Двічі переселенець. Як ресторатор із окупованого Сєвєродонецька відроджує свій заклад у Києві

Вже вдруге під окупацією перебуває місто Сєвєродонецьк. Нині – з 24 червня 2022 року. А першого разу росіяни взяли його під контроль у травні 2014-го.

]]>"Було дуже жорстко. Літаки, бомби, "Гради" – на кожному шляху переслідувала небезпека. Тож довелося на деякий час виїхати", – ]]>]]>розповідає Цензор.НЕТ]]>]]> мешканець Сєвєродонецька Євген Карабанов про свою першу евакуацію. Тоді до рідного міста чоловік повернувся після того, як ЗСУ дали окупантам копняка і вигнали звідти. Тепер очікує того ж самого у 2023-му. Адже зараз він - двічі вимушений переселенець.]]>

]]>]]>

37-річний Євген Карабанов – співзасновник сєвєродонецького закладу The Puzo Pub. Місце славилося якісним крафтовим пивом та різноманітними культурними заходами: тут проводили рок-концерти, стендапи, змагання з дартсу та футбольні трансляції. Завдяки оригінальним програмам і смачній їжі, паб користувався шаленою популярністю. За успішний розвиток закладу ресторатори навіть отримали звання найкращих підприємців міста у 2021 році.

"Нині The Puzo Pub у Сєвєродонецьку знищений. Усі його стіни посічені уламками, вікна вибиті, всередині все розгромлене, а техніка повністю розкрадена", – говорить ресторатор.

А починалося зародження культового пабу в далекому 2009-му – тоді Євген разом із товаришем відкрили невеличкий кіоск із пивом на винос. У свою справу вклали всі збереження, накопичені за роки роботи барменами, адміністраторами та помічниками кухаря. Поступово бізнес розростався.

"Через кілька років ми знайшли велике, але закинуте приміщення у красивому місці на березі озера з видом на ліс. Там відкрили пивний магазинчик. Робили все вдвох із напарником: і керували, і за барною стійкою стояли. Ще за деякий час ми відкрили кухню з простою домашньою, але смачною їжею. А згодом, у 2016-му, ми наважились і на великий зал ресторану з оригінальним інтер’єром. Поступово відкрили ще кілька залів з різною тематикою – концертний, крафтовий, кальянний", – розповідає Євген про своє життя до повномасштабного вторгнення Росії .

"Усе йшло чудово. У нас було багато гостей, професійний персонал, унікальні розважальні проєкти. Хотіли зростати й далі і планів мали – вагон. Аж допоки від них нас не "асвабаділі" росіяни".

*

Євген Карабанов був переконаний, що велика війна неминуча. Тож на момент першого вибуху валізи вже були зібрані, і ресторатори зібралися сім'ями в приміщенні The Puzo Pub. А в 5:30 відбувся перший приліт неподалік закладу – влучило в аеропорт. Усе затряслось. А потім другий приліт, третій – і рішення їхати в бомбосховище, обладнане в 9-ти поверхівці одного зі старих районів Сєвєродонецька. Там Євген разом із дружиною Анастасією та п’ятирічним сином Василем і прожили майже 20 днів. Періодично піднімалися в квартиру товариша, розташовану в тому ж будинку, – аби помитися й поїсти.

"Спали на матрасах одягнені та взуті. Проте загалом сказати, що ми спали, можна з великою натяжкою. Було дуже тривожно і страшно. Обстріли як почалися 24 лютого, так і не припинялися ні на мить. Стіни укриття ходили ходуном від розривів снарядів".

"Дитину відволікали від гучних вибухів іграми, інколи навіть затуляли синові вуха, щоб мінімізувати його увагу до цього жаху".

]]>]]>

"У місті була паніка, жителі були в шоковому стані. Майже нічого не працювало, а де працювало, там були величезні черги. І в тих чергах гинули люди від обстрілів. А дехто помирав просто у власному під’їзді від інфаркту", – каже Євген.

"Просто під обстрілами я їздив машиною через усе місто до ресторанного комплексу годувати собаку Нену, яка там жила. В неї була своя окрема кімната, і загалом у неї теж усе було чудово, поки її не "асвабаділі". Ми її підібрали цуценям, і дівчинка виросла у красиву велику захисницю. Зараз вона разом із нами у Києві", – ділиться сєвєродонеччанин.

Також він намагався врятувати продукти, якими були забиті холодильники The Puzo Pub. Частину – з’їли самі, частину – роздали.

"Біля нашого закладу тоді ще стояли українські військові на танках, то ми їх підтримували харчами й напоями".

]]>]]>

*

Вже в березні Сєвєродонецьк був суттєво розгромлений: дороги розбиті, будинки зруйновані, провода обірвані, навколо валялися снаряди та уламки. А потім стався приліт неподалік будинку родини Карабанових: один під'їзд залишився без вікон, інший – з діркою в даху.

Люди масово покидали палаюче місто. У ньому до повномасштабного вторгнення проживало близько 180 тисяч людей. Із них 50 тисяч – переселенці з окупованих територій Луганщини у 2014 році. Тож черги з машин на виїзд вишиковувалися кілометрами.

Родина Карабанових разом евакуювалась із Сєвєродонецька 12 березня. З собою прихопили лише кілька валіз, полишивши все – і квартиру, і ресторан. Вирушили в напрямку Дніпропетровської області та зупинилися в селі Межиріч. Там їх безкоштовно прихистили в окремій кімнаті на території дитячого садочка.

]]>]]>

Підібрати для себе безкоштовне житло переселенці можуть на сайті "Прихисток". Тут є варіанти помешкання у будь–якому регіоні України чи за кордоном, на кілька днів чи на довший період. Кожен бажаючий може розмістити своє оголошення з пропозицією для ВПО. Сторінка працює 40 мовами. Це повністю волонтерська ініціатива. Її у перший день повномасштабного вторгнення запустила народний депутат України Галина Янченко. Згодом програму "Прихисток" підтримала держава. Тож власники житла, які прихищають переселенців, отримують компенсацію на сплату комунальних послуг.

На Дніпропетровщині родина Карабанових разом із друзями прожили близько місяця. Весь цей час активно волонтерили: чергували в місцевій теробороні, плели сітки для ЗСУ.

*

"У травні ми вирішили спробувати вивезти наш бізнес із Сєвєродонецька, тому що там творився хаос: місто грабували і чужі, і свої", – розповідає Євген.

З 2014 року Сєвєродонецьк був адміністративним центром Луганської області. До нього переїхала облдержадміністрація та підприємства з окупованого Луганська.

"За останні роки рідне місто активно розвивалося. З’явилося чимало скверів, парків, спортивних і дитячих майданчиків. Багато було вкладено, Сєвєродонецьк розквітав на очах. І було невимовно боляче бачити, як усе це руйнується", – говорить чоловік.

]]>]]>

]]>]]>

]]>]]>

"Щоб урятувати речі з пекельного Сєвєродонецька, ми наймали людей із вантажівками, які все вивозили. Спершу ми найняли дві ходки, аби вивезти речі з квартири, – кожна поїздка коштувала 300 доларів. А потім у рази вищі суми ми платили за п’ять ходок заради порятунку обладнання з ресторану. Загалом вдалося вивезти дві фури – це не все, звісно, але хоч щось. Розвантажували техніку в Дніпрі, де вона зберігалася аж до серпня, допоки ми не перебралися до Києва", – каже Євген Карабанов.

*

Переїхавши до столиці, ресторатори орендували квартири для проживання та оперативно знайшли приміщення для відкриття закладу. Так уже в жовтні 2022-го на лівому березі Дніпра в Києві по вулиці Регенераторна 4/14 з’явився The Puzo Pub.

"Нас врятувало те, що ми вивезли частину устаткування з Сєвєродонецька. Додали заощадження, і так відкрились. Якби не вивезена техніка, знадобилося б набагато більше коштів".

]]>]]>

]]>]]>

"У новому закладі ми постаралися відобразити атмосферу та елементи інтер’єру з нашого сєвєродонецького пабу. Ми втратили все, але The Puzo Pub у нас у серці – цей влучний напис є на стіні нашого ресторану. Тут нас працює шестеро сєвєродонеччан", – розповідає Євген Карабанов.

Головна фішка закладу – крафтове пиво та смачна домашня їжа. Регулярно проводяться різноманітні розважальні програми, у планах – організація стендапів. За тиждень The Puzo Pub відвідує близько 250 гостей.

"Працюємо, донатимо ЗСУ та віримо в перемогу!", – випромінює оптимізм ресторатор. 

]]>]]>  ]]>Вікторія Ярижко]]> ]]>журналіст]]>

]]>Джерело: Цензор.НЕТ - ]]>]]>https://censor.net/ru/b3416466]]>