Дизайнерка із Сєвєродонецька вишиває назви міст на одязі та торбах

]]>Креативна машинна вишивка на одязі – основна діяльність Аліни Глухової. На своїй продукції майстриня вишиває назви міст, які постраждали від війни, тож для людей, які вимушено покинули свою домівку, такі вироби мають особливе значення.]]>

]]>Про спогади з Сєвєродонецька, виникнення ідеї вишивки та шлях розвитку своєї справи Аліна Глухова розповіла виданню ТРИБУН.]]>

Сєвєродонецьк – місто, де народилась Аліна. Там вона закінчила 11 класів, а у 2014 через події, які розгорталися на сході України внаслідок збройної агресії РФ, мусила залишити свою домівку. 

“В мене не було повноцінного випускного, бо тоді російські окупанти зайшли в наше місто і перебували там досить тривалий час. Мені довелося виїхати до Харкова і вже там складати вступні іспити до інституту. З того часу я прожила у цьому місті аж до 2021 року, а тоді – повернулася додому”, – згадує дівчина.

Сєвєродончанка також ділиться згадками про те, що відчувала в момент першої окупації її рідного міста: 

Було не так страшно, як у 2022 році, бо тоді я була мала – 17 років. Одного ранку я прокинулася від вибухів, які лунали з Лисичанська. Було дуже лячно, але водночас не було розуміння, що таке війна. Окупантів я не застала, бо одразу виїхала, а повернулася аж після звільнення міста. Тоді побачила багато розрухи на околицях Сєвєродонецька, а мої знайомі, які проживали на той час у Луганську, розповідали, як вони жахливо живуть: без електроенергії, інтернету, без якогось зв’язку.

Вступивши до вишу, Аліна прожила у Харкові до 2021 року, а тоді повернулася в Сєвєродонецьк. Вдома дівчина стала частиною арт-резиденції «Плюс Мінус Нескінченність», в якій проводилися різні тематичні заходи, зокрема музичні техно-вечірки. Також там організовували виставки галереї «Гарелея Неотодрешь», засновником якої є лисичанин Віталій Матухно. 

“Сєвєродонецьк дуже розвинувся з 2014 року, ставши обласним містом. Згадуючи про нього, я не сумую, бо він залишив у моїй пам’яті тільки щасливі спогади. Мені подобались його озера, парки, річка недалеко – багато часу можна було проводити на природі. Плакати за цим всим немає сенсу. Треба просто чекати, коли його деокупують, щоб повернутися та все відновлювати”, – каже дівчина. 

Познайомившись з митцями сходу та надихнувшись, Аліна вирішила розпочати власну творчу діяльність:

"Вирішила зайнятися вишивкою, бо під час карантину багато вишивала та в’язала. Я працювала зі своїм товаришем, який мав вишивальну машинку, а потім потрапила на ще одну резиденцію, яка мала різну техніку для моєї справи. Туди я приходила, навчалась, придумувала якісь свої дизайни. Також займалася апсайклінком – давала нове життя непотрібним речам. Знайшовши непотрібну штору, я перетворила її на 10 нових торб. Згодом помітила, що в мене непогано виходить, і вирішила поїхати до Харкова навчатися швейної справи".

Запланованим у Харкові курсам з вишивки так і не вдалося розпочатися, бо дата їх відкриття припала на початок повномасштабної війни. 24 лютого дівчина зустріла там же – “застрягла” на небезпечній Салтівці на 10 днів. Після тривалих пошуків евакуації Аліні все ж таки вдалося дістатися вокзалу, а далі – Львова, в якому вона проживає вже майже три роки. 

“Я мала надію навчатися, удосконалювати навички шиття, а виходить, приїхала у Львів через війну. Діставшись сюди, я просиділа десь пів року просто в шоці, бо не розуміла, де я знаходжусь і чому. У мене одна валіза речей, немає роботи, якоїсь підтримки, бо батьки на війні. Тоді було дуже складно. Але після цього я стала «відходити» й наново купувала необхідну техніку та матеріали для вишивки. Відновлюючи свою справу, перше, що спало мені на думку, – екоторби з вишивкої назв і гербів наших міст”, – згадує майстриня.

Вже у Львові народився бренд сєвєродончанки – “Гостра справа”. Аліна пояснює, що значення такої назви трактується просто: “гостра, бо йде від голочки”. 

Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Маріуполь – назви цих міст майстриня вишиває не тільки на екоторбах, а й на одязі та шевронах. Саме це дало поштовх для подальшого розвитку творчої справи сєвєродончанки. 

“Багато людей залишили свої домівки через вторгнення, а хтось взагалі втратив їх. А мої роботи зігрівають серця переселенців, бо вони знаходять у них частинки свого рідного міста. Навіть ті, хто виїхав за кордон, замовляють торби та одяг з вишитими гербами та назвами міст, сплачуючи за доставку навіть більше, ніж за саму річ. Це мене дуже радує та мотивує, бо розумію – моя робота точно не дарма”, – каже Аліна. 

Про теперішню роботу у Львові дівчина розповідає з позитивом, бо знайшла “свою” компанію: 

“Тут зі мною творчі люди, яким подобається моя діяльність. Мене запрошують на різні тематичні заходи, пропонують колаборації, кличуть на різні площадки продавати свою продукцію, на ярмарки. Мені тут комфортно, бо є куди розвиватись. Останній захід, на який мені вдалося потрапити, був від творчої організації «Kepsko»”.

Аліна Глухова зазначає, що всі івенти, в яких їй доводилося брати участь після повномасштабного вторгнення, були благодійними: 

“Від 10% до 30% від свого прибутку кожен продавець з наших вечірок надсилає на спільну «банку», а потім організатори заходу відправляють зібрані кошти у благодійні фонди або напряму до потребуючих”.

Про цілі на майбутнє Аліна говорить відверто: перш за все – масштабування і збільшення продажів, бо це її основна робота. Також дівчина додає про діяльність у творчому хабі “Плюс Мінус Нескінченність”, який зараз знаходиться в Києві: 

“Ми працюємо над відкриттям шоу-руму, в якому будуть представлені тематичні роботи митців зі сходу. Це поки що в розробці, але ми майже на старті. Я також долучатимусь до цієї справи та продаватиму там свої роботи”.

Своєю працею дівчина намагається мотивувати творчі особистості, які прагнуть створювати мистецтво, але бояться осуду чи соромляться.  

“Якщо ви бажаєте займатися тим, що приносить вам задоволення, – не бійтесь складнощів, долайте їх. Я не перший рік працюю за бажаним напрямком та вже бачу, що в мене є результат своєї творчості. А це – дуже круті  відчуття. Розумію: роботи далі будуть ставати тільки кращими, якщо просто не зупинятися”.

Джерело: ТРИБУН - ]]>https://tribun.com.ua/uk/113126-vishivae-nazvi-mist-na-odjazi-ta-torbax-...]]>