НАЦІЯ ДОБРОВОЛЬЦІВ - НЕПЕРЕМОЖНА: історії відомих добровольців Луганщини

Дев'ятий рік йде військова агресія рф проти України: на початку 2014 року рашисти анексували Крим та захопили південні райони Луганської та Донецької областей, а з 24 лютого 2022 року розпочали повномасштабне військове вторгення...

Сьогодні, 14 березня, відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році. Саме цього дня 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон «Нові Петрівці» для формування першого добровольчого батальйону.

Десятки та сотні тисяч добровольців по всій Україні встали на захист своєї рідної землі від загарбника. Патріотично налаштовані мешканці Луганської області також були в перших рядах Захисників України. Особливо цей рух посилився після 24 лютого 2022 року - відкритої військової агресії росії проти України.

«Сєвєродонецьк онлайн» згадує історії відомих добровольців з Луганщини.

Анна Анопченко - офіцер ЗСУ з красивим позивним «Лиса» на честь рідного Лисичанська. Зараз українці можуть бачити її на білбордах, що висять всією країною. Дівчина служить в ЗСУ з 22 років і в перші дні війни, не вагаючись, повернулася з сонячної Португалії до України та вступила до лав терборони.

Історія Анни Анопченко.

Анна Онопченко

Луганчанин Олександр Биков відомий багатьом сєвєродончанам як адмін групи «Кухні Сєвєра», активний учасник місцевої фейсбук-спільноти, блогер. Політолог, любитель стоїчної філософії та смаколиків, колишній спецпризначенець, він тільки-но перед великою війною полишив службу і почав працювати в креативному менеджменті медичної компанії.

Коли Олександр налагодив звичайне цивільне життя і війна знов наздогнала його, він жартував про своє мирне життя: «Гражданка, Саша, це не твоє». Проте закінчив справи, купив класне військове взуття, зібрав поліцейський рюкзак та залишки консервів і пішов здаватися до військкомату знов. Але, як і в 2014 році, цей процес не обійшовся без пригод.

Історія Олександра Бикова. 

Олександр Биков

Андрій Жидков – науковець, підприємець, розробник. Переїхавши з рідного Луганська до Сєвєродонецька, робив нову домівку краще. За його плечима багато цікавих проєктів, бо в роботі він в першу чергу керується саме тим, що надихає.

24 лютого цього року знов змінило його життя. На цей раз докорінно, бо абсолютна цивільна людина вступила до лав ЗСУ, щоб захищати рідну землю. На жаль, у листопаді минулого року Андрій загинув.

Історія Андрія Жидкова.

Андрій Жидков

«Східний» - хлопець з таким нікнеймом веде дуже популярні акаунти в «Твіттері» та «Телеграмі». За цим стоїть майже 8 років життя в окупованій Кадіївці. Проте він ніколи не шкодував про свій вибір та обставини, що змусили його залишатися в окупації такий довгий час.

Перебуваючи у рідному місті, про яке він говорить з неймовірною теплотою та болем, хлопець став у нагоді свої країні. Бо інформація з закритих міст – на вагу золота для України. Коли проводити відкриту проукраїнську діяльність у Кадіївці стало неможливо, він переніс її до «Твіттеру». Там і досі він публікує фото, відео росіян та колаборантів, інформацію про запуски ракет, "прильоти", переміщення ворожої техніки.

Чоловік мріяв показати, що не всі місцеві є прихильниками «руського миру». До того ж, інформація була потрібна своїм. Якою ціною «Східному» вона давалася – це історія не на одну розповідь. За це його відзначив Головнокомандувач ЗСУ. У 2021 році хлопець виїхав з Кадіївки й невдовзі став на захист України. Це він робить і зараз.

Історія легендарного партизана "Східного". 

"Східний"

Військовий 10-ї окремої Гірсько-штурмової бригади, сєвєродончанин Олексій Давиденко з перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну. З 24 лютого він у складі бригади звільняв Київщину. Але увесь час хотів потрапити на рідну Луганщину. Він досягнув мети та після звільнення Київської області його направили на Донбас.

Хлопець підписав контракт з ЗСУ ще у 2020 році. Олексій народився і жив у Сєвєродонецьку. У 2014 році закінчив 9 клас 4-ї школи та пішов вчитися на електрогазозварника, потім вступив до Рубіжанського індустріально-педагогічного фахового коледжу. Але не закінчив і приєднався до ЗСУ. Про своє рішення не жалкує. Навпаки – мріє побачити звільнення рідного міста на власні очі.

Історія Олексія Давиденко.

Олексій Давиденко

Валерій Колодочка – корінний луганчанин, підприємець, викладач, двічі переселенець та патріот України. У 2014-му, після захоплення рідного міста, виїхав з родиною до Сєвєродонецька.
У Луганську він працював в банківській сфері, в податковій службі. Перед подіями 2014-го разом з партнером почав розвивати бізнес. Відкрив кав’ярню, турагенцію, аптеку, та попрацювати вдалося лише чотири місяці. Все майно в Луганську порозкрадали мародери.

У Сєвєродонецьку спробував відродити бізнес. Туристичний напрям не був в ті роки популярним, тому він винайняв приміщення млинцевої, придбав обладнання та почав випікати млинці під власною торговою маркою. «Пан Млинець» став першим в Сєвєродонецьку закладом, де відвідувачів обслуговували виключно українською.

Історія Валерія Колодочки. 

Валерій Колодочка

33-річний військовослужбовець Збройних сил України Олександр Коваленко, позивний “Хук”, став відомим у медіапросторі через численні публікації відео своїх танців на лінії фронту зі зброєю та в повній амуніції.

Сєвєродончанин Олександр Коваленко до 2014-го року працював менеджером, очолював відділ однієї з компаній. Після подій на Луганщині вступив до складу легендарного 24 окремого штурмового батальйону “Айдар”, де отримав псевдо “Хук”, бо раніше займався бойовими мистецтвами.

Історія Олександра "Хука" Коваленка.
 

Олександр Хук

Сєвєродончанин Максим Стужко до повномасштабного вторгнення працював дільничним офіцером поліції. 24 лютого минулого року він залишився у місті, щоб допомагати людям. З перших днів патрулював Сєвєродонецьк, розвозив містянам їжу та воду.

У подальшому за власним бажанням він приєднався до Збройних сил України та опанував керування безпілотними літальними апаратами. Максим був розвідником на Луганщині, але після окупації Рубіжного, Сєвєродонецька та Лисичанська його батальйон перевели на Донеччину. Під Бахмутом він отримав поранення та згодом переніс 4 операції ніг. Наразі хлопець проходить реабілітацію.

Історія Максима Стужко

Максим Стужко 

Редакція "Сєвєродонецьк онлайн" вітає українських добровольців та бажає Перемоги! 

За матеріалом: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/18135