Дмитро Білий: "У Сєвєродонецька був великий потенціал і через декілька років ми б його, мабуть, не впізнали"

Сєвєродончани знають, що там, де Дмитро Білий, або весело, або смачно, або те й інше разом. Жодне свято у місті не обходилося без його команди. Дмитро виступав сам, технічно забезпечував більшість заходів у Луганській області та особисто організовував велику кількість різних фестивалів та концертів.

Ще один вид діяльності Дмитра – ресторанний бізнес. Мережа закладів «W-Burger» вийшла за межі Луганської області, а смак «Chery burger» люди згадують досі.

Як і у всіх сєвєродончан, 24 лютого внесло свої корективи у життя Дмитра. Кафе довелося закрити, концертна діяльність виявилася не на часі.

Проте зараз все частіше в мережі почали з'являтися фото із закладу в Краматорську і Дмитро підтвердив: роботу «White Burger» там спільно з франчайзі вирішили відновити, дотримуючись усіх вимог безпеки. Однак війна вплинула багато на що і сьогодні доводиться шукати нові рішення.

«Сєвєродонецьк онлайн» поспілкувався з Дмитром та розпитав, чим наразі живе бізнесмен, чи планує повертатися до рідного міста і де найближчим часом можна буде скуштувати улюблені бургери.

 - Пам'ятаєте своє 24 лютого?

 - Я думаю, всі того ранку почали готуватися до найгіршого. Ми разом з партнерами прийняли цього дня рішення закрити всі наші заклади, вони в нас у трьох містах були — Слов'янськ, Сєвєродонецьк та Краматорськ. Незважаючи на те, що у Сєвєродонецьку ще було тихо на той момент, ми відпустили персонал, виплатили зарплати, роздали продукти.

Коли ситуація погіршилася, почалися обстріли і частина людей поїхала, а багато хто сидів у підвалах, через волонтерів ми роздали велику кількість продуктів. Хлопці їздили під обстрілами та розвозили м'ясо та іншу їжу кількома партіями по підвалах.

 - Обладнання кафе вдалося евакуювати?

 - Через те, що почалися обстріли, у Сєвєродонецьку нам не вдалося все зробити так, як ми хотіли. Що стосується Слов'янська, то там ситуація набагато краща. Франшиза евакуювала кафе із Краматорська. Обладнання було вивезено у безпечне місце. І трохи пізніше, ближче до кінця літа, у Краматорську було ухвалено рішення відкритися. Незважаючи на складну обстановку і постійні обстріли, місто все ж таки тримається, люди там живуть. 10 вересня запустилися та працюємо у тестовому режимі. Багато змінилося, зіпсувалася логістика. Але ми намагаємося якось викрутитись і працювати.

 - З Краматорська наразі триває евакуація. Яка там зараз ситуація?

 - Я не знаходжусь у Краматорську, але знаю, що частина людей там залишалася, частина повертається, бо лінія фронту трохи відсунулася. Так, є прильоти і в Краматорську, і в Слов'янську. Але це не порожнє місто. Деякі заклади там працювали і взагалі не закривалися. Але ми відкрилися тільки зараз, бо найважливіше – це безпека і співробітників, і відвідувачів. Ми дотримуємося всіх вимог безпеки, під час повітряних тривог заклад закривається, співробітники ховаються. Це спричиняє складнощі. Але безпека понад усе.

 - Чим ви зараз займаєтеся?

 - Наразі концертну діяльність заморожено. Щодо кафе, зараз займаємося підтримкою роботи закладу в Краматорську. Наша команда і партнери роз'їхалися всією Україною. Були плани щодо відкриття нових кафе у різних містах.

Але не можу поки сказати точно, бо все це поки що на стадії переговорів. Не буду поки загадувати. Ми все ж таки побоюємося моментів, пов'язаних із щоденними бомбардуваннями і з тим, в якому стані зараз економіка. Думаємо, плануємо, але до дій прийдемо трохи пізніше.
Є звернення щодо франшизи, є пропозиції відкритися разом. Це стосується різних міст. І в Дніпрі була розмова, і в Києві, і у західній частині країни. Але поки що це лише на папері. Зважуємо, думаємо.

Цілком можливо, що якась точка відкриється незабаром. Але в якому місті поки що не скажу (посміхається – ред.).

 - Що найчастіше згадують клієнти?

 - Мені багато пишуть про те, як вони скучили за нашими бургерами, суші, піцою. Але найбільше і найчастіше люди згадують про «Cherry burger». Підписники, клієнти. У сторіс викладають постійно. Деякі спеціально їздили до Краматорська за ним. І потім привезли пакет бургерів до Дніпра. Такі моменти допомагають не опускати руки. Приємно, що пам'ятають люди. Це мотивує на подальші дії.

 - Концертна діяльність поки що на паузі? Чи вдалося вивезти обладнання «Artbuz Event»?

 - Щодо концертної діяльності, то тут все було складніше. Проте ми врятували 70% обладнання. На жаль, у березні-квітні склади з обладнанням намагалися пограбувати, залазили туди. Але, на щастя, ми вирішили це питання, багато врятували, буквально під обстрілами. Це було дуже небезпечно і коштувало нам нервів.

 Щодо самої концертної діяльності, то, я думаю, зараз про це взагалі не актуально говорити, бо не на часі. Тут потрібний повноцінний перезапуск бізнесу. Але не сьогодні.

До того ж, ми будували бізнес у Луганській області, не виходили за її межі. Наші клієнти звідти, концерти були на Луганщині. Обласні заходи, дні міст, дні народження райцентрів – всі ці події ми обслуговували. І кожного року об’їжджали майже всю область. Складно назвати місце, де б ми не були. Наприклад, у Попасній ми провели десь 4-5 концертів за минулий рік. Ми прекрасно пам’ятаємо їхню головну площу. Це було дуже доглянуте та приємне місто. З гарними людьми. Нам було завжди дуже приємно приїздити туди. Але ми всі бачимо, що залишилось від міста зараз. Такі моменти дуже засмучують. Але хочеться вірити, що там все відбудується і ми приїдемо туди ще провести День міста.

 - Ви згадали, що всі роз'їхалися різними містами. Сумуєте за Сєвєродонецьком?

 - У перший місяць, коли ми всі поїхали і кожен влаштувався у новому якомусь місті, фраза про те, що «Сєвєродонецьк був майже ідеальним містом» звучала все частіше від друзів та знайомих. Все пізнається в порівнянні. Ми ходили містом, шукали якісь недоліки. Наразі ж, приїжджаючи до інших міст, розуміємо, що Сєвєродонецьк був практично ідеальним. Компактним, сучасним, розвиненим. У ньому розвивався бізнес, там були сучасні бізнес-рішення. Сєвєродонецьк був близький до великого міста, залишаючись компактним. Я вважаю, що в нього був великий потенціал і через декілька років ми б його, мабуть, не впізнали.

 - Після визволення Харківщини туди повертається бізнес. Чи готові ви продовжити роботу у рідному місті?

 - Я у Сєвєродонецьку мешкаю з народження. Це моє рідне місто, де жили всі мої родичі, батьки. У ньому я став тим, ким я є зараз. Це місто вважаю невід'ємною частиною свого життя. Постійно згадую площу Перемоги та великі концерти кожного року.

Я б дуже хотів туди повернутися. Звісно, це складно. І емоційно, і за фактом. У місті розбито інфраструктуру, немає комунікацій, а більша частина людей звідти виїхала. Наскільки я знаю, залишилось приблизно десь 15-20%. Але я вірю, що все буде добре.

Яна Мостова, журналістка

Джерело: Сєвєродонецьк онлайн - https://sd.ua/news/16346