Найгарячіші ділянки фронту, порятунок людей, поранення, штучна кома та повернення в стрій – історія нашого земляка - поліцейського Антона Солом’яного

Ще до війни, під час масштабної пожежі, яка охопила п’ять населених пунктів, капітан поліції з колегами врятували життя цілім сім’ям. З початку повномасштабного вторгнення він ніс службу на передовій — у Бахмуті, Костянтинівці, Куп’янську, де доводилося виносити поранених прямо з-під обстрілів. У Куп’янську він отримав тяжке поранення. Реанімація, тривала реабілітація і він знову повернувся в стрій.

Ще підлітком, із початком АТО, Антон намагався вступити до добровольчого батальйону, але через вік його не прийняли:

«Мене завжди захоплювали воєнні історії та документальні фільми про розслідування. Хотів бути там, де потрібна відвага й принциповість».

Перші кроки в поліції зробив у Сіверськодонецьку на посаді оперуповноваженого. Не зважаючи на зайнятість на службі, він завжди знаходив час на спорт:

«З 15 років я займався самбо. Спорт загартував мій характер і навчив не здаватися. Завдяки тренуванням я став частиною великої спортивної родини поліції Луганщини, — каже він. Пізніше офіцер здобув перший дорослий розряд із дзюдо, став кандидатом у майстри спорту з самбо та представляв команду ГУНП на всеукраїнському рівні.

Оперативники не лише викривали та затримували злочинців, а й рятували людей. Зокрема під час масштабних пожеж у селах Луганщини Антон разом із колегами вивозив людей просто з вогню:

«Полум’я рухалося так швидко, що часу майже не залишалося. Ми розуміли, що можна заїхати на вулицю, але звідти вже не виїхати. Люди благали врятувати дітей — ми хапали всіх і садили в машини. Вивезли всіх, попри те, що двигун перегрівався та «глох» від спеки».

Від початку повномасштабного вторгнення Антон ніс службу майже впритул до фронту: Бахмут, Костянтинівка, Куп’янськ, Бурлук, Шевченкове:

«Ми перевіряли транспорт, знаходили зброю та боєприпаси, допомагали військовим і медикам. У Бахмуті доводилося буквально на руках виносити поранених до швидкої».

6 серпня 2024 року під час служби на блокпосту в Куп’янську в нього поцілив ворожий FPV-дрон:

«Від ударної хвилі каска злетіла з голови, і уламок поцілив просто в голову. Далі — нічого не пам’ятаю. Вісім годин у штучній комі, пів року реабілітації… Але я знав, що повернуся».

Антон переконаний, що саме спорт допоміг йому відновитися:

«Я звик працювати над собою, долати біль і втому. Це й допомогло повернутися мені назад у стрій».

У червні 2025-го офіцер знову врятував людину: під час атаки дрона на цивільного мешканця разом із колегою наклав турнікет і зупинив кровотечу:

«У мешканця села Вільхуватка поцілив ворожий дрон і той отримав мінно-вибухові травми нижніх кінцівок. Кров лилася дуже швидко. Ми з колегою миттєво наклали турнікет і зупинили кровотечу та передали пораненого лікарям швидкої медичної допомоги».

Нині між ротаціями продовжує виконувати завдання в управлінні головної інспекції:

«Службові розслідування мають бути об’єктивними. Я вважаю, що поліцейський повинен залишатися чесним перед собою й людьми. Це — питання довіри до всієї системи».

Війна забрала у нього частину здоров’я, час і можливість бачитися з рідними:

"Та найголовніше — вона не забрала мою віру. Я вірю у перемогу. Мрію пройтися вулицями, де ріс та відчути запах рідного лісу. І я впевнений: цей день настане".

За мужність та відданість службі капітан поліції Антон Солом’яний відзначений низкою державних та відомчих нагород: медаллю «Ветеран війни», відзнакою-медаллю ОТУ «Харків» «Хоробре серце», відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою-медаллю командувача Сухопутних військ України «За особливу службу» ІІІ ступеня.

]]>Поліція Луганської області]]>