Як сєвєродончанка створює їстівні подарунки у Дніпрі
Сєвєродончанка Олена Кравець вже понад чотири роки дарує людям приємні емоції, виготовляючи на замовлення їстівні подарунки. Спочатку фуд-флористика була лише захопленням у вільний від роботи час, але згодом ця діяльність стала основним джерелом доходу жінки.
Олена Кравець розповіла «Сєвєродонецьк онлайн» про свій старт та розвиток в професії фуд-флориста, про виїзд з рідного міста та повернення до повноцінного життя після початку повномасштабного вторгнення, відновлення свого хобі, а також про улюблені та рутинні етапи у підготовці композицій.
- Пані Олено, як прийшли у фуд-флористику? Чи пам'ятаєте свій перший букет?
- Ми їхали до моєї мами в село, дорога була далекою, на вулиці сильна спека, квіти я туди б не довезла. Я вирішила зробити букетик з фруктів. Він був елементарний, зараз я, дивлячись на цей букетик, дуже сміюся з нього. Він складався з яблучок, сливок, апельсинок, лимончиків. Я купила тоді гарний папір в магазині, все спакувала. Моя мама була в захваті, вона його чотири дні не їла, поки показала всім своїм подругам цей букетик. З цього й почалося все…
Потім я своїй подрузі зробила букет з сухофруктів, племінниці з зефіру…
- Розкажіть, як вам вдалося налагодити бізнес та знайти клієнтів?
- Я читала багато книжок, переглядала Інстаграм, Ютуб, розбиралася в цьому питанні, щоб розуміти, як я можу просувати це направлення. Зверталася за рекламою до наших сєвєродонецьких блогерів, у кого було дуже багато підписників. Давала рекламу в місцевих газетах. Робила колаборації з дівчатами, які виготовляли пряники, іграшки. Ми розігрували наші вироби, щоб набрати підписників. Тоді, як у мене з'явилася аудиторія з півтори тисячі підписників, все пішло само, таким сніжним комом. Замовлення робили у школи, мої букети були у всіх вчителів всіх шкіл Сєвєродонецька. Була нереальна кількість замовлень. На 8 березня, пам'ятаю, 120! Ми з чоловіком дні три не спали, робили й робили.
Їстівний букет
- А як поєднували хобі з основною роботою?
- Працювала вночі, спала по шість годин. Це стосується саме святкових днів, в інші я все розподіляла й у вільний час цим займалася. Коли тобі так це подобається, як говорить мій чоловік, ти готова їх і безкоштовно робити.
- Ви орендуєте приміщення чи виготовляєте композиції вдома?
- Все робиться вдома на кухні, і в Сєвєродонецьку, і тут, в Дніпрі. Це дуже затратна частина, особливо в Дніпрі. Я подумувала про це, але, на жаль, оренда буде з'їдати половину мого доходу.
Роботи майстрині
- Пані Олено, згадайте, будь ласка, перший день повномасштабного вторгнення…
- У день, коли все почалося, нам зателефонував наш друг, сказав «Вставайте»... Важко згадувати… З чоловіком ми пробули там до 5 березня. Коли ми вийшли прогрівати машину, щоб виїхати в магазин щось купити, біля нас в 50-ти метрах почали падати міни. Ми жили біля поліклініки СПЗ та фітнес-центру «Еліт»... Ми зібралися, з собою взяли одну сумку, собаку та корм. З нами також евакуювалася моя свекруха. На жаль, ми не змогли одразу виїхати. Ми ще на виїзді з міста півтори години чекали, коли закінчиться масований обстріл з тієї сторони. І тоді разом з друзями шістьма машинами виїхали…
- Чи знали, куди будете прямувати?
- Ми вже планували. У Дніпрі живуть мій син, брат, сюди виїхала й моя мама. Тому ми їхали в цю сторону з розумінням та ціллю залишатися. Друзі нам допомогли орендувати квартиру.
До речі, Дніпро мене вразив своєю організованістю в плані гуманітарної допомоги, вона була нереальною. Перший місяць, щоб не зійти з розуму, я ходила у різні гуманітарні штаби. Вони мені не потрібні були ті макарони, я просто збирала й думала, що ми ось-ось повернемося до Сєвєродонецька та я віддам все бабусям… Така нереальна кількість гуманітарних організацій, хабів, вони надають не лише продукти, а й психологічну допомогу. Я рада, що ми зупинилися саме в Дніпрі.
- Як після переїзду почали повертатися, скажімо так, до нормального життя, як відновили свою справу?
- Я взагалі не хотіла робити букети... Син і чоловік – це мої мотиватори. Дитина сказал: «Мамо, починай!». А я йому: «Синку, війна. Нас бомблять. Кому потрібні ті букети?». Але він все одно виділив мені десять тисяч гривень на закупку матеріалів. Я купила найнеобхідніше. І почала.
Приблизно в той же момент я в Інстаграмі побачила благодійну організацію, яка підтримувала на початку війни підприємців-власників малого бізнесу, які виїхали. Там можна було подати заявку, розповісти про себе, показати бізнес-план. Я скористалася такою можливістю, не очікувала, але вони мені зателефонували, я розповіла про себе й мені виділили 14 тисяч гривень. Чотири тисячі на рекламу, яку я одразу запустила, а на десять тисяч я ще докупила собі різних матеріалів.
Реклама, якою займався мій син, принесла мені ще десь півтори тисячі підписників за ті вісім місяців.
Їстівний букет
- Наразі ваша аудиторія – це жителі Дніпра чи надсилаєте замовлення в інші міста?
- Десь відсотків 20 з моїх дівчаток залишилися зі мною, вони по всій Україні. Також 20% замовлень я вже відправляю поштою, хоча раніше в Сєвєродонецьку у мене було всього два-три відправлення на місяць. Зараз багатенько пересилок. А решта – це вже місцеві та ті, хто приходить завдяки рекламі (люди, які живуть далеко, роблять замовлення і просять привітати рідних у Дніпрі).
- Чи є сьогодні попит на букети?
- Так, є. Минулого місяця у мене було 70 замовлень. Це дуже багато для майстра, який приїхав з іншого міста й нікому не відомий.
- Пані Олено, розкажіть, що люди замовляють найчастіше?
- Найчастіше – чоловічі та жіночі композиції. Для чоловіків – різні коробочки, букети з горіхів, ковбасні наповнення, сири, алкоголь. Для жінок – цукерочки різні, сухофрукти. В основному замовляють те, що полюбляє адресат. Все за побажанням клієнта. Роблю і дитячі боксики різного плану. Але зараз через спеку та нестачу часу не працюю з фруктами та живими квітами.
Їстівний букет
- Які етапи у створенні букета вам подобаються і які могли б назвати рутинними?
- Подобається, коли клієнт пише: «Вау, як круто, навіть не очікували», подобається, коли замовники повертаються. У мене дуже багато таких, які по три-чотири рази замовляють. Подобається, коли просять зробити доставку й привітати рідну людину, а мама, наприклад, зустрічає і плаче. Такого плану мені подобаються моменти. Ти робиш те, що приносить задоволення людям, це не зрівняти ні з чим.
Але є підготовчі такі моменти, які я можу назвати рутинними. Не всі розуміють, що мені потрібно обійти чотири-п'ять супермаркетів, щоб закупити усі складові. Колись я робила чотири закупки, то за три години пройшла 10 км. Мені не подобається, що у Дніпрі треба пересуватися на далекі відстані. Не зручно кожного разу сідати на якусь маршрутку, тому я все роблю пішки. У Сєвєродонецьку у мене було все простіше, містечко невелике - зайшла у два супермаркети чи на базар, все купила.
Мені треба все закупити, порізати, переважити та прорахувати, нанизати на шпажки чи зубочистки, цукерки потрібно переклеїти, і лише потім я збираю. Збірка букета займає годину, але півтори-дві години йдуть ще на такі рутинні моменти. Але клієнт усього того не бачить.
- Які дивні замовлення траплялися? Можливо, просили додати щось незвичне в букет?
- Таких випадків незвичайних не було. Я одного разу відмовила. Букет, який хотіли люди, був ну дуже не гарний, я не змогла його зробити. Він мені не подобався, і я сказала, що не можу взяти замовлення через завантажений графік. Я не говорила, що він не красивий чи у клієнта смак поганий…
А так, інколи просять додати парфуми чи покласти якусь листівку, подаруночок, сюрприз. Колись бачила, що робили з морозива. Оце б я, напевно, хотіла зробити таку композицію і подарувати своєму чоловіку.
- Який найбільший букет у вас замовляли?
- Найбільший – патріотичний букетик діаметром 70 см. Мені потрібно було десь дві з половиною години лише для того, щоб приклеїти всі цукерочки.
Патріотичний їстівний букет
І ще у Сєвєродонецьку був кошик, який важив майже 12 кг. Дівчинка знаходилася в іншій країні, але хотіла привітати матір таким замовленням. Вона попросила додати туди якомога більше фруктів…
Олена в роботі
- Розкажіть, як підвищують кваліфікацію фуд-флористи?
- Саме я не проходила ніяких курсів, бо, на жаль, на це не було часу. Я весь час переглядаю Ютуб, різні безкоштовні курси. Весь час дивлюся нові види упаковування, як можна вибудувати букет, форму. Якісь ідеї підглядаю у колег. І якщо букет виглядає дуже схожим, то вказую, що зроблено за допомогою такого-то майстра. Хтось з колег навпаки звертається до мене, щоб використати мою ідею…
Так і підвищую. Восени планую додати шоколадні квіти.
Джерело: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/19556