Сєвєродонецькі вчителі святкують професійне свято в евакуації

2 жовтня професійне свято відзначатимуть українські вчителі. Вперше тисячі з них святкуватимуть в евакуації. Стосується це і сєвєродончанок, двох колег - Світлани Красюк та Єлизавети Дерід. В матеріалі та відео дві історії про переїзд, підтримку та любов до своєї справи.

Сєвєродончанка Світлана Красюк працює в освіті 39 років. Починала вчителькою початкових класів, працювала також у відділі освіти та економічному інституті менеджменту. Та з рештою повернулась до рідної сєвєродонецької школи №17. Нині це ліцей "Ювенес" під керівництвом Марини Гладкої.

"Щемить серденько, коли бачиш, як було, які були щасливі. Діти готували концерти, привітання. Стіннівки випускали, батьки вітали, святкували, була така атмосфера якраз в переддень свята. Вона у нас з четверга починалася й уже були святкові дні четвер. п’ятниця, — розповіла ]]>Суспільному]]> вчителька.

Світлана викладає географію з 6 по 11 клас та очолює міське методичне об’єднання вчителів цієї дисципліни.

За її словами, у вільний час вона любить подорожувати. До Дніпра, де живе зараз, поїхала, рятуючись від війни.

"Вимушені були виїхати після тритижневого перебування в підвалі в Сєвєродонецьку з мамою, яка в мене після аварії інвалідом стала. Важко було. Волонтери приїхали прям додому, забрали нас і вивезли сюди", — розповіла Світлана Красюк.

За її слова, з учнями, які роз’їхалися по світу, спілкується через монітор ноутбука. І хоч до онлайн освіти, каже, звикли за часів карантину, сумує за дітьми та школою.

"Коли з дітьми проходимо тему корисні копалини, я кажу: "Діти, якби були в класі, я б вам показала там відбитки, рештки давніх рослин, тварин, тому що діти збирали, колишні наші випускники приносили, колекції поповнювали". Сподіваємось, що ми повернемось, що ми зустрінемось, хоча дуже важко. Розуміємо, що це не скоро буде, але надія є", — розказала вчителька.

Єлизавета Дерід викладає українську мову та літературу, фото: Суспільне. Суспільне

Колега Світлани Єлизавета також наразі працює дистанційно у Дніпрі. Третій рік вона викладає українську мову та літературу.

"Щодня до 15 години, спілкування з дітьми, обмін інформацією, спілкування з колегами. Це дуже сильно відволікає від того, що відбувається навколо. Це насправді дуже важлива річ, я дуже чекала, що ми почнемо працювати вже нормально, якраз онлайн. Бачити дітей, спілкуватися з ними. Робота справді помагає продовжити життя, перегорнути сторінку, що ми бачили в місті", — зазначає Єлизавета Дерід.

Жінка розповіла, що їй допомагають підіймати настрій і пухнасті улюбленці — коти Сіма та Тунець. А також те, як переносять усі складнощі її учні.

"Старші навіть з гумором, в певному випадку вони навіть раді, бо деякі за кордоном, там — новий досвід. Вони багато чого розповідають з цього, їм також цікаво. Але коли ми торкаємося тем, особливо на літературі, національно-визвольної війни, то, звичайно, ми проводимо паралелі, вони пригадують те, що зараз у нас відбувається", — розповідає Єлизавета.

Джерело: ]]>https://suspilne.media/287380-severodonecki-vciteli-svatkuut-profesijne-...]]>