Віктор Стороженко: «Тримати Сєвєродонецьк уже було неможливо.»

В умовах повномасштабного збройного вторгнення російської федерації проти України, історія театрального актора Віктора Стороженка (псевдонім Мартін Філдман) – вибухова суміш, яка підриває основи рашистської пропаганди. Віктор Стороженко, батько якого африканець, народився в Севастополі, але в "русский мир" не закохався. Легко опанував рідну українську мову, поїхав вчитися не в Москву, а в Київ.

Маючи на руках "білий квиток" та нуль відсотків військового досвіду, після 24 лютого Віктор пішов добровольцем в "Легіон Свободи", який став частиною Національної гвардії України. В ньому Віктор здобув досвід вуличних боїв у Сєвєродонецьку та був поранений під час надважкої артилерійської битви в Зайцевому.

Віктор Стороженко в ]]>інтерв’ю кореспонденту «Української правди» Євгену Руденку]]> розповів про рідний Крим, бої в Сєвєродонецьку та Зайцевому. Про долю піхотинця, посттравматичні жахіття та присутність Бога на війні.

Ми публікуємо розповідь Віктора Руденка вибірково: про захист від рашистів Луганської області та безпосередньо Сєвєродонецька, поранення воїна та його впевненість у тому, що у цій війні нам неможливо програти.

Повністю ]]>матеріал «Актор Віктор Стороженко з "Легіону Свободи": Поки бомби не прилетять в Пітер та Москву, вони нічого не зрозуміють»]]> читайте за посиланням ]]>https://www.pravda.com.ua/articles/2022/08/26/7364774/]]>

Про захист Луганщини та Сєвєродонецька

«Як добровольці ми були на Сумському, Чернігівському напрямках, а потім нас приєднали до Нацгвардії, частина 30/18. І тут пішло-поїхало: Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Зайцеве.

Пройшло лише двадцять хвилин після того, як нас привезли в Сєвєр, як ми зайняли позиції, і почався перший стрілецький бій. Уяви, п'ятдесят метрів: ти бачиш ворога – він бачить тебе. Вулиці, постріли, все як у пейнтболі.

У мене лише тиждень тактичних занять. Коли почався цей бій, відчуття були дуже дивні. Це настільки смішно, що перші хвилини здавалось, ніби ти у якомусь шоу. Я казав собі: стоп, не вірю, що це реальність.

В Сєвєродонецьку ми їх клали взводами, серйозно кажу! Цього не може бути: або я настільки крут, або вони настільки жахливе лайно (сміється). Так, по арті там було дуже страшно. Але Сєвєр для нас став святом стрілкових боїв. Коли ми вийшли з міста, нам казали: "Ви маєте унікальний досвід вуличних боїв. Ви маєте вижити, передавати його іншим".

Хтось каже: "Ну, це ще не "вагнерівці!". Добре, ок, на моїх позиціях їх не було. Але ж і я не "вагнерівець". Наші хлопці з лівого флангу прийняли бій саме від "вагнерівців" і втратили всього одного "двохсотим", а ворога просто "розмотали". І це був теж наш батальйон. Там також був актор – Володимир Ращук (став командиром роти).

Тримати Сєвєродонецьк уже було неможливо. Вони розбили мости. Ми передавали їжу, воду та інше річкою на човниках. Нас крили "Градами". Ти не уявляєш, наскільки там було важко.

Ми прокидалися десь о 3:00, завантажували машину. Їхали ближче до позицій і ще десь 500 метрів тягли на собі БК (боєкомплект). Нас всього четверо. І так кожний день. Ми просто здихали. Постачання не можна було зупиняти.

У Сєвєродонецьку ми отримали унікальний досвід стрілецьких вуличних боїв. Але Зайцеве вже показало, що автомат у руках просто заважає. В якийсь момент ти хочеш його викинути, розумієш? Він як великий непотрібний брелок (сміється).

Сучасний бій – як "Шоу Трумана". Він починається з того, що в небо підіймають десять–двадцять дронів. Наші, ворожі… Ти вже не розумієш, де чий, тому не можеш стріляти по них.

Одночасно в небі знаходяться багато камер, вони коригують вогонь. Все так швидко відбувається, сховатися неможливо.

Шоу триває, і ти – його учасник. Якесь відчуття безпорадності, дивини: десь сидять чуваки, багато чуваків, дивляться на тебе з неба, і ти не знаєш, вог (ствольна граната) з дрона прилетить чи артилерія лупане по наводці.

Про поранення

Поранення я отримав у Зайцевому (Бахмутський район Донецької області), під час пекла, якого ніколи не бачив, навіть у Сєвєродонецьку.

Я був із чергування, не спав цілу ніч. Бій почався зранку. Мене і ще одного чувака, колишнього чоловіка моєї сестри (він дуже крутий інженер), раптом викликали в головний штаб. Кажуть: "Ви ж в Youtube дивилися, як міномет працює? Ось вам, друзі, десять набоїв та навідник".

Ми стали посеред поля. Зробили три пристрілочних, а з четвертого влучили прямо в бліндаж, в якому сиділи п*дори. Це слово вже всі вживають як термін на адресу ворога, в ньому немає нічого емоційного (посміхається). І вони там в бліндажу задвохсотились.

Уявляєш, вперше в житті в руках тримали міномет і попали! Нам в штабі аплодували стоячи. Бліндаж, в який ми влучили, був наш. Вони витиснули нас з позицій, але ми їх розбили і пішла зачистка.

Бій тривав з сьомої ранку. Мене поранило о 18:45. Наче вже все добре було. Вони ще нас накривали, але обстріли вже стихали. І тут раптом прилетіла касетна міна.

Мені пощастило – я був в активних навушниках, уламок потрапив у кістку під глаз, зробив дві дірки та вийшов…

Про головне

У цій війні нам неможливо програти. Ми вже не програли.

Немає жодної зовнішньої сили, обставини, яка змусить нас капітулювати.»

Нагадуємо, повністю ]]>матеріал «Української правди» «Актор Віктор Стороженко з "Легіону Свободи": Поки бомби не прилетять в Пітер та Москву, вони нічого не зрозуміють»]]> за посиланням ]]>https://www.pravda.com.ua/articles/2022/08/26/7364774/]]>