Сєвєродонецька фірма відновила виробництво в Умані

Підприємство “ТАНА” з Сєвєродонецька відновило виробництво у місті Умань. Завдяки тому, що частину обладнання та колективу вдалось евакуювати з під обстрілів, на новому місті підприємці винайняли приміщення та вже випустило кілька партій продукції - Сєвєродонецьк онлайн.

Фірма виробляє композиційні полімерні матеріали, які використовують в автомобілебудуванні, електротехніці, меблевому виробництві. Продукцію “ТАНА” широко використовують на закордонних ринках. Підприємці постачають свої матеріали до Євросоюзу, Турції та багато інших країн. За кордоном купляли й сировину для виробництва. Наразі ж багато, під впливом ринку та ситуації в Україні, співробітництво з деякими містами України, такими як Харків та Херсон, призупинено.

“З наших матеріалів виробляють велику кількість речей, які ми використовуємо в своєму повсякденному житті. Починаючи з деталей внутрішнього оздоблення автівок: дверні панелі, підкапотний простір, бризговики, килимки; електротехніки: різноманітні конектори, негорючі матеріали в апаратурі; закінчуючи меблями: крісла, стільці, частини вікон та дверей. Також з наших матеріалів роблять підошви для спортивного взуття, спеціалізованого взуття. Також широко наші матеріали застосовується в медичній промисловості. Взагалі, важко назвати галузь, де вони б не використовувались”, - розповідає директор фірми “ТАНА” Сергій Войтюк.

В Сєвєродонецьку “ТАНА” виробляла близько 400 тонн продукції, зараз цей показник знизився до 100-150 тонн. Тобто виробництво в середньому знизилось у два з половиною рази. Але, за словами Сергія, казати про кінцеві цифри ще рано, бо підприємство не повністю відновило виробничі лінії. Наразі триває наладка та монтаж обладнання.

Монтаж обладнання підприємства "ТАНА" в Умані

“Ми реалізували лише 50% можливостей обладнання, яке зараз маємо в наявності. Якщо ж говорити про плани, то збираємось вийна 250-300 тонн продукції на місяць. Але це буде залежати від багатьох факторів, як будуть розвиватись події в Україні та на експортних ринках. Зараз ми обмежені в співпраці з іноземними покупцями через дорогу логістику. Доставка з різних причин подорожчала у два рази. І це суттєво знижує нашу конкурентоспроможність. Дуже дорого завозимо сировину, бо не працюють порти. Те ж саме з експортом. Тому зараз для нас залишається актуальним саме український ринок”, - каже Сергій.

24 лютого підприємство зупинили виробництво, яке вдалось відновити лише в Умані. Частина співробітників одразу виїхала, інші залишились та чекали розвитку ситуації.

“Я не вірив, що це можливо. Потім ще довго не міг прийти до тями, усвідомити, що це сталося. До останнього дня ми вели інвестиційну діяльність, вкладалися в виробництво, в розвиток. Купляли нову техніку та обладнання. Як і всі, ми прокинулись під звуки потужних вибухів. Тоді й прийшло усвідомлення. Я видав розпорядження зупинити виробництво”, - згадує Сергій.

Близько двох тижнів деякі співробітники намагались виживати під обстрілами, частина перебувала на підприємстві. Сергій в цей час жив у Рубіжному.

“Я перебував у друзів в приватному секторі, в будинку був підвал, але як виявилось,такі підвали не пристосовані до обстрілів такої артилерії, яку використовували росіяни. Протягом двох тижнів ми й носа не могли показати, не було жодної хвилини передиху від обстрілів. Коли вже були зруйновані сусідні будинки, ми зрозуміли, що потрібно евакуюватись, бо потім вже не буде можливості. Взяв волю в кулак, зібрав родичів та виїхав. Жахливі картини відкривались - руйнування, загиблі люди”, - згадує Сергій.

Одна з перших партій полімерів після релокації

Чоловік каже, дорогою українські військові ставились до переселенців доброзичливо, підказували дорогу, допомогли поміняти пробиті колеса. Так доїхали до Дніпропетровщини. Весь час Сергій спілкувався з робітниками, які залишились у Сєвєродонецьку. До кінця березня були рідкі прильоти, а потім почались жорсткі обстріли. Ніхто зі співробітників не постраждав, та й обладнання, вартістю в десятки мільйонів гривень, на той час ще було не пошкодженим.

“Наприкінці березня нам вдалося організувати рейси з Сєвєродонецька. Зібрали команду мужніх людей, які вже під обстрілами демонтували обладнання. Завдяки ним ми зберегли свою фірму. Нам здавалося, що кожна поїздка може стати останньою. На тиждень ми робили 3 рейси. Таким чином вивезли половину обладнання. Нажаль, багато й залишилось. Останній рейс вже був дуже небезпечний, снаряди прилітали на територію, в будівлю” - розповідає Сергій.

Натепер виробничі майданчики “ТАНА” в Сєвєродонецьку повністю зруйновані снарядами та вогнем. Також у місті залишався й запас полімерів, що є дуже горючими матеріалами.

Приклад продукції фірми "ТАНА"

За словами Сергія, близько 20 співробітників залишились на тимчасово окупованій території. Багато все ж виїхали на підконтрольну Україні територію. Ті, які працюють зараз в Умані за рахунок фірми забезпечені житлом та соціальними послугами.

“Слід розуміти, що будь-яке обладнання без людей - це металобрухт .Щоб ми не вивезли, лише спеціалісти можуть його запустити та налагодити виробництво. Підприємство зацікавлене в робітниках, а вони в підприємстві. Ми зібрали найбільш кваліфікованих співробітників. Далі плануємо розширяти штат за рахунок місцевих спеціалістів”, - каже Сергій.

За його словами, не дивлячись на релокацію, фірма “ТАНА” залишається конкурентоспроможною на українському та зарубіжних ринках. Вимоги, які до продукції виставляють за кордоном, вимагають постійно самовдосконалюватись, піднімати планку якості та рівень виробництва. До Сєвєродонецька, за словами Сергія, обов’язково повернуться.

“Для всіх, хто у нас зараз працює, це головна мрія. Повернутись, та все відбудувати. Там були друзі, колеги, багато спогадів. Рідна природа, зручні компактні міста. Зрозуміло, що буде важко, але ми на свої землі”.
 

Євгеній Тетяничко, журналіст

Джерело: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/15956