З офісу на війну: як працівник ІТ-сфери став бойовим медиком, який пройшов Сєвєвродонецьк і Бахмут

Антон на псевдо «Аїст» — бойовий медик роти 205 батальйону, а в цивільному житті — досвідчений працівник ІТ-сфери. В лютому 2022 року він був серед тих, що стали до лав Сил територіальної оборони ЗСУ.

Про те, як досвід айтівця несподівано пригодився у війську, Антон ]]>розповів]]> у проєкті «Ті, хто примножують силу», - ]]>повідомляє Великий Київ]]>.

Він киянин. Народився й виріс у Києві. Після школи одразу подався в ІТ-сферу. Багато компаній тільки розгортали свій бізнес в Україні, тож були готові навчати майбутні кадри. Антон навчався в університеті, навчався в них і водночас працював.

До війська тоді жодного стосунку не мав.

“Зізнаюся, одна з причин, чому після школи я пішов у виш – щоб завдяки навчанню там отримати відстрочку від служби у війську. Уникнути призову в такий або в інший спосіб – було загальним трендом серед молоді. Ніхто тоді не бачив і не розумів необхідності служити, вважаючи це просто роком чи півтора втраченого життя”, – говорить захисник.

Тоді в суспільстві панувало переконання, що на Україну ніхто не нападатиме і служба в армії – це просто рудимент минулого.

“До 2014 року в моєму середовищі Росію не вважали ворожою країною. “Братнім народом”, правда, також. Нервувала “бидляцька” поведінка росіян у наших містах і на відпочинку. Але тоді всі просто розуміли, що така їхня сутність і така природа. Звісно, все змінилося в чотирнадцятому році. Окрім того, що стало зрозуміло хто є хто, ми усвідомили, що орда на сході може в якийсь момент сунути не тільки на Донбас, але й в інші області й далі на Київ”, – додає Антон.

Після Майдану він пройшов своє перше навчання з тактичної медицини. З початком вторгнення стати на військову службу вдалося не відразу. Всюди відповідали, що місць більше немає, підрозділи укомплектовані. Потрапити до війська Антону допомогла майже кумедна історія, коли він зізнався, що має навички з тактичної медицини.

Спочатку 205 батальйон виконував завдання в межах Києва. Антон використовував будь-яку можливість, щоб провести навчання по тактичній медицині, знаючи, що врешті-решт це точно знадобиться. Кожен солдат повинен знати як накласти турнікет, зупинити кровотечу й чим допомогти під час евакуації пораненого.  

Перший бій відбувся в червні, коли він в складі зведеної роти відправився під Сєвєродонецьк. Було зрозуміло, що відступивши з Київщини, не досягнувши жодної цілі на Чернігівщині та Сумщині, ворог перегрупується і зосередить сили на Донбасі. Де й розпочнуться найважчі бої. Так воно й сталося.

Більше “стрілкотні” й поранених було під час відрядження в Бахмут. Відчувалося, що в росіян з’явився дефіцит снарядів, і вони почали лізти піхотою. Саме під Бахмутом Антон сповна відчув як це — бути бойовим медиком. Бо якщо під Сєвєродонецьком важких випадків в цілому було 5-6 за весь час, то там – понад 40. Вогнепальні та осколкові поранення, контузії – словом, увесь “спектр діяльності”.

На посаді бойового медика Антону якось довелося навіть командувати взводом.

“Ми живемо у важливий та доленосний час. В цій війні вирішується не лише доля нашої держави, але й, без перебільшення, доля всієї Європи. Попри те, що наша боротьба надовго і попереду ще багато роботи, я все ж будую плани на майбутнє. Всі війни закінчуються. Вдома мене чекає сім’я – дружина і діти. Тому я дуже добре знаю за що воюю”, – говорить боєць.

Він говорить, що чекають на нього і в його компанії, яка з самого початку підтримує свого співробіника-захисника фінансово. Тому після перемоги він повернеться на улюблену роботу. До попереднього мирного життя.

Джерело: Великий Київ - ]]>https://bigkyiv.com.ua/z-ofisu-na-vijnu-yak-praczivnyk-it-sfery-stav-boj...]]>