Даша Рузанова: “Я постійно порівнюю Млада-Болеслав із Сєвєродонецьком та вишукую парки, до яких звикла вдома”

]]>ТРИБУН: Через повномасштабне вторгнення багато молоді з окупованої Луганщини опинилися за межами України. Для когось це був єдиний шлях вирватися з окупації, хтось поїхав, бо так вирішила родина, а дехто вирушив у пошуках більш спокійного та стабільного життя. Нині ж 64% молодих людей, які опинилися за кордоном через російсько-українську війну, планують повернутися додому. ]]>]]>Дослідження]]>]]> показують, що 57% молоді за кордоном серед найважливіших цілей в житті зазначили бути корисними Україні. Серед такої молоді й сєвєродончанка Даша Рузанова. ]]>

]]>Виданню ]]>]]>ТРИБУН]]>]]> дівчина розповіла про своє життя в Чехії, онлайн навчання, пошук друзів та плани на майбутнє.]]>

Труднощі адаптації

“Зараз мені 18, за пів року виповниться 19 років. В Чехію ми з батьками приїхали майже 2,5 роки тому з Сєвєродонецька”, — починає розповідати Даша. 

Вона нещодавно закінчила перший курс університету в Україні онлайн, навчається на факультеті міжнародних відносин та працює викладачкою англійської мови.

“Мені було важкувато адаптуватися в Чехії, якщо чесно. Певно, саме тому я навчалася й навчаюся дистанційно. Я закінчила школу рік тому із золотою медаллю, також онлайн. Звичайно, коли ми приїхали, я вступила до чеської, але забрала документи буквально в перший день. Так вийшло, що мене просто не влаштували умови. Я йшла на золоту медаль і хотіла дійти до кінця та підготуватися до екзаменів. А одночасне навчання в чеській школі не дало б можливості мені так добре довчитися за українською програмою”. 

Паралельно з навчанням Даша відвідувала місцеві курси.

“Тоді було дуже багато живого спілкування. Але, знову ж таки, курси проходили в університеті Млада-Болеслав. Це місто, в якому я мешкаю. Курси проводилися українською мовою, але ми намагалися з дівчатами з групи знайти якісь знайомства серед університетських підлітків та молоді, та у нас не вийшло. Я не знаю, чому. Напевно, ми просто дуже різні”.

Пошук нових друзів

“Як би дивно це не звучало, але зараз молодь знайомиться онлайн, а не на вулиці. Завести знайомства, тим більше, в чужій країні, доволі складно”, — зізнається дівчина. 

На її думку, легше гуртуватися із земляками, простіше товаришувати з українцями. 

“Не можу сказати за всіх, але з мого оточення усі мають таку саму ситуацію, як і в мене. Зі своїм колом спілкування я познайомилася на курсах, коли вивчала чеську мову. Усі мої знайомі з цих мовних курсів або ходили до школи, або працювали в оточені чехів. І що вони мені сказали, що чехи їх не сприймають. Можливо, така ситуація склалося у моєму оточенні, але знаю дівчинку, яка зараз навчається,  і вона також каже, що спочатку, можна сказати, її навіть ненавиділи. Вона -  єдина українка у своїй групі. Зараз до неї краще ставляться, але ж все таки напружена атмосфера”, — розповідає українка. 

Даша припускає, що причиною може бути різниця в менталітеті між українцями та чехами. 

“У мене немає близьких друзів-чехів, але я спілкуюся з дівчатами-чешками і можу сказати, що ми трошки різні. Хоча це можуть бути розбіжності в характерах та інтересах”.

Окрім того дівчина зазначає, що в Чехії нині стали менш приязно ставитися до українців. 

“Не можу сказати за всю Чехію, але ось зараз, коли минуло досить багато часу після початку повномасштабного вторгнення, відчувається певна неприязнь. Хоча спочатку люди дуже підтримували, співчували українцям. Але зараз, особливо у державних установах, можна почути агресивні висловлювання в свій бік, коли не знаєш чеської мови добре, або не розумієш якесь слово. Не можу сказати за всіх, але у мене такий experience вийшов”. 

Тим не менш Даша говорить, що чеська мова дуже схожа на українську.

“Насправді для тих, хто знає українську, набагато легше вивчити чеську. У мене так вийшло, що чеську мову я знаю не те щоб гарно, але мені вистачає для комунікації”. 

Розбіжності у звичних речах

“В цілому, якщо говорити про третій сектор економіки, тобто про надання послуг, в Чехії набагато все гірше, ніж в Україні. Щоб зробити якісь банківські операції, потрібно довго чекати, оформити документи — також чекати. На мій погляд, в Чехії розвинута бюрократія та любов до папірців. Такий сильний контраст між Україною та Чехією. В Україні додаток “Дія” лише чого вартий”, — порівнює Даша. 

Щодо транспорту, дівчина каже, що він такий же, як і в Україні. 

“А ось щодо їжі, українцям важко пристосуватися. Ми звикли до смачних овочів, різноманіття. В Чехії не так.  Так хочеться наших помідорів, як в Сєвєродонецьку”. 

Разом із тим, навколо є ферми, куди можна поїхати за місцевою продукцією.

“Ми періодично  їздимо з батьками на ферму за домашнім молоком та сиром”. 

А от щодо активного вечірнього життя для молоді - варіантів мало. 

“Коли я зустрічаюся зі своїми подругами, то зазвичай ми можемо піти в якусь кафешку. Тут щодо розваг, то все за стандартом - боулінг, кіно. Просто я сама з Сєвєродонецька, і якщо я хотіла погуляти, я брала велосипед і каталася по місту або просто ходила вулицями й парками та розмовляла з подругами. Тут я не знаю таких місць, де було б комфортно просто провести час”, - говорить Даша.

Дівчина зазначає, що місто, в якому вона зараз живе, Млада-Болеслав, на її думку, менше за Сєвєродонецьк.

“Інфраструктура, можу сказати, приблизно така ж сама, хіба що більше торгових центрів. Сєвєродонецьк був більш орієнтований на “Азот”, а тут на машинобудування — завод “Škoda”. Все виробляється для “Škoda”. Особливо якихось відмінностей немає. Сєвєродонецьк більший за площею, там більше дерев та парків. Тут парки, звісно, є, але вони не дуже великі, скоріше сквери, оточені будівлями. Немає такого, як у нас Паркове, де ти відчуваєш себе як на природі”, — пригадує вона рідне місто. 

В розмові з Дашею відчувається її туга за рідним містом. 

“Я поїхала підлітком і дуже б хотіла повернутися додому, але ж зараз там немає майбутнього. В Україну дуже хочеться. Хочеться відчути себе вдома. Сєвєродонецьк я дуже хотіла б відвідати, коли це буде знову  повністю наша земля. Коли ми все повернемо, коли все закінчиться, я б знову хотіла туди навідатися. Не можу сказати, що я там хочу залишитися назавжди. Але продовжувати жити своє найкраще життя в Україні мені б дуже хотілося”. 

]]>Марина Терещенко]]>

Джерело: ТРИБУН - ]]>https://tribun.com.ua/uk/113303-dasha-ruzanova-ja-postijno-porivnjuju-ml...]]>