“Кожному, хто прийшов сюди зі зброєю, тут дадуть гідну відсіч” – гвардієць Тарас

До повномасштабної війни Тарас був підприємцем, мав власний бізнес та жив на острові Балі, але 24 лютого назавжди змінило його минуле життя, - ]]>Directspeech.news]]>.

“Я одразу подзвонив до мами. Вона була в Києві, налякана вибухами, не знала, що робити. Коли росіяни стояли на околицях столиці, мама погодилась виїхати. Ми зустрілися з нею в Чехії. В день, коли нам поставили візу, я переконався, що мама в безпеці та має де жити, я зібрав наплічник і, поки вона готувала їсти, поїхав автостопом в Україну”, – згадує гвардієць перші тижні вторгнення.

Тарас потрапив в лави Національної Гвардії України за мобілізацією, а на початку літа разом з побратимами виїхав в зону бойових дій на схід. Його підрозділ брав участь в обороні Сєвєродонецька та Лисичанська.

«Коли їхав туди, в мене було якесь уявлення про війну, але коли опинився вже там, зрозумів, наскільки сильно я помилявся. В Сєвєродонецьку йшли запеклі бої, нас крили всім, чим тільки можна, там ми втратили перших побратимів. Через загрозу потрапити в оточення, ми отримали команду виходити з міста”, – пригадує чоловік.

Наступна зустріч з росіянами сталась поблизу Лисичанську. Гвардійці тримали оборону на підступах до міста разом з підрозділами ЗСУ.

“Росіяни – це абсолютно зло. Вони не цілились в нас, просто накривали все градами – цивільні, військові, без різниці, – згадує Тарас події біля Лисичанська. – Ми намагались допомогти місцевим, проте, в таких умовах важко надати кваліфіковану допомогу. Аеророзвідка окупантів помітила нас, коли ми зайшли на позиції, почався новий обстріл, міни, касети, фосфор, гради, авіація. Вони думали, що знищили нас, спробували зайняти наші позиції, зав’язався автоматний бій, в мою позицію вистрілив танк, мене виключило. Коли прийшов до тями я схопив гранатомет, вистрілив в сторону росіян, потім ще раз. Інструктори на тренуваннях казали нам, що так не можна робити, проте було розуміння, що це кінець, думав я там загину. В цей момент росіяни почали відступати”.

Восени Тарас приїхав на ротацію та одружився зі своєю дівчиною. Зараз він готується до повернення в зону бойових дій. Найбільше хлопець вдячний всім волонтерам, військовим та добровольцями, які об’єдналися задля перемоги.

“Наші воїни зараз там в окопах, не зі своїми сім’ями, захищають нас, тому хочу нагадати вам:  не забувайте про них. Донатьте на армію, займайтесь спортом, проходьте курси тактичної медицини. Наша нація вже є взірцем сміливості для світу. Як ніколи я пишаюся бути українцем та переконаний – ми скоро переможемо”, – впевнений Тарас.

Національна гвардія України

Джерело: Directspeech.news - ]]>https://directspeech.news/news/koznomu-xto-priisov-syudi-zi-zbrojeyu-tut...]]>