Сєвєродонецький художник представив виставку власних картин у Києві (ФОТО, ВІДЕО)

З 1 по 22 листопада 2023 року в столичній бібліотеці імені Костецького пройшла виставка картин сєвєродонецького художника Юрія Барабанова.Представлені картини він написав з натури або по фото протягом останніх півтора року, бо все надбання художника згоріло під час обстрілів міста навесні 2022 року.

“Северодонецк онлайн” завітав на виставку поспілкуватися та подивитися на картини.

Бачив, як змінюється місто

“Коли я був маленьким, мої батьки, вчителі за фахом, вирішили переїхати в Сєвєродонецьк. Вони нічого не знали про це місто, але чули від родичів, що це красиве та перспективне місце”, — розповідає Юрій Барабанов.

Юрій Барабанов

Він з родиною переїхав у Сєвєродонецьк у 1967 році.

“Коли ми приїхали, тоді ж почув солов'їну, якою спілкувалися наші родичі з Лисичанська, Томашівки та Смолянинова, хоча місто було переважно російськомовним. У цей час Сєвєродонецьк швидко розбудовувався. Бачив на власні очі будівництво Льодового палацу спорту, ПК Хіміків, нових житлових масивів міста, басейна "Садко", в який ходив потім на плавання. Місто водночас просторе та компактне. Можна було пройти за тридцять п'ять хвилин його все вздовж і впоперек. Дуже озеленення там було гарне”, - каже художник.

Малював з дитинства  

“Я малював з дитинства, перемалював якісь картини. Пригадую, як у нас відкрилася художня школа. Організували її Степан Ружницький та Зінаїда Шаповалова. Це було таке невеличке приміщення — барак одноповерховий, там, де зараз Пенсійний фонд”, — розповідає пан Юрій.

Він зазначає, що у цьому бараці було три кімнати: ліпка, живопис, рисунок.

“Цей барак знесли дуже давно вже. Але тоді я почав малювати більш серйозно й після художньої школи вступив до Харківського художньо промислового інституту”, - каже художник.

Після цього він працював на заводі “Азот” художником-дизайнером.

“Пропрацював там до закриття заводу товарів народного споживання. Згодом став художником-оформлювачем, художником-постановником в палаці культури Хіміків. А вже в останній час був викладачем в дитячій художній школі”, — розповідає пан Юрій.

Головним, говорить художник, в освіті було навчити учнів володіти простором, малювати просторово. Також виходили працювати на вулиці групами.

“Ми проводили пленери. В основному — на “Чистому”, бо до озера було близенько. У школи був дуже ініціативний директор — Євген Шматко — організовував виїзди на інші локації зі старшими дітьми. І ми виїжджали, наприклад, у Святогірськ, у Лисичанськ, до Привілля”, - згадує художник.

Юрій Барабанов зазначає, що має нахил до зображення природи.

“Так вийшло, бо по життю більше писав природу, займався портретами, дружніми шаржами”, - каже він.

Евакуація та фарби

Пан Юрій розповідає, що, порівняно з 2014 роком, у лютому 2022-го було гучніше та небезпечніше.

“Ми не очікували, та й ніхто не очікував повномасштабного вторгнення. Ми жили в Сєвєродонецьку по вулиці Курчатова. Обстріли там почалися майже відразу”, — говорить художник.

Він згадує, як зникли електрика, газ, опалення, а обстріли посилювалися, довелося готувати на вулиці.

“Я склав пічку з підручних матеріалів, на ній готували спочатку самі, потім сусіди доєдналися. Ото готуємо, принесемо в квартиру, поїмо. З продуктами ставало важче й важче, з водою були проблеми. Ходили в сусідні будинки і за водою, і телефони заряджати. А 14 березня, коли обстріли посилилися, ми вирішили виїжджати. Виїхали маршруткою від Дитячого світу”, - розповідає Юрій.

Юрій Барабанов

Він говорить, що діставалися місця евакуації перебіжками від під'їзду до під'їзду через обстріли.

“Спочатку ми вирушили у Верхньодніпровськ. Туди нас запросила знайома. Пробули там десь до травня. У кінці травня приїхали в Київ. Доньку запросили на роботу сюди й ми разом переїхали”, - каже художник.

Пан Юрій зазначає, що малювати почав відразу.

“Знаєте, вже у Верхньодніпровську я купив акварельні фарби та папір. І намалював кілька пейзажів, які є представлені на виставці”, - розповідає він.

Після переїзду в Київ пейзажист познайомився з місцевими художниками та бібліотекою імені Костецького, які часто проводять цікаві виставки.

“На виставці у мене тут представлені в основному пейзажі, які ми робили на київських пленерах. Є тут портрет Володимира Сосюри у молодості, пейзажі з ботанічного саду імені Гришка”, - каже він.

Окремо виставлені шаржі, на яких можна впізнати сєвєродончан.

“Це шаржі періоду, коли я готувався до ювілейної виставки в 2016 році, я намалював своїх друзів. Там було вісім портретів, і от збереглося що збереглося на знімках. І все. Більше нічого нема. У мене всі роботи згоріли разом із квартирою. Тому зараз такий прекрасний момент почати все спочатку й зробити якийсь новий етап в житті”, — говорить художник.

Пан Юрій намагається підтримувати зв'язки з друзями та продовжує малювати. Він говорить, що зараз час працювати, а не сумувати за минулим.

Текст - Марина Терещенко

Відео, фото - Олександр Млєков

Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/22278