мудро. Можливо, Україні доведеться когось у Москві пережити, щоб досягти всіх своїх цілей. Щоб відновити повну цілісність України.

Втім, в інформаційній сфері зовсім протилежне часто подається як нібито частина реальності. Ми всі повинні об’єднано захищати справжню реальність. Тому нам потрібна інформаційна консолідація.

Всіх, хто цінує свободу слова.

Всіх, хто розуміє, як багато зараз технологічний прогрес змінює для медіа.

Всіх, хто бачить, які ресурси Росія витрачає на те, щоб зламати нас і світ дезінформацією.

Інформаційна консолідація передусім комунікації влади – заради чіткості, вчасності та повноти інформування.

Інформаційна консолідація забезпечить перш за все емоційну стійкість України.

Наступне. Ми всі знаємо, що Конституція України та закон не дозволяють проводити вибори у воєнний час. І ніхто у світі не вимагав і не вимагає цього від України.

Але у нас, в Україні, є деякі люди, які зголодніли до влади настільки, що хочуть боротьби всередині нашої держави більше, ніж заради держави. Хочуть політичних суперечок в окопах, як у телестудіях.

Це згубно для України.

Україна спочатку потребує справедливого миру. А потім українці проведуть справедливі вибори.

Потрібно вміти ставити спільний інтерес вище, ніж будь-які особисті бажання.

Ми маємо не забувати й про об’єднавчу силу справедливості. Це фундаментальна річ для українців. Потрібні шляхи забезпечення цього. І безкомпромісність.

Зараз у залі Верховної Ради України – керівники всіх правоохоронних та антикорупційних органів України та системи судочинства. Це ваш вибір – як судитимуть про вас, якщо Україна не відчуватиме справедливості.

Відповідний перелік заходів буде представлений у додатку щодо законодавчих рішень.

Не менший пріоритет – зовнішня справедливість для України.

Єдиний винуватець війни – Росія. Путін віддав наказ почати війну. Його оточення організовує ведення війни. Але російська агресія тримається на вчинках і потуранні багатьох росіян. Путін створив умови для вбивств. Але запускають ракети й дрони, штурмують наші українські позиції, катують полонених і забезпечують машину війни росіяни, а не просто одна божевільна особа в Кремлі.

Відповідальність Росії має бути колективною.

Те, що вони роблять, не спишеш тільки на силу державних репресій чи пропаганду.

Війна – це частина російської культури.

Тому кожен із Росії, хто претендує на сприйняття його чи її не за путінською «нормою», має зайняти недвозначну позицію щодо однозначних речей. Про Україну. Про Крим. Про Донбас. Про ордер Міжнародного кримінального суду на Путіна. І про трибунал для Росії за цю війну.

Все, що зроблено Росією за цю тисячу днів, не перекриєш однією фразою «ні війні». Потрібне повернення до моралі.

Але хоч би що сталося з Росією та росіянами далі, нам потрібен надійний всебічний захист від них.

Це має бути ще один елемент нашої єдності – наша ціннісна єдність.

Культурний суверенітет України як одна з основ нашого державного суверенітету.

Наступне. Нам потрібна спільна юридична, комунікаційна та адвокаційна робота держави та українських громадських сил.

Трибунал проти Росії, конфіскація російських активів, дієві санкції проти Росії, гарантування духовної незалежності України, українська культурна дипломатія, протидія дезінформації та розбудова нормальних державних комунікацій України, а також необхідна трансформація наших державних інституцій – абсолютно все це неможливо без дієвої співпраці з громадянським суспільством.

Державні рішення мають бути підготовлені на основі найкращої експертизи, і ми вже напрацювали відповідні формати спільної роботи державних структур і суспільства.

Таких форматів потрібно більше.

Внутрішній План стійкості буде деталізований за участю громадянського суспільства, бізнесу, культурної спільноти, медійників, правозахисників.

Зокрема, вдалося реалізувати один із найбільш дієвих інструментів гарантування поваги до воїнів усередині підрозділів Збройних Сил України.

Вже працює система електронних переведень в армії, і за перші дні її роботи в «Армії+» було погоджено вже більш ніж 500 переведень.

Загалом одним лише застосунком «Армія+» скористалися вже 410 тисяч наших воїнів, а всього в системі – 1400 військових частин. Через застосунок опрацьовано 25 тисяч рапортів. Топові функції – електронні рапорти, модуль онлайн-навчання. Запущені опитування військових. Готується в Силах оборони також нове кадрове просування – без прив’язки звань до посад.

Це приклад того, що цифровізація в усіх сферах нашого державного життя є інструментом не просто спрощення процесів і подолання бюрократії, але й об’єднання людей – побудови довіри між державою та суспільством.

Я доручив командуванню Сил оборони й безпеки України опрацювати поширення функціоналу «Армії+» на всі Сили оборони і безпеки, зокрема Національну гвардію України. Передусім це стосується переведень.

Зміна підходів в управлінні людьми у Збройних Силах України, у Національній гвардії України, а також поширення найкращих практик управління, які застосовані в одних підрозділах, на всі інші елементи Сил оборони й безпеки України є центральним завданням оборонної політики нашої держави.

Кожен командир зараз відповідає одне й те саме на питання, що потрібно насамперед. І це – особовий склад. Люди. Комплектація наших бригад. Навчання.

Ми не маємо боятися говорити про складні речі та проблеми в армії. Ефективні рішення можливі лише за умови чесної розмови. Про мобілізацію. Про бронювання. Про СЗЧ.

Проблеми треба долати, а не замовчувати. Причини – з’ясовувати й прибирати.

Міністерство оборони України та військове командування повинні обрати й призначити військового омбудсмена – особистість, яка буде користуватися довірою суспільства. Я чекаю цього найближчим часом.

Всередині Сил оборони потрібні конфіденційні можливості для воїнів розв’язати проблеми, що виникають через порушення прав.

Міністерство оборони України та військове командування повинні представити нашому суспільству нову систему контрактів про службу в Збройних Силах України для громадян, які не досягли віку мобілізації, але хочуть проявити себе найкращим чином у захисті України.

Ці контракти матимуть відчутну, дуже конкретну мотиваційну складову.

І не потрібно жодних спекуляцій: наша держава не готує зниження мобілізаційного віку.

На основі нових контрактних підходів ми маємо поступово переходити до формування армії більшою мірою завдяки контрактам, а не мобілізації.

Загалом пункт щодо фронту в Плані стійкості, а також пункт щодо зброї будуть чи не найбільш об’ємними. Але зрозуміло, більшою мірою це закриті пункти.

Ми передбачаємо цілком конкретні заходи для стабілізації фронту, проведення Силами оборони й безпеки України необхідних операцій як на тимчасово окупованій території України, так і в Росії проти воєнних обʼєктів, а також передбачаємо заходи для суттєво більшої технологічності Сил оборони України.

Зараз на деяких ділянках фронту – і це найбільш гарячі місця – під 90 % знищення техніки окупанта забезпечується дронами. FPV й інші дрони фактично компенсують дефіцит артилерії в нашій армії. І я вдячний усім, хто розвиває цей напрям, виробляє й постачає дрони, тренує операторів. Ця тепер уже масштабна галузь починалася щирим бажанням окремих людей допомогти Україні та згодом переросла в нашу системну перевагу.

Втім, без особистого лідерства в цій системі, без окремих інноваторів, що випереджають систему, буде складно витримати гонку технологій із Росією. Тому ми будемо й надалі заохочувати особисте лідерство та інновації.

Вчора на фронті ми говорили з командирами бригад, зокрема, про дрони та інновації.

Бригадам треба більше власних коштів для того, щоб самостійно забезпечувати себе дронами. І це варто підтримати. Ми збільшимо прямі кошти до бригад.

Значну кількість дронів дає держава. Значну кількість дронів дають волонтери.

Але самі бригади часто бувають іще швидшими у визначенні та заповненні потреб.

І звертаюся до командирів усіх рівнів у наших Силах оборони й безпеки України: обовʼязково дослухайтесь до інноваційних пропозицій підлеглих, бережіть тих, хто впроваджує технології, і поширюйте досвід найкращих рот і батальйонів у бригадах.

 

Дорогі українці, українки!

Україна вже робить максимум, щоб наростити власне виробництво гармат та артилерійських снарядів і виробництво у співпраці з партнерами. Цього року ми вже виробили більш ніж 2,5 мільйона мінометних пострілів і снарядів до артилерії калібрів від 60 до 155 міліметрів. Нарощуємо це виробництво.

Але так само нарощуємо все, що стосується дронів.

Наступного року Україна виробить як мінімум 30 тисяч далекобійних дронів.

Поставлене завдання зробити щонайменше 3 тисячі крилатих ракет і ракет-дронів.

Так само, як і в цьому році, в наступному ми повністю виконаємо цілі щодо виробництва й постачання всіх інших типів дронів.    

Наші воїни вже забезпечують збиття російських розвідувальних дронів за допомогою наших FPV. Продовжуємо шукати рішення для збиття «шахедів» за допомогою FPV.

Щодо ракетної програми багато хто вже запам’ятав українські «нептуни».

Але ми зробили ще «довгі нептуни». Вже сама назва свідчить про завдання. І вже є перші ураження.

Я пишаюся нашими українськими розробниками та виробниками ракет.

Фактично щомісяця я стараюсь відвідувати наші оборонні підприємства. Ми не поширюємо цю інформацію в деталях. Зрозуміло, що це закриті об’єкти.

Але на кожному такому обʼєкті – і я хочу, щоб ви про це знали – я дякую працівникам від імені всіх українців та українок, усього нашого народу.

Це люди, які будують не просто ракети й дрони, створюють не просто снаряди чи техніку.

Українська зброя – це одна з основ української незалежності.

Але одним лише нарощуванням виробництва ми не можемо обійтися.

Нам потрібно випереджати Росію в технологіях. Зараз часто ми шукаємо відповіді на їхні технологічні рішення. Потрібно, щоб вони шукали відповіді на наші технологічні рішення.

Саме це є головною ідеологією пункту «Зброя» у Плані стійкості.

Заради цього в Україні впроваджується формат технологічної Ставки.

У цьому форматі на регулярній основі будемо збирати найкращих фахівців та найкорисніші технологічні ідеї. Перше засідання технологічної Ставки відбудеться на початку грудня.

Саме міцний оборонно-промисловий комплекс України здатен забезпечити Україні самостійність у виборі військової стратегії.

Реалізація воєнних пунктів Плану перемоги та відповідних пунктів Плану стійкості забезпечить реальне стратегічне стримування Росії. Навіть без ядерної зброї ми можемо знайти конвенційні інструменти стримування.

Наша зброя завжди буде нам першим гарантом.

Ми готуємо для цього надійну фінансову основу. Ми спрямовуємо власні інвестиції у виробництво зброї та залучаємо партнерів.

Сьогодні, після цього засідання, я зустрінуся з Прем’єр-міністром Данії Метте Фредеріксен. Вона прибула з візитом в Україну. Щоб підтримати нас у такий день – тисячний день повномасштабної війни. І щоб знову збільшити нашу співпрацю.

Данія стала одним із найнадійніших оборонних партнерів України. Ми всі вдячні Метте за це.

Завдяки данській моделі в український ОПК вже залучено понад 1 мільярд доларів від країн-партнерів. Нещодавно до них приєдналася Норвегія. І маємо відкрити наш ОПК для повноцінної співпраці з партнерами.

Якщо разом із Британією чи Америкою ми здатні виробити тисячі одиниць ракет на рік, значить, потрібен цей партнер навіть у державній частині ОПК. Ми залучили понад 40 іноземних оборонних компаній до роботи в Україні. У сфері ОПК працюють більш ніж 600 вітчизняних компаній, які загалом забезпечують 300 тисяч робочих місць. Це все – історичне досягнення України.

Я прошу всіх присутніх підтримати й подякувати нашим людям, які виробляють українську зброю.

Дякую.

Так само всі ми маємо бути вдячними кожному українському підприємцю, усім, хто зберігає та створює робочі місця в усіх галузях української економіки.

Попри всі складнощі війни українська економіка зберігає базову стійкість. І потребує нової економічної політики нашої держави. Політики, яка буде базуватися на кількох ключових речах.

Перше – максимальна підтримка українського підприємництва, локалізації та виробництва в Україні. Потрібне розширення доступу українських виробників до ринку публічних закупівель – усе, що можна виробляти в Україні, має вироблятися в Україні та закуповуватись в українських виробників. Потрібне дієве страхування військових ризиків. Потрібні послідовна дерегуляція та захист свободи підприємництва, які знайдуть своє відображення економічним зростанням. Потрібне поступове зменшення частки перерозподілу ВВП державою.

Друге – це безпека ведення бізнесу та зниження тиску на бізнес від усіх державних інституцій, які контролюють діяльність інших, а не самі створюють додану вартість. Сприятливість української юрисдикції та залучення інвестицій невіддільні від захищеності кожного «білого» бізнесу в Україні.

Третє – це чесність у відносинах між державою та бізнесом. Ми зацікавлені у максимальній і легальній зайнятості в Україні. В детінізації. І ми розуміємо, що цього не можна досягти лише силовими заходами. Потрібен стимул для детінізації, а не новий тиск. Потрібна довіра та якісне, не надмірне регулювання державою суспільних відносин.

Саме така економічна політика може привести Україну до стійкого економічного зростання, достатнього рівня забезпеченості оборонних потреб України та збереження людського капіталу завдяки тому, що українці зможуть реалізовувати в Україні себе та свої прагнення. Без сильної економіки цього не буде. А сильної економіки не буде без поваги до підприємництва та підприємців.

Тому фактично йдеться не просто про рішення щодо економіки. Йдеться про рішення щодо майбутнього.

Іншою стороною економічної сили для України є здатність держави виконувати свої зобов’язання, передусім соціальні, завдяки податкам і зборам. І в цьому теж варто бути чіткими. Саме внутрішнім ресурсом ми забезпечуємо наші Сили оборони й безпеки України. Тому сплачені податки – це зарплати воїнів.

І хоч зараз, у час війни, ми з об’єктивних причин не забезпечуємо себе самі необхідним фінансуванням на сто відсотків, все ж ми змогли гарантувати на цей і наступний роки повне фінансове забезпечення.

Ризиків для Сил оборони й безпеки України через фінансування немає. У цьому році і в наступному. Незалежно від політичної турбулентності будь-де у світі. Всі зарплати та пенсії в Україні будуть виплачені згідно із законом.

Маємо пакет зимової підтримки для людей.

В березні 2025-го, як щороку, відбудеться індексація пенсій на рівень інфляції.

У наступному році передбачаємо розширення державних програм підтримки бізнесу та споживачів.

Програма «5-7-9» минулого року стала фактично єдиним джерелом доступних кредитів для бізнесу. Цього року уряд почав переорієнтовувати її на інвестиційні цілі.

Понад тисячу українських виробників купили нове обладнання завдяки грантовій програмі підтримки переробної промисловості.

Програми «Зроблено в Україні» та «Національний кешбек» підтримують українського виробника та культуру уваги до виробництва в Україні.

Програма «єОселя» допомагає українцям стати власниками свого дому, стимулює попит на будівельні матеріали та роботи.

Буде відновлено також програму «єПідтримка», яка точно стане в пригоді мільйонам українців.

Звісно, що за умови реалізації нашої економічної стратегії, спрямованої на зміцнення економічної свободи в Україні та визволення з-під надмірних регуляцій підприємницької сили українців, соціальних можливостей у держави та добробуту в країні буде значно більше.

Все це буде відображено в пункті «Гроші» Плану стійкості. Відповідні додатки до цього пункту будуть затверджені спільно представниками уряду та українського бізнесу.

 

Дорогі українці, українки!

Зараз я окреслив чотири пункти внутрішнього Плану стійкості. Перший – «Єдність». Другий – «Фронт». Третій – «Зброя». Четвертий – «Гроші».

Далі шість пунктів:

«Енергетика» – найбільш закритий через злочинне прагнення Росії вкинути Україну в блекаут.

«Безпека» – йдеться саме про внутрішню безпеку в наших містах і громадах.

«Громади» – пункт щодо взаємодії між державою та місцевим самоврядуванням.

«Людський капітал» – пункт, присвячений нашому стратегічному завданню – створити всі умови для українців усіх поколінь та будь-якого походження, щоб жити й розвиватися в Україні.

«Культурний суверенітет» – як логічний результат зростання людського капіталу в Україні.

Та ще один, десятий пункт Плану стійкості, який підсумовує шлях нашої держави та народу протягом тисячі днів цієї війни та водночас залишає моральну основу для життя України в майбутньому, – це «Політика героїв».

Всі десять пунктів внутрішнього Плану стійкості разом із додатками до кожного пункту фактично стануть першою Українською доктриною, яка має провести Україну від війни до миру.

Отже, пункт «Енергетика» – те, що дає будь-якій сучасній країні життєздатність.

Це особливий пункт Плану стійкості.

Щодо енергетики з безпекових причин можна сказати ще менше, ніж про фронт.

Найголовніше – вдячність. Кожній ремонтній бригаді. Всім працівникам і працівницям наших українських енергокомпаній. Усім у світі, хто допомагає Україні долати наслідки російських ударів по нашій енергетиці.

Загалом російська армія здійснила вже понад тисячу обстрілів об’єктів енергетики України. 900 цілеспрямованих російських атак проти об’єктів передачі електрики.

Більш ніж 220 цілеспрямованих російських атак проти об’єктів генерації.

З початку повномасштабного вторгнення Росія окупувала близько 18 гігават енергопотужностей в Україні.

Але наші люди роблять усе, щоб не допустити темряви для України.

Кожен, хто працює заради нашої енергетики, заслуговує на нашу вдячність.

Щодо захисту. Проведено колосальну роботу. Жодних деталей розкривати не будемо. Закритий додаток до цього пункту Плану стійкості буде містити інформацію з відповідним доступом, щоб зберігати контроль над процесами.

Завдання зрозуміле: завдяки всім формам захисту адаптуватися до постійної загрози російського терору. Відповідальність за виконання цього завдання персональна.

Наступне. До кінця року вже будуть підготовлені паспорти енергетичної стійкості наших регіонів. Це вперше в Україні. Для всіх областей буде опрацьована основа для можливості витримати всі енергетичні виклики.

Вже в наступному році імплементуємо паспорти з погляду генерації – і електрики, і тепла. Це стосується, зокрема, децентралізації генерації.

Маємо звернути увагу також на управління споживанням енергії в Україні. Підтримка раціональності споживання енергії є обов’язком держави.

Ми звикли до терміну «енергоефективність». Але маємо також звикнути до того, що заходи з енергоефективності – це не про когось іншого в країні, це про тебе.

Наступне – Україна як енергетичний хаб. Завдяки своїм можливостям в енергетиці наша країна може бути геополітично у Європі серед перших.

Звичайно, це більшою мірою стосується часу після цієї війни. Але передумови для цього маємо створювати вже зараз.

Атомна генерація – очевидний пріоритет.

Газ – збільшення видобутку, інтеграція нашої інфраструктури зберігання газу в європейську енергетичну практику, а також підтримка роботи української газотранспортної системи згідно з базовим сценарієм, для внутрішніх завдань.

Нафта – це збільшення видобутку та відновлення переробки. Складне завдання, але має стати досяжним. Усі підприємства Групи Нафтогаз покращили показники.

Особливо приємно сказати зараз про роботу державного менеджменту в Укрнафті.

Після націоналізації Укрнафта досягла історично найбільш вагомих результатів.

У 23-му – 24-му роках Укрнафта сплатила 78 мільярдів гривень податків та зборів, має зараз чистого прибутку 43 мільярди. Постійно сплачує в бюджет дивіденди. І це в час війни. Показники, які дають розуміння того, скільки коштів було вкрадено в Укрнафті за десятиліття неналежного державного контролю.

Загалом енергетичний пункт Плану стійкості буде деталізований різними додатками – як закритими, так і відкритими, що в сукупності будуть чіткою енергетичною мапою для України на найближчі роки.

Пункт шостий Плану стійкості – «Безпека».

Саме внутрішня безпека в Україні.

Безпечний публічний простір та захищеність приватного життя є базовими потребами. Я б ділив цей напрям на три блоки – Україна сьогодні, Україна повоєнна та Україна сталого й надійного миру.

Які кроки робимо в час війни заради внутрішньої безпеки – це тільки частково відкрита інформація.

Зрозуміло, що в цій сфері є робота і для Служби безпеки України, і для всієї системи Міністерства внутрішніх справ України, і для всіх правоохоронних органів. Йдеться саме про жорстку роботу, яка не дозволяє ворогу підірвати життя України.

Я вдячний усім, хто ефективно працює, щоб захистити нашу державу та людей від відповідних загроз.

Наступне. Міністерство внутрішніх справ України у взаємодії з іншими інституціями впроваджує нову систему на загальнодержавному рівні – безпечна область, безпечне місто, безпечна громада. Результатом має стати відповідний рівень захищеності в публічному просторі в Україні.

Максимальний пріоритет – безпека в навчальних закладах, передусім у школах по всій країні. Поліцейський у школі – обов’язково. Поліцейський у громаді – обов’язково. Люди мають бачити й знати, хто гарантує їм та їхнім дітям безпеку.

Безпековий пункт Плану стійкості передбачає й детальну роботу щодо укриттів. Це модернізація стандартів щодо укриттів, реконструкція та будівництво достатньої кількості нових укриттів.

Окремо хочу відзначити принципово важливий і доволі простий проєкт, який має бути виконаний в усій Україні, – це рамки металошукачів на вході у школи, всі інші освітні заклади, громадські будівлі. Це буквально одна з основ культури безпеки. Урядовці, обласна влада та місцеве самоврядування повинні представити чіткі строки реалізації цього проєкту заради безпеки українців.

Також хочу зробити кілька наголосів щодо часу після цієї війни.

Перше – Україна братиме участь у конкуренції у світі за людей, інвестиції та, в широкому сенсі слова, привабливість. Внутрішня безпека має стати конкурентною перевагою України.

Друге – ми маємо зробити все можливе, щоб мінне забруднення української землі не стало проблемою на покоління. Україні потрібне лідерство в технологіях та у виробництвах заради розмінування.

Третє – ми маємо зробити все можливе, щоб закінчити цю війну справедливо для України. Але навіть за найкращого сценарію все одно залишиться сусідство з Росією.

І в майбутньому українці не мають покладатись на те, що хтось чи щось там зміниться.

Тому укріплення державного кордону України, навчання українців цивільного захисту й домедичної допомоги, розгортання системи базової військової підготовки є довготерміновою необхідністю. І це не про страх, а про впевненість і спокій.

Все це буде відображено в додатках.

Наступний пункт Плану стійкості – «Громади».

Стійкість усієї нашої держави має базуватися на максимальній ефективності управління в громадах. Люди мають відчувати, що громада – для них.

Ми створили спеціальну інституцію для того, щоб врахувати інтереси кожної громади при ухваленні державних рішень, – це Конгрес місцевих та регіональних влад. Я вдячний усім, хто приєднується до його роботи.

Конгрес дає змогу кожній громаді бути почутою кожною державною інституцією.

Зараз, в умовах війни, прифронтові громади та громади у прикордонні з Росією потребують особливої підтримки.

Громади, які прийняли найбільше переселенців, потребують спеціальних рішень для більшої внутрішньої інтегрованості людей. Є диспропорція в доходах громад – у зв’язку з релокацією бізнесу та на основі віддаленості від фронту. І це лише кілька причин для того, щоб існували спеціальні принципи до нашої взаємодії з громадами у час війни.

Все це буде відображено в додатку.

Крім того, на рівні громад об’єктивно існує зараз та буде постійно збільшуватися міжнародний компонент роботи – роботи з громадами в країнах-партнерах, а також із країнами, які взяли шефство над тим чи іншим нашим регіоном чи містом і опікуються його відбудовою.

Таких зв’язків, таких побратимств повинно бути якомога більше. І що більше в них буде змісту, як у співпраці, наприклад, між Данією та Миколаївщиною, то сильнішою буде вся наша держава.

І це завдання МЗС України та уряду загалом – підтримувати й спрямовувати міжнародну роботу на рівні громад.

Має збільшуватись і співпраця між громадами в Україні на основі принципу «пліч-о-пліч». Розвиток проєктів згуртованості всередині нашої країни, коли тилові й більш спроможні громади підтримують і допомагають прифронтовим і тим, що під обстрілами.

Ми застосували заходи спеціальної підтримки нашого Харкова в умовах постійного російського терору, щоб життя залишалось у місті. Це стосується спеціальних податкових умов у Харкові. І це довело свою корисність.

Доручаю розробити аналогічні умови для інших прикордонних міст – для центрів тяжіння на сході України, для Сум, для Чернігова.

Маємо не забувати й про наші громади, які зараз на тимчасово окупованій території.

Україні потрібна готовність на всіх рівнях для того, щоб у правильний час та в результаті правильних заходів ми могли відновити контроль над усією своєю територією.

І повернути людей. Для цього Україні потрібна максимальна сила дипломатії.

Наступний пункт Плану стійкості – «Людський капітал».

Фактично це про державну повагу до кожного й кожної з мільйонів наших людей.

Ми повинні створити всі умови для того, щоб українці – хоч би де перебували – справді могли відчувати себе українцями, працювати в Україні, з Україною, для України, зберігати справжній і сильний емоційний зв’язок з Україною, з усією українською нацією, з її досягненнями, завданнями.

Бути українцем і не бути осторонь України.

Потрібні такі умови для кожного громадянина, для кожного, хто хоче пов’язати свою долю з Україною.

В додатках саме до цього пункту Плану стійкості буде опрацьовано:

1. Українську політику щодо відновлення. Бо нам потрібне відновлення не просто тих чи інших будівель та обʼєктів, а життя людей.
2. Національний стандарт безбар’єрності. І це стосується не тільки інфраструктури. Українська політика цифровізації – це прибирання саме таких бар’єрів, які не просто зменшували доступ різних груп у нашому суспільстві до державних послуг, але й робили Україну більш розділеною. Цифровізація додає Україні рівноправ’я всіх громадян. Ми маємо й будемо це розвивати. Українська «Дія», українська «Мрія» та всі інші державні та громадські цифрові сервіси продовжать зміцнюватись.
3. Освіта. Нам потрібен новий та фактично надзвичайний підхід до освіти. Окрім всіх звичних функцій освітньої галузі, маємо забезпечити реалізацію ще одного завдання – збереження українських дітей, мільйонів українських дітей, які зараз перебувають у різних країнах, у полі української культури, українського національного буття. Від належного виконання цього завдання багато в чому залежить майбутнє нашої держави.
4. Потрібно модернізувати та зробити максимально дієвою нашу соціальну політику. Політика охорони здоров’я має бути спрямована на реальну досяжність національних цілей зі збереження життя людей і збільшення тривалості життя українців. Україні потрібна спеціальна політика дитинства – конкретні заходи, які допомагають батьківству в Україні, підтримують сім’ї та сімейне виховання, дають дитині змогу рости в безпечному та сучасному соціальному середовищі.
5. Наша політика щодо церкви та релігійних організацій. За умови збереження світського характеру державних інституцій ми маємо й можемо розвивати партнерство між державою та церквою, між державою та релігійними спільнотами. В Україні є глобально важливий інституційний приклад такої співпраці – Рада церков і релігійних організацій, і на базі цієї інституції сформовано діалог між державою та всіма релігійними спільнотами України. В межах цього діалогу можемо визначати, які моделі більшої співпраці здатні зміцнити Україну та українців, нашу духовну незалежність та соціальну роботу в Українській державі.

            Звичайно, не йдеться про московську церкву. Час тих, хто освячує терор, закінчився.

Які конкретні рішення можна озвучити зараз із метою збереження людського капіталу України?

Україні потрібен інститут множинного громадянства. Маємо визнати цю реальність: українці – це вже глобальна нація. І маємо не намагатися обмежити це, а спрямувати в інтересах України.

Україні потрібен перезапуск дипломатичної служби. Це стосується різних аспектів роботи нашої дипломатії – і фінансових, і персональних. Зараз опрацьовуємо це разом із міністром закордонних справ України.

До кінця року будуть проведені заміни в корпусі послів України. Особливу увагу приділяємо державам G7+. Заповнимо всі вакансії українських послів.

Також Україні потрібне інституційне посилення всієї політики щодо українців за кордоном – щодо наших людей з усіх хвиль міграції.

Маємо створити спеціальний орган центральної виконавчої влади – Міністерство об’єднання українців, яке буде займатися справами глобальної української спільноти не поміж інших справ, а цілеспрямовано.

До кінця року представимо на затвердження кандидатуру міністра.

І, звичайно, не забуваємо про дуже приземлені, конкретні, відчутні рішення, які допомагають людям кожного дня. Зокрема, цього року ми запровадили для всіх українських дітей із першого по четвертий клас школи безкоштовне харчування.

Я доручив уряду забезпечити в наступному році безкоштовне харчування для всіх українських школярів.

Наступний пункт нашого Плану стійкості – «Культурний суверенітет».

І ми опрацюємо цей пункт разом з українською культурною спільнотою.

Коли ми готували концептуальні основи Плану стійкості, провели серію зустрічей із різними українськими діячами. На одній із зустрічей було запропоновано формат, який може стати дуже продуктивним для оновлення української культурної політики. Фактично було запропоновано зібрати велику культурну коаліцію – на регулярній основі – усіх тих, хто має бачення для культурної політики в Україні, знає, які рішення можуть допомогти, і головне – своїм досвідом довів, що вміє бути результативним.

Ми обов’язково реалізуємо такий формат.

І загалом будемо додавати політиці Української держави щодо культури таких спільних сил. Потрібні партнерства. Як в Україні, так і на міжнародному рівні.

Ми реалізуємо формат «культурного Рамштайну» для України. Пан міністр Микола Точицький представить деталі.

Наступне. Україні потрібен буквально календар заходів для української культури – в усіх регіонах світу, на весь рік, щоб ми могли на рівні держави цілеспрямовано та системно підтримувати український контент, український культурний продукт.

Нам потрібна культурна дипломатія – активне просування наших українських наративів через культурні та мистецькі проєкти за кордоном.

Потрібна побудова довготривалих професійних зв’язків та культурної кооперації з культурними інституціями країн-партнерів.

Потрібна підтримка перекладів українських авторів іншими мовами та інтеграція наших українознавчих студій в академічні кола світу, тобто фактично – системне сприяння створенню кафедр україністики у світових університетах.

Саме мовою культури можна досягти тих країн і спільнот, які недосяжні для нашої політики чи інформаційної сфери.

Наступне. Створення сучасних культурних просторів і можливостей, перегляд та оновлення культурної інфраструктури.

Захист, пошук і повернення нашої української культурної та історичної спадщини. Збір доказів щодо злочинів проти культурної спадщини та забезпечення відповідальності.

Збереження наявних музейних колекцій, але й розвиток інфраструктури сучасного мистецтва.

І найочевидніше. Цілеспрямоване, системне створення нашого, українського контенту. Такого контенту, який здатен повністю замістити російський контент. Це інвестиції у створення українського культурного продукту для різних соціальних груп та вікових категорій. Передусім для дітей. І це питання – і про стійкість, і про безпеку.

Ми повинні переграти Росію і в цьому.

І, нарешті, десятий пункт Плану стійкості – «Політика героїв».

Чи не найбільш відповідальний пункт із морального погляду.

Ми всі розуміємо, які речі потрібні. Врегулювання переходу з військової служби у статус ветерана. Залучення ветеранів на державну службу. Програми підтримки ветеранів та сімей наших воїнів. Повна інтеграція ветеранів у суспільне та економічне життя. Освіта для ветеранів. Підтримка в освіті дітей наших воїнів. Належна реабілітація після поранень, після полону. Належна комунікація із сім’ями полеглих воїнів та зниклих безвісти. Належна підтримка.

Все повинно дати інституційну гарантію того, що держава та суспільство завжди поруч із ветераном та його сім’єю. І це потрібно повністю, системно реалізувати.

Що вже робиться?

Перше – здоров’я ветеранів. Реабілітація. У кожній кластерній та надкластерній лікарні створюються реабілітаційні відділення та центри ментального здоров’я.

Завдання для урядовців, для місцевої влади: у 25-му році амбулаторні реабілітаційні відділення мають бути в кожній громаді, де є лікувальний заклад.

З наступного року запускається й додаткова оплата для сімейних лікарів за декларації, що укладені з ветеранами.

Друге – завершені підготовчі роботи для запуску програми помічника ветерана.

Ухвалені необхідні нормативні акти, виділені в бюджеті кошти, у наступному році заплановано навчити та оплатити працю 11 тисяч фахівців із супроводу ветеранів.

Третє – мережа ветеранських просторів. У кожному районі нашої країни має бути такий простір.

Щонайменше 80 нових ветеранських просторів будуть побудовані у громадах в наступному році.

Четверте – програми економічної та соціальної підтримки для ветеранів.

Одне з ключових питань – це свій дім.

За цей рік за всіх складнощів майже 4,5 тисячі сімей ветеранів були забезпечені допомогою на придбання житла. І окремо діє наша програма особливої шани до Героїв України. 274 сім’ї Героїв забезпечені квартирами.

П’яте – освітні програми. 2200 ветеранів здобули в цьому році нову освіту в центрах професійно-технічної освіти. В наступному році продовжимо такі програми навчання.

З першого січня нового року діятиме програма підтримки освіти для дітей ветеранів. І це дуже важливо.

І в спеціальних додатках до цього пункту Плану стійкості має бути ще відчутна кількість і якість програм на підтримку ветеранської політики.

Дорогі українці, українки!

Повністю План внутрішньої стійкості для нашої держави з усіма додатками буде представлений і переданий у грудні цього року.

Головне – справжня стійкість для України.

Тисяча днів війни.

Тисяча днів, як українці дали Путіну по зубах.

Ми маємо закінчити цю війну – завершити її справедливо.

Але так, щоб навіть беззубим Путін в Україну не повернувся.

Ми це повинні забезпечити.

Слава Україні!

 

 

]]>https://www.president.gov.ua/news/mi-mayemo-ne-dopustiti-shob-htos-u-svi...]]>