З бабусиної скриньки через покоління

У Сєвєродонецькій галереї мистецтв відбулося свято з нагоди відкриття сучасної та інтригуючої виставки під назвою «Бабусина скринька». Треба одразу зазначити, що це сумісний проект Луганського обласного Центру народної творчості та галереї мистецтв. Три роки тому в цьому залі відкривалася виставка з такою ж назвою, але то був лише початок зібрань експонатів у «бабусину скриньку». На той момент представляли роботи лише сєвєродончани. Сьогодні ж виставка репрезентує сімейні раритети, які зберігаються у сім’ях Сєвєродонецька, Лисичанська та родин з Кремінського району. Тому експозиція набула регіонального статусу.
Відкривала виставку директор Луганського обласного Центру народної творчості Ірина Д’ячук, яка привітала відвідувачів і зазначила, що це вже не перший проект, реалізований разом з Сєвєродонецької галереєю мистецтв. За її словами, попереду на нас чекає ще багато сумісних проектів.
«Ця виставка має назву «Бабусина скринька», тому що на ній представлені раритетні речі, які перейшли від бабусі до матері, від матері до дочки, від доньки до онучки, – зазначила Ірина Ігорівна. – Деяким речам, представленим в експозиції, понад сто років».
Тим часом керівник клубу «Лівша», методист обласного Центру Наталія Стрільцова провела для присутніх екскурсію, у ході якої присутні дізналися, що на виставці є рушники, надані родиною Волкових з Кремінського району, виконані у техніці вишивки «занизування», що імітує узорне переборне ткацтво. Характерною особливістю такої вишивки є те, що вишивальна нитка протягується через усю довжину орнаменту, аналогічного шву «поперед голки». Вишивка найчастіше виконується червоними нитками, іноді вводяться як додаткові – сині або чорні. Узори геометричні – ромби, квадрати. «Занизування» добре поєднується з ажурними техніками. Дивлячись на такий рушник, здається, що споглядаєш тканий килим – настільки щільно виконана техніка вишивки. У нашому регіоні така техніка використовується досить рідко. Тому можна припустити, що рушник привезений до Кремінського району з Західної України, Житомирської області.
Присутні на виставці мали змогу також розглянути декілька видів весільних рушників, характерною ознакою для яких є зображення чаші та дерева життя, адже рушник – це програма майбутнього подружнього життя. На ньому закладали шифр на подальше щастя молодої сім’ї, долю майбутніх дітей та добробут родини.
Підлітки, а їх на відкритті виставки була більшість, дізналися, що рушник – святиня, оберіг сім’ї, унікальне явище української матеріальної та духовної культури, що поєднує в собі декоративність та глибокий символічний зміст. З орнаментом його вишивок пов’язані образи добра, краси, захисту від усього злого у житті. Серед експонатів є родинні рушники, на яких, як літопис, писалася сімейна історія.
На виставці представлено також багато серветок. Тому що в минулому сторіччі їх використання та прикрашання ними оселі було модним та поширеним, зокрема у нашому регіоні. Пізніше до них приєдналися різновид доріжок, накидок тощо, прикрашених різними орнаментами, а найбільше – рослинними.
Серед експонатів є декілька вишиванок та жіночих сорочок. Одна з них має історію. Дівчина вишивала собі сорочку на весілля, мріючи про щасливе життя у коханні та добробуті. Але батьки вирішили видати її за нелюбого. Тому в день весілля, зодягнена у вишиванку, 15-річна наречена втекла з церемонії. Подальша доля дівчини невідома. Але сорочка збережена. Отже дівчина мала сім’ю. Зараз сорочку зберігає родина Білецьких з Лисичанська.
Цього разу виставка поповнилася також предметами побуту. Зокрема, тут можна побачити дерев’яну лопату для виймання хлібу з печі, рогачі під горщики, веретено, коромисло, праски: монолітні та на вугіллі, а також рифлену дошку.
Праски на вугіллі використовували на початку 20 століття. Вони представлені як сковорідка: всередину чавунної жаровні з ручкою закладалися гарячі вуглини. Тоді тильною стороною прасували білизну. Нагрівальні праски простіші. Перед вживанням чавунні моноліти просто розігрівали в печі. Але вони були важкими. Часом їх вага сягала до 10 кілограмів.
Є серед експонатів і святкова вишита скатертина з китицями. Вона привернула до себе увагу багатьох присутніх. Особливу зацікавленість до неї проявили члени клубу любителів вишивки «Червона ниточка». Нещодавно Сєвєродонецька галерея мистецтв запрошувала на виставку вишитих ікон і картин, рушників і вишиванок, панно та скатертин, зроблених руками майстринь цього клубу. Тому вони оцінювали представлені роботи з професійної точки зору та історичної значимості.
Частину експонатів виставки «Бабусина скринька» надала родина Терещенко. Її представник був присутній на відкритті. Член Національної спілки народних майстрів України Леонід Терещенко (в галереї зараз експонуються його роботи фасадної скульптури) пояснив відвідувачам, як і для чого збирає старовинні речі, а також як працювали деякі з них.
«Ми з сином давно збираємо старовинні ужиткові предмети, – розповів Леонід Вікторович. – Буває, отримуємо як подарунки, а часто купуємо на сорочинських ярмарках. Як їздимо, обов’язково привеземо якусь залізяку. На таких ярмарках дуже цікаво. Багато продають старовинних речей, і недорого. Чимало продають натурального, старовинного полотна ручної роботи. Збираємо з метою залишити згадку для людства. Бо цих речей скоро не буде. Праски та рогачі переплавляють на металобрухт, дерев’яні речі просто викидають. Сьогодні, щоб підтримати захід, ми надали декілька речей. А вдома, у гаражі у нас ще багато є цікавинок. Спеціально не збираємо. Просто потрапляє на очі, беремо і зберігаємо». Під час бесіди Леонід Терещенко тримав у руках старовинний замок. Розповів, що коли жив у Сватовому, у бабусі хата закривалася на такий. А ключ ховала над дверима. І так усе Сватове закривалося. «Принаймні од тих, хто був маленького зросту, – жартує майстер. – Вже тієї хати бабусиної давно немає. А як був у Сорочинцях, побачив цей замок і придбав на згадку одразу два».
На виставці є імітований святий куток. У ньому, за народними традиціями, ікона, обрамлена рушником. Є заслон для печі, поряд з яким лопата для хлібу та рогачі. Ніби у справжній бабусиній хаті.
Протягом місяця ця колекція буде поповнюватися. Мешканці Сєвєродонецька та родини зі Сватівського району, що в силу обставин не змогли потрапити на виставку до її відкриття, нададуть свої старовинні предмети. В основному сорочки, рушники, серветки та скатертини. Експозиція «Бабусина скринька» працюватиме до 30 червня. Тому всі, кому не байдужий піднесений світ краси і фантазії, схвильована розповідь про думки та почуття людей попередніх поколінь, мають змогу приєднатися до мистецтва з бабусиної скриньки, що іде через покоління.

Олеся ПЕТРОВА