Пів року з дня трагедії у Дніпрі: що згадують очевидці та як живуть зараз

14 липня виповнюється пів року з дня трагедії на житловому масиві Перемога у Дніпрі. 14 січня російська ракета Х-22 влучила у дев’ятиповерховий будинок. 46 людей загинули, понад 80 були травмовані. Два під’їзди зруйновані, пошкоджені близько 400 квартир.

]]>Що згадують про той день очевидці та як живуть зараз поранені і родичі загиблих – у матеріалі Суспільного.]]>

Крім квартир, пошкоджені й магазини, які були в цьому будинку. В одному з них працювала Ірина Булгак. Жінка продавала товари для риболовлі. Її мати, Марія Левіщенко каже, під час тривоги донька перебувала в складському приміщенні, адже завжди дотримувалася правила двох стін. Однак, епіцентр вибуху був у тій частині будинку, де й ховалася Ірина. 41-річна жінка загинула.

Ірина Булгак. Фото: Суспільне Дніпро / Юрій Тинний

Під час ракетного удару чоловік Ірини перебував неподалік – рибалив через дорогу від будинку, тож бачив все майже одразу після вибуху, розповідає мати загиблої Марія Левіщенко.

"Вона йому дзвонить, вона ж настільки обережна була шодо цього, не вбереглась. Дзвонить каже Саша іди до мене, бо по всій Україні ракетна загроза. Він каже я тільки почав збиратись, чую хлопок і каже зразу бабах, але я не думав, що в цей дім. Я ж, каже, під'їжджаю сюди, дивлюсь, каже, все горить, машини як сигарети, каже, горять", – говорить мати загиблої

Фото: Суспільне Дніпро

Ірину знайшли останньою, каже Марія Левіщенко. Через масштабний завал в місці, де перебувала жінка, ідентифікували її лише по фрагментах тіла. Вона – найстарша дочка в сім’ї Левіщенків. Таке місце роботи жінка обрала не випадково, каже Марія. Ірина захоплювалася риболовлею з дитинства, була спортсменкою з ловлі риби фідером та брала участь у різноманітних змаганнях.

"Саша ти мені черв'яків, опаришів принеси, там все, вудочки приготов і вона рано там в чотири чи о п'ятій ранку, там був місток через Самару і вона вставала і каже, так пішли на рибалку. Це задоволення було для неї. Для неї рибалка – це якесь повітря, настільки повітря, шо вона дихала тою рибалкою", – розповідає Марія.

Ірина Булгак обожнювала рибалити. Фото: з особистого архіву Марії Левіщенко

До місця загибелі своєї доньки Марія та Валентин приходять щомісяця, 14 числа. Жінка розповідає, аби відволіктися шиє онуку вишиванки. Тепер планує вишити портрет доньки Ірини Булгак.

Фото: Суспільне Дніпро / Юрій Тинний

Ганна Котова жила разом зі своїм хлопцем на третьому поверсі зруйнованого російською ракетою під’їзду. До Дніпра переїхали із Сєвєродонецька на початку повномасштабного вторгнення РФ. Під час удару пара була вдома, святкували 19-ий День народження Ганни.

"Коли вже прилетіло – я відразу нічого не бачила. За моїми відчуттями, мене якось відкинуло до вікна, я відчувала, що я десь у коридорі. Мені хлопець дав щось… Рушник, напевно. Я просто накрила обличчя, бо він сказав, щоб я тримала обличчя. Я його торкатися – зрозуміла, що там нічого немає. У мене зламаний палець, я просто відчувала, що він так висить окремо", – каже Ганна Котова.

Фото: Суспільне Дніпро / Юрій Тинний

Ганна втратила око та отримала тяжкі травми.

"У мене на голові також шрам. Найважче – у мене немає ока. У мене під другим оком також тріснула от тут пластина. І мені ставили вже у Австрії металеву частинку. Дуже багато шрамів по тілу, ще уламки у тілі і лікарі кажуть, що скло залишиться зі мною назавжди. У мене стоїть протез, підібрали мій розмір, за кольором", – розповіла дівчина.

Фото: Суспільне Дніпро

Лікування Ганни триває вже пів року. З лютого дівчина перебуває у клініці Австрії, у серпні їй проведуть ще одну операцію на зламаному пальці та почнуть прибирати шрами.

"Шрами можна прибрати та забути, не буду згадувати про те, що сталося. Але око вже не повернути, тому мені здається, що буду завжди про це пам’ятати. Дуже хочеться вже не ходити щодня до лікарні, не пити пігулки щодня. Дуже важко не бачити одним оком. Мені дуже хочеться, щоб усі росіяни відчули той біль, який знає кожен українець", – сказала Ганна.

Фото: Суспільне Дніпро / Юрій Тинний

Лікування, за прогнозами медиків, каже Ганна, триватиме ще кілька місяців, після дівчина планує повернутися додому.

Джерело: Суспільне - ]]>https://suspilne.media/528465-piv-roku-z-dna-tragedii-u-dnipri-so-zgaduu...]]>