Прострочені, неякісні, дорогі, але все одно дефіцитні: Росія тримає окупований з 2022 року Донбас майже без ліків

]]>На захоплених Росією територіях Донеччини та Луганщини тривають проблеми з постачанням ліків та наданням меддопомоги, повідомляють в Центрі національного спротиву. Це Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) підтвердили і місцеві жителі кількох міст в окупації: ліки треба чекати місяцями, а іноді – відстоявши чергу під аптеками цілий день, усе одно люди можуть не купити необхідного препарату. ]]>

]]>За даними Центру нацспротиву, окупаційна влада також запровадила виписку пацієнтам рецептурних препаратів лише у разі наявності у них паспорта громадянина РФ. Що відбувається з ліками на окупованих територіях – дізнавались Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).]]>

Луганщина: працює по одній аптеці на місто, можна простояти в черзі від ранку до вечора

Після окупації Сєвєродонецька ще кілька місяців, десь до вересня 2022-го, аптеки продавали українські ліки, згадує місцева жителька Марина Ігорівна. Вона – пенсіонерка. Останні п'ять років має проблеми з серцем, тому «заспокійливі препарати» – обов’язкові в її аптечці. Ось тільки знайти їх – справжня проблема.

Якщо на початку окупації ще можна було купити препарати, за радянськими традиціями, – «з-під прилавка», то зараз – і аптеки позачинялися, і препарати необхідні окупанти нечасто завозять.

На все місто, каже жінка, постійно працює одна аптека – «народна». Так в окупації називають ті, що підконтрольні окупаційній владі. Є ще одна аптека, не «народна», але сподіватись на неї важко.

«Здається, за бажанням працює, розкладу конкретного немає. Бо один день йдеш – велика черга – о, працює. Коли терміново треба прибігти, а там зачинено. Якщо стаєш в чергу, то можеш простояти з самого ранку до вечора. І ще невідомо, чи будуть ті ліки, які тобі необхідні», – розповідає Марина Ігорівна.

Схожа ситуація з ліками та аптеками в окупованому Лисичанську. Якщо перший рік окупації місцеві «виїжджали коштом своїх запасів», каже житель Микола Сергійович, то зараз – чимало в кого строк зберігання ліків в домашніх аптечках вже закінчився, треба поповнювати запаси.

На окупованій Донеччині «народних аптек» набагато більше, каже маріупольчанка Катерина. Вони, як і на окупованій території Луганщини з 2022 року, працюють за чітким графіком, але є проблеми з терміном придатності.

«У 2022 році чимало заїжджало «гуманітарки». Звичайно, з російськими журналістами і сотнями відео про порятунок. Зараз часто купуєш ліки, у яких залишається один місяць до завершення терміну придатності, бувало що і прострочені пропонували в аптеках. Якщо своєчасно не перевірив, то лікуйся цим сміттям, якщо відреагував ще в аптеці, то пощастило. Мають поміняти», – каже Катерина.

Все герої матеріалу погодились говорити з Донбас Реалії на умовах анонімності, оскільки вони продовжують перебувати на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і розкриття імен створить для них небезпеку.

Російські військові передусім, залишки – жителям

За словами Миколи Сергійовича, в «народних аптеках» Лисичанська ціни низькі, але препаратів там майже не буває.

«Вони тільки кажуть, що завозять нам ліки. Хто сюди поїде – Лисичанськ, Рубіжне, Кремінна? Ми ж недалеко від фронту. Вони якщо й привозять медикаменти, то й те – своїм військовим. Залишки – в аптеку. І в такі дні там шалені черги. Ти стоїш цілий день, бо тобі треба ці ліки. У тебе два варіанти: здохнути без ліків чи здохнути в черзі за ліками», – каже Микола Сергійович.

Вони якщо й привозять медикаменти, то й те – своїм військовим

Микола Сергійович

Ще у квітні 2023]]> ]]>року Центр національного спротиву ]]>повідомляв]]>, що після переведення більшості лікарень окупованої Луганщини у формат роботи військових шпиталів, цивільне населення зіткнулося з серйозним дефіцитом медикаментів, адже перевага у лікуванні надається російським військовим. Ситуація не змінилася. Цю інформацію в розмові з Донбас Реалії підтвердив і медичний персонал лікарень окупованого Лисичанська, Сєвєродонецька та Старобільська.

Зважаючи на розповіді жителів з окупованих міст, з якими Донбас Реалії вдалося поспілкуватися, більшість людей проблеми з нестачею ліків вирішують поїздками в «староокуповані» міста – Луганськ чи Донецьк. У захоплених Росією з 2014 року містах ліки є – але закупівля вийде в кілька разів дорожче. Адже жителі Лисичанська, Сєвєродонецька чи Рубіжного витрачають чималі гроші за дорогу, що автоматично збільшує витрати на «купити ліки», ніж вони б купили в найближчій аптеці. Та між поїхати за ліками і переплатити чи перехворіти на ногах без них люди обирають перше.

«Ібупрофен (Білорусь) буде коштувати близько 38 рублів в «народній аптеці» й 85 рублів – в приватній. Ібупрофен з «днр» (окупована Росією з 2014 року територія Донецької області –ред.) – десь 150 рублів, а в приватній – майже 300, такі ж ціни й на російський», – каже Микола Сергійович.

На всій окупованій Луганщини, наголошує він, можна знайти лише російські, білоруськи або китайські препарати. Але, додає, якість ліків така, що краще не хворіти.

«Не вгадаєш, чи підійде тобі ця китайська пігулка, чи ні. Та й російські – це вже не радянська якість. Заплатиш пів пенсії, а вони не діють взагалі», – розповідає Микола Сергійович.

Ти ніколи не знаєш, чи доїдуть ці препарати до тебе

Тетяна

У тому ж Маріуполі, з якого Росія намагається зробити «вітрину» нібито суцільного покращення після захоплення, теж доводиться шукати ліки де-інде. Про що часто пишуть місцеві в соціальних мережах і підтверджує в розмові з Донбас Реалії і городянка Тетяна.

«В аптеках купити вузькоспеціалізовані ліки дуже важко. Треба через перевізників замовляти з Росії, Донецька або Луганська. Але це ризик. Бо ти ніколи не знаєш, чи доїдуть ці препарати до тебе. Водіїв перевіряють, іноді просто викидають медичні пакунки. Є люди, які в місті вже заробляють на цих перевезеннях, вистачає і шарлатанів», – каже Тетяна.

Ліки – за рецептом, рецепт – через лікаря, до лікаря – тільки з російським паспортом

Найбільше нестача ліків відчувається зараз – в сезон застуд та ГРВІ, каже сєвєродончанка Марина Сергіївна. Мало того, що постійно працює лише одна аптека, чимало препаратів, особливо антибіотики, видають за рецептами.

А щоб отримати такий папірець, треба пройти консультацію лікаря, яких також бракує в окупованих містах. Окрема проблема – нерідко приймають тільки тих жителів, які поміняли український паспорт на російський.

За ]]>даними]]> Центру національного спротиву, з 1 січня 2024 року українці зможуть отримати медичну допомогу, якщо мають обов’язкове російське страхування, а його можна оформити тільки в разі наявності паспорта РФ.

«При цьому росіяни під час отримання паспорта змушують українців писати відмову від українського громадянства, хоч це є не обов’язковою процедурою згідно з законодавством РФ. Таким чином росіяни хочуть юридично змінити демографічний склад захоплених регіонів, що є ознакою геноциду», – зазначає Центр національного спротиву.

Жителі окупованих Сєвєродонецька, Лисичанська та Рубіжного, з якими говорили Донбас Реалії, з вимогою відмовитись від українського громадянства не стикались. Але підтвердили, що дійсно можна не отримати медичну допомогу, якщо немає паспорта РФ. І зазначили – усе залежить від конкретного лікаря. Є ті, хто попри намагання окупаційної влади нав’язати нові правила, продовжують приймати пацієнтів і без нього.

Путін не їздить – навіщо вкладатися?

У Держдумі РФ заявляють, що ситуація з ліками на окупованих територіях Луганщини, Донеччини, Херсонщини та Запоріжжя «нормалізувалася». Голова комітету Держдуми з охорони здоров’я Бадма Башанкаєв, як повідомляють російські ЗМІ, зазначив, що «постачання налагоджені, все працює за робочою схемою».

Проте в розмові з Донбас Реалії жителька окупованого Лисичанська Ірина зазначила, що російська влада піклується і вкладається в конкретні міста, які потім показує на російських телеканалах – такі собі, яка вона це називає, «показові переможеньки» – Маріуполь, Бердянськ. За цінами – і на ліки, і на будь-які інші товари – вона розділяє окуповані території на чотири категорії:

• Луганськ, Донецьк – такі собі «столиці окупації», де вже ситуація стабілізувалася за майже 10 років захоплення Росією цих територій. Тут і вибір є, і ціни різняться між «державними» та приватними продавцями. Та додає: нерідко «бізнес», який підіймає ціни, належить комусь з «керівників» окупованої влади.

«Завжди дуже смішно дивитися, коли на місцевих телеканалах виступають «ось ці» і розповідають, як вони знижуватимуть ціни або перевірятимуть якість і чому так дорого, коли ти знаєш, що він «загріб» собі підприємство, яке спеціалізується на цій продукції», – розповідає Ірина.

• маленькі міста, які в окупації з 2014-го року: Сорокине (Краснодон), Хрустальний (Красний Луч). За 10 років тут так й не налагодили ситуацію з постачанням продуктів та ліків. Місцеві радіють тому, що є, або їздять до «столиць окупації».

«За ці 10 років окупації загарбники вже показали, що нам все одно на вас. Згадайте, коли був ковід. Ці міста просто закривали, нікому нічого не казали. І навіть ліків не завозили. Було відчуття, що спеціально це роблять: хворійте, помирайте, нам потрібні ці території для майбутніх битв», – каже Ірина.

• новоокуповані «символи перемоги» – Маріуполь, Бердянськ.

«Міста, які вони типу врятували від українців. Ті, про які постійно кажуть на своєму телебаченні, куди їздить Путін. Ось ця картинка – ми їх врятували, і тепер вони зажили. Але це ж дійсно просто картинка. Почитайте, що маріупольчани пишуть у своїх соціальних мережах. У них теж нічого немає. Люди за ліками їздять на окуповану частину Запорізької області або в Росію», – каже Катерина.

• новоокуповані міста – Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне. Ті, які найближчі до лінії фронту.

«Нам прямо кажуть: для України ви – зрадники. Тому радійте, що ми бодай щось вам даємо», – каже Ірина.

Луганчани кажуть, що на початку окупації також пройшли через це – проблему з нестачею ліків. Тоді більшість з них покривали гуманітарні вантажівки Росії, які приходили раз на місяць. Зараз цього немає.

Також вони згадують, що неодноразово саме «фармацевтичний вплив» був важливим конфліктом між представниками угруповання «лнр», тому нерідко з полиць зникали важливі ліки, а потім з’являлися зі збільшеною ціною. Або взагалі видавали інсулін та інші рецептурні препарати з «перемальованою» датою зберігання, як це було у 2015 році.

За міжнародним правом, а саме ]]>Женевськими конвенціями]]> 1949 року, повну відповідальність за окуповані території несе країна-окупант. Попри широке використання назви в однині («Женевська конвенція»), насправді йдеться про чотири взаємопов’язані міжнародні договори від 12 серпня 1949 року. Цивільного населення стосується передусім Конвенція про захист цивільного населення під час війни (ІV Женевська конвенція).

Джерело: Радіо Свобода - ]]>https://www.radiosvoboda.org/a/liky-okupatsiya-problema/32770104.html]]>