Сєвєродончанин Олександр Моісєєнко про творчість та допомогу військовим

Олександр Моісєєнко все життя присвятив улюбленій справі – ковальству. До початку  повномасштабного вторгнення, він власноруч виготовляв фігури для прикрашання  рідного міста Сєвєродонецьк. А з початком війни у 2022 році – допомагає ремонтувати спорядження українським військовим, а із частин, які були не потрібні у роботі, чоловік робить прикраси і для інших областей України.

]]>ТРИБУНу герой розповів історію від першої особи.]]>

МАГ – це всього лиш мої ініціали

Я народився у чудовому місті Сєвєродонецьк, там провів усе своє життя. За освітою інженер-механік, тому ще з юнацьких років, мені подобалось виготовляти різні меморіали із заліза. У 15 років став байкером і взяв собі прізвисько «МАГ». Це всього лише мої ініціали. Пізніше зайнявся художньою зваркою і це став творчий нік, бо я міг виготовляти такі речі, які люди називали фантастичними. З початком війни на сході України у 2014 році, моє прізвисько стало ще й волонтерським, бо я почав цим активно займатись.

У місті влаштували перестрілку, але я пішов домовлятись про зелений коридор

Я завжди був активною людиною і намагався брати участь у будь-яких справах, які були мені цікаві або приносили б користь оточуючим. На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, я почав волонтерити. Це почалось у місті Лисичанськ. Там залишилось декілька угрупувань людей, які чекали росію, і згодом вони влаштували перестрілку з українськими військовими. Через декілька днів, у цивільних були проблеми із постачанням базових речей, не було води та продуктів. Я вирішив приїхати та домовитись про зелений коридор для наших машин, щоб завезти людям їжу. Це було зробити важко, адже ситуація у тих регіонах була вкрай складною, але через кілька разів вмовлянь – нам надали безпечний прохід для допомоги населенню.

Дуже хочу бути корисним своїй країні

Також допомагаю українським військовим із ремонтом техніки: радіатори, авто, зброя. Так я хотів підтримати хлопців, бо сам знаходжусь у лавах ЗСУ та знаю наскільки це важко. Особливо коли спорядження ламається, а людини, яка б його полагодила, просто немає. Тому я поєдную приємну мені справу з корисною.Почав цим займатись ще з початком війни на сході у 2014 році. Тоді це було на волонтерській основі, я ремонтував обладнання у своїймайстерні у Сєвєродонецьку. Тому маю великий досвід та гарні знайомства. Зараз продовжую займатися цим самостійно, бо дуже хочу бути корисним своїй країні.

Я живу цією справою, бо найкраще вмію робити – ремонтувати зброю

У лютому 2022 року, я вивіз свою сім’ю на захід України, а сам поїхав служити до Києва та захищав місто від ворога. А коли мене відпустили на відпочинок, то з радістю продовжив займатись зваркою. Тому що я живу цією справою, бо найкращевмію робити – ремонтувати зброю: пушки, гармати, кулемети. Також зміг евакуювати свої інструменти із Сєвєродонецька, якими зараз працюю та допомагаю. Саме ними роблю буржуйки та похідні кухні для хлопців, бо вони потребують необхідних умов для життя навіть в такій ситуації.

Багато людей загинуло на війні у 2022 році, та хочеться, щоб память про них жила вічно

Незважаючи на війну, у мене є художні задуми.А саме, хочу зробити українського Котигорошка.У мене виникла така ідея, коли знайшов річний буй. Цього героя казки хочу створити з шабльою, булавою, тризубцем та з Джавеліном у руках. Він буде стояти на деталях підбитого російського танку, а на булаві буде надпис «Himars». Ціль цих робіт –  щоб діти запам’ятали історичні події українського народу. Бо багато людей загинуло на війні у 2022 році, та хочеться, щоб пам’ять про них жила вічно.

Моя робота була подарована Президенту України

Всі мої художні виготовлення чи роботи для допомоги військовим, мають назву «АТО-арт». Коли я ремонтую зброю, то в руки потрапляє багато деталей підбитої російської техніки, частину я використовую для ремонту, а залишки йдуть на меморіали. Була ситуація, яка дуже мене потішила. Друзі сказали, що потрібно виготовити якусь особливу фігуру, а де вона буде стояти мені не повідомили. А пізніше я побачив, що вона була подарована Президенту України Володимиру Зеленському. Мені було дуже приємно бачити це.

Мої роботи стоять у різних містах України

В Сумах, на тому місці де був сильний бій, стоїть, зроблений мною, меморіал. В Коломиї – скорпіон, він означає пам’ятний знак усім українцям, які пішли захищти країну. У Станиці Луганській мою роботу розбили, бо вона була близько до лінії вогню. Пам’ятник у Дніпропетровській області зроблений на честь загиблих воїнів. Та у багатьох інших регіонах представлені мої роботи. Так я відчуваю що роблю якийсь внесок для історії рідної країни.

Інколи, я пишу вірші

Під час процесу написання віршів, мій моральний стан поліпшується, тому так я допомагаю собі сам. Почав займатися цим ще з 2010 року та продовжую і на сьогоднішній день.

Цілувати всіх не буду

Я від жаху заричу

Хто с загарбником якшался

Мабуть я руками вб'ю!!!

Я на сгарищі домівки

Буду мовчки пити спирт

Вспоминати хто загинув

Щоб прогнати тих всіх гнид

Може хвате і терпіння

Містом я проїдусь скрізь

Хоча буде заважати

Той поток моїх то сліз....

Я родився, я там виріс ....

Але те що зараз там...

Ні прийняти, зрозуміти

Я не зможу!!! Мабуть сам!

За матеріалом: ТРИБУН - ]]>https://tribun.com.ua/uk/101214-severodonchanin-oleksandr-moiseenko-z-pr...]]>