#Герої_Без_Зброї: Олександр Мєтьолкін - "Життя піротехніка - це щоденна гра зі смертю, де помилка не дає другого шансу"

День 19 жовтня 2022-го назавжди закарбується у його пам’яті. Під час обстеження ділянки високовольтних ліній електропередач оперативно-піротехнічний Vollkswagen натрапив на ворожу міну. Це сталося поблизу села Степок на Харківщині, де фахівці-піротехніки Луганського гарнізону виконували чергове завдання з розмінування. Двоє саперів тоді загинули, ще четверо отримали важкі травми. Серед тих, хто вижив, був і Олександр Мєтьолкін, заступник начальника групи - начальник відділення піротехнічних робіт ЧПР, підводного та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спецпризначення Головного управління ДСНС України у Луганській області.

Вже пізніше, коли почав вщухати біль від втрати товаришів та поступово загоювалися рани на тілі, він зрозумів: не можна зациклюватися на тому, що сталося. «Я був впевнений в одному: не маю права здати назад або боятися наступної небезпеки», - наголошує Олександр. Правда, зізнається, довго довелося роз’яснювати дружині, чому він має продовжувати займатися цією небезпечною справою.

Він народився і більшу частину життя прожив у Сіверськодонецьку. І сьогодні, коли окупанти ходять вулицями його рідного Сєвєра, зруйнованого і понівеченого, коли хвойні ліси навколо міста палають від пожеж, а гасити їх нема кому, - серце молодого рятувальника стискається від болю, і лють до ворогів закипає в душі…

Після лікування та реабілітації Олександр повернувся до роботи сапера. «Що було, те залишилося в минулому, воно в скарбничці досвіду. Те, що буде, – воно в майбутньому, і треба до нього дожити. Тож сила – в сьогоднішньому моменті, - такого глибокого висновку дійшов 24-річний старший лейтенант служби цивільного захисту Олександр Мєтьолкін. - Треба сповна жити кожного дня. Я так і роблю. Займаюся тим, що добре знаю і вмію, й іншої долі не хочу».

Він раціонально та виважено підходить до будь-якої ситуації – як в роботі, так і в житті. «Вирішувати все поетапно, не гарячкуючи, - посміхається Олександр, - і все вийде!». Звісно, робота формує в людині певні якості, тож своїм врівноваженим чоловічим характером молодий сапер завдячує, зокрема, і своїй небезпечній справі, якій присвятив життя.

Сім місяців тому в Олександра народився синочок. Малюк поки що навіть не здогадується, яку важливу та небезпечну справу робить його батько. Коли він підросте, йому обов’язково розкажуть про це, покажуть батькову нагороду - відзнаку ДСНС України, нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації». А, можливо, іще й не одну.

Поки ж наш колега Олександр Мєтьолкін мріє лише про одне: щоб його син ніколи не чув розривів від обстрілів і щоб скоріше настав переможний мир на нашій багатостраждальній землі, звільненій від загарбників та очищеній від ворожого смертоносного мотлоху. Для втілення цієї мрії він щодня одягає оперативне спорядження і виїжджає на чергове розмінування. Бог зберіг йому життя, тож він має продовжити робити те, що призначено…

]]>Головне управління ДСНС України у Луганській області]]>

]]>https://www.facebook.com/photo?fbid=976977477796656&set=a.290094606484950]]>