Оперували дитину у шахті ліфта під ліхтариком: Історія лікарки-офтальмологині з Сєвєродонецька

Ірина Мерщанська – лікарка-офтальмологиня з Сєвєродонецька. Свій шлях у медицині розпочала зі Старобільського медичного фахового коледжу, згодом навчалася у Луганському державному медичному університеті.

Ірина Мерщанська розповіла виданню Сєвєродонецьк онлайн про діяльність у Сєвєродонецьку після початку повномасштабного вторгнення, про операцію дитині у шахті ліфта під обстрілами та про своє життя після виїзду з рідного міста.

24/7 допомагала постраждалим у лікарні

Інтернатура Ірини Мерщанської була не такою, як у більшості медиків. На її час прийшлося повномасштабне вторгнення, щільні обстріли, багато постраждалих та цілодобове перебування у лікарні.

Саме там молода лікарка набралася неоціненого досвіду.

«У Сєвєродонецьку перебувала до 26 березня. Весь місяць я провела 24/7 у лікарні, де проходила інтернатуру. До нас постійно привозили людей, які постраждали внаслідок обстрілів», – розповідає Ірина.

Ірина Мерщанська

Окрім поранених мешканців, впродовж того місяця сєвєродончанка нічого більше й не бачила. Лише чула, як обстрілюють її рідне місто.

Людей за цей місяць надходило дуже багато, робили перев'язки, проводили операції, та найбільше їй запам'яталася історія двох п'ятирічних братів.

«Це була шоста ранку, нам подзвонили й покликали в операційну. До нас поступило двоє хлопчиків, які потребували медичної допомоги», – розповідає Ірина.
Діти постраждали внаслідок обстрілу. В їхній будинок, розповідає лікарка, потрапив російський снаряд. Мати весь удар взяла на себе, прикривши синів, але їх зачепило уламками. В обох хлопчиків були серйозні поранення очей, один з братів втратив око. Разом з Іриною проводив операцію її колега.

«Тоді почався обстріл лікарні, операційна знаходилася на 7 поверсі, тому ми оперували дитину в шахті ліфта під ліхтариком. Все було зроблено успішно, – згадує лікарка. — Коли я наступного дня прийшла до них на перев'язку, хлопчик, якому видалили око, кричав: «Я не хочу жити, хочу померти». Для мене було лячно таке чути від дитини…».

Після стабілізації в місцевій лікарні, брати разом з мамою вирушили у Львів, а звідти до Польщі на лікування. З дітьми після того випадку працювали й психологи, оскільки травми були важкими.
Ірина говорить, що поки родина була в Україні, вони підтримували зв'язок, але вже за кордоном він обірвався.

Лікарка відзначає, що бачила статтю про маленьких братів, їм провели ряд операцій та змогли врятувати зір. На світлинах хлопці веселі.

 Ірина Мерщанська

«Знаєте, коли робила операцію, я не думала про обстріли та можливі ризики. Просто виконувала свою роботу. Але коли ми вже приходили після операції та сиділи в підвалі під час чергових обстрілів, то я думала, що у будь-яку мить снаряд прилетить до нас, і нас може не стати. Тоді й сльози були на очах, але все одно ми трималися», – розповідає вона.

Через труднощі стали загартованішими

Коли росіяни наближалися до Сєвєродонецька, обстріли тільки пожвавлювалися. Багато мешканців почали залишати місто. Сенсу там сидіти, каже лікарка, вже не було.

«Зі мною інтернатуру проходив мій одногрупник, і коли до нього у квартиру прилетів снаряд, його тільки вберегло те, що він був у ванній кімнаті. Каже, що він відкриває двері, а в нього усе на третьому поверсі. З пораненнями очей він потрапив в лікарню», – говорить Ірина.
Разом вони й вирішили виїжджати з Сєвєродонецька. Хоча лікарка каже, що довго наважувалася покинути рідне місто.

Говорить, що їхали в нікуди. Перший час перебували в Дніпрі, але згодом вона отримала робочу пропозицію від лікаря, в якого проходила інтернатуру. І попрямувала в Івано-Франківськ, де працювала впродовж дев'яти місяців. Потім командою повернулися у Дніпро, де продовжують свою діяльність. Говорить, люди дуже зраділи, коли дізналися про їхній переїзд, і сьогодні серед клієнтів клініки багато переселенців з Сєвєродонецька.

Ірина Мерщанська

«Я вже розумію, що ми трошечки відходимо від того жаху, який пережили у 2022 році. Коли ми приїхали в Івано-Франківськ, то були налякані, ніхто не знав, чого очікувати. Не було ніякої впевненості. Зараз, мені здається, ми стали більш загартованими… Я вже бачу тільки одну проблему – це війна. Інших проблем ми й не помічаємо», – ділиться Ірина.

Ірина Мерщанська

Лікарка мріє про найшвидшу перемогу України й повернення додому, на Луганщину. Говорить: попри все, життя продовжується, тому працює та будує плани, а всім людям радить не зволікати, і якщо є скарги, вчасно звертатися до офтальмолога на прийом.

За матеріалом: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/21043