Сергій ШАХОВ: «Наше головне завдання – запустити підприємства, забезпечити мир та надати людям можливості для нормального життя в Україні!»

– Сергію Володимировичу, кажуть, що політик – людина, яка займається справами поточними, а державний діяч бачить і працює на перспективу.

– Насправді так і є. У стінах парламенту доводиться займатися законотворчістю, а робота з виборцями потребує вирішення нагальних питань. Все взаємопов’язано. Захист інтересів українців – ось головне завдання і парламентарів, і урядовців. Те, що відбувається зараз, – це геноцид українського народу. Всі ми говоримо з трибуни: до Європи, до Європи, до Європи! Чому б не навести порядок всередині нашої країни, щоб Європа нас закликала до себе! Нам треба надати людям можливості для нормального життя в Україні.

– Ви обрані депутатом Верховної Ради України по виборчому округу №114, який розташований на півночі Луганської області.  Однак у парламенті активно відстоюєте й інтереси сєвєродон­чан, у яких інший депутат-мажоритарник. Чому?

– Євгена Бакуліна, який був обраний по виборчому округу №106, куди входить місто Сєвєродонецьк, оголошено в розшук за підозрою в присвоєнні та відмиванні грошей. Верховна Рада України схвалила такі дії правоохоронців. Він закрив свою громадську приймальню, відповідна заява надійшла до міської ради. А проблем у жителів міста вистачає і їх треба вирішувати.

Що стосується мене, то до того, як стати народним депутатом,  я був обраний депутатом Сєвєродонецької міської ради VII скликання від політичної партії «Наш край». Тут мешкають мої виборці, тут працюють мої однопартійці-однодумці.

– Одна з найрезонансніших справ, яку Ви підтримали, – захист прав та законних інтересів територіальної громади Сєвєродонецька внаслідок рейдерського захоплення ПАТ «РВС Банком» Льодового Палацу спорту.

– Я тримаю руку на пульсі ситуації, і не дам хабарникам та брехунам обкрадати жителів Сєвєродонецька, які своїми руками збудували цей Палац красень, бо не в моїх правилах зупинятися у напівкроці. Надіслав запит на ім’я Генерального прокурора Украї­ни Юрія Луценка, аби прокуратура розібралася з тим, що сталося з Льодовим.

Якщо чиновники беруть багатомільйонні кредити, а потім їх просто розграбовують, розраховуючись натомість майном громади, то їх діям треба дати відповідну оцінку і покарати, коли прокуратура все-таки доведе факт величезного злочину та проведення махінацій.

Більше того, продажні чинуші забрали в дітей міста найбільший спортивний та культурний майданчик. І якщо в правовому полі їх діям можна дати різну кваліфікацію, то з морального боку – це страшна крадіжка.

Прокуратура Луганської області розслідує кримінальне провадження. Сподіваюся, що спільними зусиллями і через суди ми зможемо повернути Льодовий Палац у комунальну власність.

У господарському суді також знаходиться позов прокуратури в інтересах Мінмолодьспорту відносно скасування іпотечного договору. У розробці поліції перебуває провадження, яке стосується реєстратора й посадових осіб банку. На споруду Льодового Палацу накладено арешт.

Льодовий Палац – головна арена не лише Сєвєродонецька, а й усієї Луганської області, територія якої підпорядкована українській владі, і він буде працювати. Я провів перемовини з банкірами. На сьогодні існує домовленість про те, що масові культурні та спортивні заходи у Льодовому будуть проводитися.

– Відомо, що Ви потурбувалися й про благоустрій нашого міста, зокрема, посприяли залученню іноземних партнерів.

– Я звернувся до команди експертів з Києва та представників іноземних компаній з пропозицією взяти участь у благоустрою Сєвєродонецька. А щоб вони на власні очі побачили місто, ініціював поїздку сюди. Була проведена зустріч з представниками місцевої влади. Гості також мали можливість проїхатися головними проспектами міста – Хіміків та Центральним, відвідати парк, озеро, зелені зони, оглянути фонтани біля міського Палацу культури та між Льодовим Палацом і площею Перемоги. Тобто побувати на тих об’єктах, які найбільше потребують перетворень і які в перспективі можуть стати не лише улюбленим місцем відпочинку городян, а й предметом їх гордості.

– Коли вже мова зайшла про благоустрій, не можу не запитати у Вас про ще одне не менш актуальне на сьогодні питання – капітальний ремонт доріг.

– Стан українських доріг – проблема загальнодержавна.  Масштабний їх ремонт, який зараз почався по всій країні, – це тест для уряду. Або він знову буде закопувати мільярди гривень в ями, або скористається шансом активно розвивати вітчизняну економіку. Для цього має почати боротися із відкатами, підвищувати вимоги до якості і безпеки доріг та збільшити їх гарантійний термін.

Щоправда, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман зазначив, що цього року чітко розмежують відповідальність за утримання автошляхів:

– 123 000 км – протяжність доріг місцевого значення. Пряма відповідальність обласних держадміністрацій. На допомогу виділяють 35% загального обсягу Дорожнього фонду;

– 46 985 км – протяжність доріг державного значення. Пряма відповідальність «Укравтодору». Доля коштів, що виділяються – 60% обсягу Дорожнього фонду;

– 250 000 км – протяжність доріг в населених пунктах. Пряма відповідальність органів місцевої влади, передусім муніципалітетів.

І уточнив, що окрема стаття фінансування – 5% Дорожнього фонду – піде на безпеку доріг: острівці безпеки, пішохідні переходи, безпечні розв’язки, розмітку, додаткові знаки, засоби відеоспостереження.

«Кошти на проведення робіт на місцевому рівні є: бюджетна субвенція в обсязі 11 млрд. грн., а також ресурси, отримані в результаті реформи децентралізації», – повідомив Прем’єр-міністр.

На дороги виділяється 2,6 млрд. грн. Це рекордна сума.  А у нас там, де великі гроші, там і велика корупція. Тому дуже важливо встановити відповідальність за освоєння грошей та якість виконаних робіт, бо в Україні ремонтують дороги постійно, але їх немає. На жаль, асфальт сходить разом зі снігом.

– Одним з пріоритетних для Вас є питання соціального захисту найбільш вразливих категорій населення.

– Так, нещодавно звернувся до прем’єра стосовно того, яким чином в місцевих бюджетах на Луганщині можна знайти додатково по 100 млн. грн. на компенсацію проїзду соціально незахищеним громадянам. Особливо, коли врахувати, що в області мешкає величезна кількість переселенців з тимчасово окупованих територій. Якщо громадянам обіцяна монетизація пільг на проїзд, то вони повинні отримати свої кошти в повному обсязі і в найкоротші терміни. Щоб потім не сказали: немає грошей і не позбавили сотень людей своїх законних прав, як сталося з обіцяним зростанням розміру мінімальної заробітної плати.

– Чому, на Вашу думку, зараз риторика з цього приводу протилежна? Наскільки це пов’язано з заявою представників Міжнародного валютного фонду про те, що підстави для підвищення «мінімалки» в Україні відсутні?

– Якщо МВФ сьогодні диктує нам свої умови, то й ми повинні жити по-європейськи, а не по-­українськи. Що таке 3 723 грн.? Чи може нормальна сім’я прожити на ці гроші?

У Законі про державний бюджет на 2018 рік говориться, що Кабмін за підсумками першого кварталу повинен розглянути питання про можливість підвищення мінімальної заробітної плати з квітня до 4 200 грн. Розглянули. Для підвищення «мінімалки» потрібно збільшити видаткову частину бюджету на рік як мінімум на 13 млрд. грн. А грошей немає.

Кожен політик перед виборами намагається підняти свій рейтинг. Одні говорять, давайте введемо пільги дітям війни – після виборів про це забули. Давайте підвищимо соціальні виплати  «афганцям» – далі слів не пішло. Давайте будемо виплачувати чорнобильцям в 5 разів більше. Хтось лементує біля трибуни, вибігає з вилами та коровами, а потім цей закон не приймається. Розумієте?

Якби уряд та чиновники всіх рангів займалися не популізмом, а більше уваги звертали на те, як розбудувати нашу державу, то до них би у народу було й більше довіри та поваги.

– Щоб українцям жити по-європейськи, треба мати й відповідні зарплати та пенсії. Що скажете з цього приводу?

– В кінці 2013 року середня номінальна зарплата в Україні (без урахування інфляції) становила 3 619 грн., а в кінці 2017-го – 8 777 грн. Тобто за чотири роки вона зросла на 5 158 грн. Виходить +58%. Непоганий показник, правда? Та, на жаль, ні. За 2013-2017 роки інфляція зросла на 94,8%. А це означає, що реальна зарплата українців за чотири роки підвищилася всього лише на 7%. Очевидно, що ні про яке поліпшення якості життя говорити не доводиться. Фактично це консервація бідності, за межею якої, за авторитетними оцінками, сьогодні живе 2/3 громадян нашої країни.

Реальні доходи українців почнуть відчутно зростати, коли зростання економіки буде складати не 1,5-2%, як зараз, а як мінімум 5-7% на рік.

Що стосується пенсій, то тут картина теж далека від ідеалу. Нова пенсійна реформа не дала українцям ні достойних пенсій, ні відчуття справедливості. Це більше схоже на маніпуляцію уряду з метою скоротити дефіцит Пенсійного фонду за рахунок громадян. Так зване осучаснення пенсій торкнулося 5,6 млн. украї­нських пенсіонерів. З них понад 2,5 млн. чоловік отримали підвищення пенсії всього на 50-500 грн. Ще до кінця 2017 року ці гроші з’їли інфляція і підвищення тарифів. Тобто майже 45% наших пенсіонерів прибавки навіть не відчули.

– Доходи громадян не зростають, чого не скажеш про тарифи на житлово-комунальні послуги.

– 27 квітня Кабінет Міністрів на позачерговому засіданні схвалив рішення про оновлення програми надання субсидій, тим самим зробив ще один крок до скорочення кількості їхніх отримувачів. Директор департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики Віталій Музиченко напряму заявив, що їхня мета – скоротити з початку нового опалювального сезону кількість отримувачів субсидії на 15-20%. Звідки взята ця цифра, чиновник не пояснив.

У той же час уряд навіть не береться скорочувати катастрофічну заборгованість за житлово-комунальні послуги. Він не збирається робити тарифи справедливими, а послуги якісними.

Оновлена програма надання субсидій передбачає скорочення соціальних норм споживання теплової енергії, газу та інших послуг. Уже зараз зрозуміло, що це призведе до збільшення заборгованості у ЖКГ. Доходи громадян скорочуються, а чиновники ухвалюють рішення підвищити витрати людей.

Серед негативних наслідків цього рішення – збільшення кількості громадян, які будуть приховувати свої реальні доходи та отримувати «білими» тільки мінімальну зарплату, а решту – «у конверті».

Урізання соціальних норм споживання комунальних послуг необґрунтоване жодними економічними розрахунками.

Наприклад, з 1 травня соціальна норма на газове опалення скорочена з 5 до 4,5 куб. м на 1 кв. м площі, опалення – з 51 до 30 кВт. год на 1 кв. м площі. Як українцям опалювати приміщення за менших норм – уряд не порадив.

До того ж це рішення ухвалене не на запланованому засіданні уряду, без громадського обговорення, публічних дискусій та економічного підґрунтя. Напередодні не була проведена посилена кампанія щодо енергоефективності, а програма «теплих кредитів» отримала фінансування тільки із квітня. Таким чином держава знову за рахунок пересічних громадян намагається вирішити питання збагачення олігархів-монополістів.

– Найвищий тариф цієї зими мали за опалення.

– Через бездіяльність влади новий опалювальний сезон взагалі може стати катастрофічним. Про це свідчать численні аварії на тепломагістралях. Зношеність інфраструктури – більше, ніж на 70%. Наша політична сила вимагає негайно прийняти державну програму модернізації інфраструктури житлово-комунального господарства.

У Верховній Раді вже зареєстровано законопроект №7408, який забороняє відключати об’єкти соціальної сфери та їх постачальників тепла від газу. На сьогодні цей законопроект підтримав профільний комітет парламенту.

Влада має можливість зменшити вартість газу для населення. Якщо країна перейде на газ власного видобутку, ми зможемо знизити суми в платіжках майже в 2,5 рази. Я в цьому переконаний, бо є непогані передумови. Вже зараз наша країна вийшла на видобуток українського газу в об’ємі до 20 млрд. кубометрів на рік, у планах уряду підвищувати видобуток і далі. А коли так, то є всі підстави для здешевлення газу для споживачів. Це зрозуміло усім, окрім Кабміну.

Для отримання чергового кредиту МВФ він планує підвищити ціну на газ для українських споживачів, розтягнувши його на півтора року. Передбачається, що вартість газу буде здорожчувати щоквартально на 2-3% до червня 2019 року.

Партія «Наш край» вимагає від уряду припинити імітувати реформи для отримання кредиту від МВФ. Будь-яке здорожчання газу потягне за собою підвищення вартості всіх інших комунальних послуг та цін на продовольчі і непродовольчі товари. Така політика призводить до нового стрибка інфляції.

Ми вкотре нагадуємо: підвищення цін на комунальні послуги призводить, з одного боку, до зростання обсягу субсидій для споживачів із державного бюджету, з іншого – до зростання витрат тими сім’ями, які не користуються субсидіями. А у підсумку збагачуються олігархи-монополісти.

Аналогічна ситуація і в енергетичній галузі. За планами урядовців, реформування енергомереж та обладнання буде відбуватися без витрат з боку власників (олігархів), а навіть навпаки – задля збагачення власників компаній.

Саме для цього урядом запроваджуються так звані RAB-тарифи. Аргумент такий: європейський досвід свідчить, що RAB-тарифи запроваджуються тимчасово для зменшення навантаження на бізнес під час залучання коштів для модернізації обладнання.

Але урядовці не враховують український досвід запровадження RAB-тарифів від 2001 року. Тоді для п’яти обленерго запропонували доходність у розмірі 17%. У підсумку, власники отримували гроші, але замість інвестування в розвиток мереж просто виводили їх із країни за кордон.

Зараз Україна знову може повторити досвід 2000-х років. Стан енергомереж критичний, тариф постійно зростає – але при цьому власники стабільно отримують прибуток. І все ж уряд ухвалив рішення додатково забезпечити приватні обленерго доходом у розмірі 12,5%!

Цей дохід олігархи нібито витратять на модернізацію та розвиток енергомереж. Вкотре із гаманців людей витягнуть гроші під виглядом реформування та модернізації.

Уперше українців ошукали, коли олігархи за копійки придбали енергогенеруючі компанії, обленерго та мережі. Потім вони разом із підконтрольними чиновниками встановили несправедливі тарифи, які постійно підвищують. Одні гребуть мільярди, інші злидарюють.

Вдруге українців збираються обікрасти, намагаючись модернізувати за їхній рахунок зношені енергомережі, обладнання та інфраструктуру. Виходить, що олігархи роками витискали прибутки із «прихватизованих» енергокомпаній, ані копійки не вклали в модернізацію, а тепер хочуть за рахунок українців покращити свої підприємства. І підконтрольний їм уряд із радістю виконує їх побажання.

Що заважало власникам енергокомпаній інвестувати в модернізацію раніше? Нічого! Не будуть вони робити це й цього разу.

На сьогодні рішення уряду щодо запровадження RAB-тарифів вже набуло чинності для одинадцяти областей.

За оцінками експертів, задеклароване підвищення тарифу на 10% не відповідає дійсності: зростання прог­нозується на рівні 30%. Надприбуток обленерго оцінюється в 30 млрд. грн. на рік. Саме таку суму сплатять споживачі та держава (за субсидіями).

«Наш край» вимагає прозорого ціноутворення на енергоносії та комунальні послуги.

Замість запровадження RAB-тарифів уряд має посилити контроль над монополістами та зобов’язати їх вкладати прибуток в модернізацію мереж. Реформи для людей, а не для збагачення олігархів.

– Ви вже згадували про кредити міжнародних фінансових організацій. Невже Україна не зможе вижити без них?

– Чи потрібні нашій державі кредити МВФ? Україна – багата країна, просто треба припинити її грабувати. Подивіться на декларації чиновників і політиків. Практично кожен понаскладав собі готівки, кожен має шикарне авто і не соромиться жити в розкоші. Якби вони не хапали державні гроші, не брали хабарів, а чесно працювали на благо людей, Україна була б од­нією й найзаможніших країн світу. Зрозумійте правильно, я не проти того, щоб у нас були заможні та багаті люди, ті, хто добросовісно працює, займається бізнесом, створює робочі місця, сплачує податки, але я проти хапуг і глитаїв. 

На моє глибоке переконання, кредити – це міни сповільненої дії. Не треба нам до них звикати, бо віддаватимуть борги наші діти й онуки. Краще слів, звернуся до цифр. Дивіться, у 2017 році Україна віддала 110,5 млрд. грн. на погашення процентів за борги, близько 4% ВВП, або по 2 200 грн. з кожної людини, в тому числі старих і немовлят. У 2017 році ВВП України зріс на 2,1%. Виходить, що, пропрацювавши 365 днів, ми все одно стали біднішими на 4 - 2,1 = 1,9% за рахунок одних лише кредитів.

А якщо рахувати не тільки проценти, а й тіло кредиту, то минулого року кожен українець виклав зі своєї кишені вже по 11 тис. грн.

Україна має повернути іноземним кредиторам протягом наступних двох років 18 млрд. доларів. Кредитне ярмо є головним інструментом неоколоніальної політики 21 століття.

І не треба вірити, що затяжна кабала від МВФ, в яку чиновники так завзято штовхають Україну – єдиний шлях «порятунку» держави.

Це – брехня. Бо насправді єдиний шлях до спасіння та економічного процвітання – відлучити від годівниці усіх хапуг, які користуються своєю безкарністю, змусити їх повернути кошти, вкрадені у народу, й наполегливо працювати. Україна повинна розвиватися, будуватися, розквітати, і не накопичувати борги, а справлятися власними силами.

За матеріалами газети «Сєвєродонецькі вісті»