В.о. директора школи № 4 Сєвєродонецька Анна Лаптєва: "Я вірю, що Луганщина буде звільнена"

Їхньої школи не існує – будівля вщент знищена окупантами й фізичного доступу до закладу освіти немає. Та все ж, школа працює: і вчителі, і переважна більшість дітей категорично відмовилися змінювати свій заклад освіти. Тут учні пишуть наукові роботи, беруть участь у міжнародних конкурсах та проєктах, а дорослі власним прикладом мотивують дітей до постійного самовдосконалення, - "]]>Нова українська школа]]>".

Заклад працює лише дистанційно, проте веде активний набір першачків на наступний навчальний рік. Адміністрація попри все хоче зберегти заклад і з оптимізмом дивиться в майбутнє: “Хай уже немає стін, але є ще наша земля, на якій можна ці стіни побудувати”.

]]>“Нова українська школа” поспілкувалася з в.о. директора школи № 4 Сєвєродонецька Луганської області Анною Лаптєвою]]> про те:

• як їм вдалося зберегти учнівський та педагогічний колективи;
• як організували українське дистанційне навчання в умовах окупації;
• як працюють із дітьми з ООП онлайн;
• з яким цікавим досвідом зіштовхнулися учні та педагоги в закордонних школах.

Фото: Анна Лаптєва

Далі – пряма мова.

– Як вам вдалося організувати навчання в умовах, коли фізичного доступу до закладу освіти немає?

Через повномасштабне російське вторгнення в окупації опинилася і наша Сєвєродонецька міська територіальна громада. Війна, звісно, принесла проблеми в усі сфери життя людей. Лихо не оминуло й наш заклад – будівлю школи обстріляли вже в перші дні війни. Більша частина споруди зруйнована внаслідок бойових дій, матеріально-технічну базу закладу розграбовано – мародери поквапилися привласнити все цінне, що залишилося на окупованій Луганщині.

Але школа – це не про заклад чи будівлю, це про людей. У якому стані зараз наше шкільне приміщення – невідомо: зв’язок із містом утрачено, але навчання продовжується.

Зараз наш заклад освіти працює дистанційно на платформі Human School. Вона дає змогу комунікувати не лише в один бік, надсилаючи завдання, а й отримувати зворотний зв’язок.

Коли ситуація більш-менш стабільна, уроки проводимо з 8:00 до 17:00. Кожен урок починається о рівній годині – 9.00, 10.00 тощо. Учні мають по 15 хвилин перерви, у тому числі для зручного запам’ятовування часу занять. Звісно, буває, що війна вносить у розклад свої корективи.

Для учнів, які зараз навчаються за кордоном, вчителі проводять додаткові заняття після обіду або викладають матеріали на платформі. Намагаємося дотримуватися санітарного регламенту та чергуємо синхронний і асинхронний дистанційні формати. Часто виникає потреба проконсультуватися з учителями особисто, особливо в тих дітей, які перебувають за кордоном. У такому випадку консультацію проводимо тоді, коли це зручно учневі.

Усі ці форми робіт відображаються на платформі. Адміністраторів там декілька: один опікується початковою ланкою, інший – середньою, є адміністратор від керівництва школи й навіть від управління освіти. Адміністратори можуть відслідковувати освітній процес у кожному класі – і проведення уроків, і домашні завдання, і комунікацію учнів із педагогами. Вони поширюють оголошення, створюють загальношкільні події, опитування, наповнюють фотогалереї. Це дає змогу оперативно інформувати вчителів, школярів, батьків про всі актуальні події закладу.

Наші учні мають доступ до своїх оцінок, переглядають їх в онлайн-журналі після занять. Це дає змогу вести прозору статистику освітнього процесу, а учням і батькам оперативно отримувати відгук від вчителя щодо виконаних завдань, ставити запитання тощо.

– З якими найскладнішими викликами зустрілася школа в цей період?

Найскладніше було врівноважити емоційний стан дітей, вчителів і батьків та розпочати роботу в нових реаліях, залишившись без техніки й документів. Спочатку ми пережили період страху, але змогли перемикнути свою увагу на навчання, завдяки чому вдалося вистояти й продовжити роботу.

Які уроки ми із цього винесли?

Насамперед досвід дистанційного навчання, отриманий під час ковідних карантинів, допоміг нам швидко адаптуватися до нових реалій.

Наразі в нашій школі навчається 429 учнів, працюють три інклюзивні класи, де вчаться діти з ООП. Там також працюють асистенти вчителів. Їхня роль – надавати учням класу підтримку в навчанні, коли вони того потребують, для подолання освітніх труднощів. А сьогодні всі діти внаслідок отриманих психологічних травм потребують такої підтримки – постійно чи тимчасово.

У школі також організована робота соціально-психологічної служби, отримуємо підтримку і від фахівців ІРЦ. На жаль, наші діти завчасно подорослішали, тому мушу визнати, що допомоги потребують постійно.

– Чи є особливості дистанційного навчання для дітей з особливими освітніми потребами?

Звичайно. Ми зберегли посаду асистента вчителя на дистанційній формі навчання у повному обсязі. І педагог, й асистент вчителя зараз працюють насамперед із батьками – допомагають їм організувати дитину з ООП та надавати їй підтримку в дистанційному освітньому процесі.

Діти з ООП потребують чимало індивідуальної роботи, особливо, якщо ми говоримо про початкову школу, – додаткові хвилинки відпочинку, наприклад, коли учневі некомфортно під час проведення онлайн-уроку.

Також ми проводимо адаптацію навчального матеріалу для учнів з особливими освітніми потребами. Коли педагог працює в парі з асистентом вчителя, ми можемо забезпечити безбар’єрне навчання для кожної дитини, навіть в онлайн-форматі, давати можливість здобувати якісну освіту всім учням без винятку.

– У вас є діти, які змушені навчатися за кордоном. Чи важко вам підтримувати комунікацію з ними?

Трохи легше підлаштуватися вчителям початкової школи. На прохання батьків вони можуть проводити окремі заняття для таких дітей після 15:00. Звісно, це додаткове навантаження на вчителя, але вони розуміють, у яких ми всі зараз умовах і йдуть назустріч батькам і дитині, яка потребує допомоги.

У старшій школі по-іншому: тут ми практикуємо індивідуальні консультації. Причому педагоги так само йдуть назустріч побажанням учнів і іноді такі додаткові заняття відбуваються і поза робочим часом, а то й у вихідні.

Я вважаю це стратегічним питанням, бо діти, які нині змушені перебувати за кордоном, напевно, захочуть повернутися в Україну, хай навіть за кілька років. І їм потрібно буде мати свідоцтво про освіту українського зразка. То чому б не допомагати в цьому вже зараз, думаючи про майбутнє, та створювати дітям комфортні умови для якісного навчання так, щоби їм хотілося і навчатися, і повернутися?

– У вас є вчителі, які зараз працюють у закордонних школах. Чи беруть вони щось із закордонного досвіду в роботу в українській школі онлайн?

Безумовно, їм є що порівнювати. Навіть в одній європейській країні дві школи можуть мати різні освітні програми.

• Майже всі педагоги наголошують на відсутності домашнього завдання (або воно невелике і просте). Не можу сказати, чи це перевага, чи недолік.
• Відзначають також і те, що в закордонних школах великі й цікаві перерви. Мабуть, щодо перерви, скажімо в 40 хвилин - годину ми можемо поки тільки пофантазувати, а ось щодо наповнення такого відпочинку, то, як каже шкільний соціальний педагог, “вони би нам позаздрили”. Адже ми мали цікавий досвід проведення перерв разом до повномасштабної війни: у нас початкова та старша ланки навчалися в різних корпусах. Доросліші діти-волонтери ходили до “малюків”, щоб їх розважити, робили колективні корисні справи.

Досвід кожної країни унікальний, скрізь є свої підходи до навчання. Не можна говорити, кращий він або гірший. Цікаво дізнаватися про цей досвід, обирати для себе певні методики чи інструменти, але не варто забувати, що маємо і власні чудові й дієві традиції, які теж можуть бути цікавими для запозичення зарубіжними освітніми системами.

– Як вам вдалося зберегти ваш учнівський і педагогічний колективи у воєнний час за умови фізичної відсутності закладу?

Наша школа має сталий, згуртований колектив однодумців та професіоналів. Якщо говорити про статистику, то порівнюючи з 2021 роком кількість учнів скоротилася майже на 40 %. Озвучувати причини, мабуть, не варто, і так усе зрозуміло. Але маю сказати, що дуже багато батьків та учнів повертаються саме до нас, бо заклад зарекомендував себе як надзвичайно потужний. Як утримати учнів? Зацікавити! Тому, навіть у нинішніх складних умовах насамперед працюємо над собою.

Свято до Дня вишиванки

Шкільний вертеп-2022

Так, звісно, якась кількість педагогів адаптується до реалій воєнного стану, тому подекуди вони змушені звільнятися. Так, наприклад, Європа забирає в нас педагогів. Це було очікувано, бо хороші фахівці потрібні всюди. Мається на увазі, що ті вчителі, які змушені були виїхати за кордон і працювати з нашими дітьми дистанційно, з початку цього року мають працювати в європейських школах на ставках із повним навантаженням, адже соціальна допомога зменшується.

З одного боку, мені дуже приємно, бо наші вчителі дійсно заслуговують високої похвали. Але з іншого, коли підписуєш наказ, то дуже щемить, бо складно їх відпускати. Йдуть насамперед молоді й вмотивовані, але час диктує свої умови.

Я вірю, що Луганщина буде звільнена від окупаційної влади, що ми повернемося до своїх домівок. І хай уже не буде стін, але є ще наша земля, на якій можна ці стіни побудувати.

Я пишаюся тим, що наші педагоги попри обставини не “розбігаються”, не бояться працювати. Ми в постійному русі та вдосконаленні нашого професіоналізму, бо за нами йдуть діти.

Найменші учасниці відкритого міського поетичного конкурсу “Джерельце”

Наша школа єдина від Сєвєродонецька є учасницею Малої Академії наук. Наразі ми готуємося до третього Всеукраїнського етапу, адже у двох попередніх посіли перші місця. Беремо участь в екологічних конкурсах, проєктах глобальної освіти “Знаємо права людей” (модель ООН), “Школу вгору”. Мотивуємо учнів до участі, бо розуміємо, що через мотивацію можемо засвідчити, що ми – команда, що школа працює для дітей. Нам дуже приємно, що нас підтримують батьки, наші випускники. Навіть технічний персонал школи, який зараз фактично не працює, залишається з нами на зв’язку. Ба більше – усі ці люди дуже активні: у соцмережах закладу освіти діляться публікаціями, коментують, радять, підтримують.

Наші вчителі – це про можливості. Наші учні – це про цікавість та мотивацію. Напевно, це і є справжня НУШ, і я безмежно цим пишаюсь. Наша місія – зберегти заклад. А це означає максимально його підтримати, повірити в кожного з людей, які залишилися – від учнів та батьків до педагогів та технічного персоналу.

– А як складається з НМТ у ваших випускників?

Ми почали процес реформування нашого закладу освіти: з 1 вересня 2021 року вже не проводимо набір учнів 10 класів. Проте минулого року мали ще 50 випускників 11 класів, які складали НМТ. Одна учениця отримала 200 балів з історії України і я вважаю, що це прекрасна ілюстрація результатів нашої роботи.

Минулорічні випускники, які практично всі показали досить високі результати навчання, обрали паралельну освіту одразу у двох вишах – українському та закордонному. А на моє питання: “Як ви все встигаєте?” лише сміються: “А як інакше? Нам же ще країну відбудовувати!”

За матеріалом: Нова українська школа - ]]>https://nus.org.ua/articles/haj-uzhe-nemaye-stin-ale-ye-nasha-zemlya-na-...]]>